Уманська виборча комісія зареєструвала двох тезок чинного мера Олександра Цебрія, а сама реєстрація відбулася на вулиці пізно ввечері.

Про це повідомляє громадянська мережа ОПОРА. 

17 вересня до виборчої комісії подали документи на реєстрацію дві людини — два Олександра Цебрія. В одного з них збігається навіть ім’я по батькові — Володимирович. 

Ці кандидати — самовисуванці, які змінили свої імена влітку цього року, вони навіть не живуть в Умані або на Черкащині.

На плановому засіданні 22 вересня більшість членів виборчої комісії утримались, коли на голосування поставили реєстрацію «двійників». У підсумку тезок мера Цебрія не зареєстрували, хоча, як підкреслює ОПОРА, для відмови не було законних підстав.  

Вже ввечері біля будівлі виборчої комісії зібрали ще одне засідання. Через те, що на нього не прийшли голова та його заступник, члени комісії не мали доступу до приміщення і вирішили провести засідання на вулиці. Зрештою, одинадцятьма голосами «за» підтримали реєстрацію двох тезок. 

ОПОРА зазначає, що закон не забороняє балотуватися на виборах кандидатам з однаковим ім’ям та прізвищем, однак якщо буде доведено використання технології «двійників», то таких тезок можуть покарати.

До слова, сам міськголова Умані ще заявку на участь у виборах не подавав.

Що це за технологія?

Ця технологія використовується, для того, щоб відібрати голоси у конкурента. «Двійник» має схоже або однакове ім’я та прізвище, схожою може бути і назва партії, наприклад, на парламентських виборах бюлетені рясніли різноманітними «Слугами Народу» — приватними підприємствами, благодійними фондами тощо.

Це розрахунок на виборця, який має побачити знайоме прізвище в бюлетені і поставити відмітку «двійнику», а не тому, за кого він справді хотів голосувати.

Двійники «Слуги народу»

На парламентських виборах у 2019 році проти партії «Слуга Народу» використали цю технологію, що в підсумку коштувало шістьом кандидатам перемоги на своїх округах. 

Загалом понад 90 кандидатів-самовисуванців, які балотувалися у 55 одномандатних виборчих округах, видавали себе за представників приватного підприємства, громадської чи благодійної організації «Слуга народу» або (значно рідше) «Голосу» чи інших партій.

Поділитись: