За останні 27 років убили сотні російських журналістів. Їх били, цькували, вони отримували ножові поранення, їх розстрілювали. Громадське згадує найгучніші за роки існування сучасної Росії вбивства журналістів, які працювали в російських ЗМІ.

Дмитро Холодов

Кореспондент газети «Московский комсомолец», бував у гарячих точках. Розслідував корупцію в армії і критикував тодішнього російського міністра оборони Павла Грачова. Одна з найвідоміших його статей — «Злодій повинен сидіти у в'язниці, а не бути міністром оборони».

Його вбили в жовтні 1994 року. Холодову анонімно повідомили, що в дипломаті в камері схову на Казанському вокзалі є документи, які містять компрометуючі документи. Однак у дипломаті був вибуховий пристрій. Холодов помер від втрати крові. Йому було 27 років.

17 жовтня 1994 року, вперше в історії «нової Росії» вбили журналіста — кореспондента газети «Московский комсомолец» Дмитра Холодова (на фото ліворуч). Убивство розкрили, але вбивць виправдали. На фото праворуч — Холодова виносять на ковдрі Фото: «Новая газета»

Владислав Лістьєв

На початку 90-х був генпродюсером і президентом компанії «ВІD», у 1995-му став гендиректором щойно створеного ОРТ. Увечері 1 березня 1995-го, коли Лістьєв повертався зі зйомок передачі «Час пік», у під'їзді його будинку на Новокузнецькій вулиці в Москві в нього вистрілив кілер.

Убивство не розкрите.

Влад Лістьєв роздивляється перший номер газети «Взгляд», лютий 1992 року Фото: New Look Team (CC BY-SA 3.0)

Лариса Юдіна

Працювала в газеті в «Радянська Калмикія». У червні 1998 року її вбили «за виконання журналістського обов'язку» — вона розслідувала корупцію в уряді Калмикії. Виконавців убивства засудили.

7 червня 1998 року вбили журналістку газети «Советская Калмыкия сегодня» Ларису Юдіну (на фото ліворуч). Після убивства Юдіної обурені жителі вийшли на площу міста Еліста з вимогою знайти вбивцю (на фото праворуч) Фото: архів, блог «Эхо Москвы»

Ігор Домніков

Журналіст «Новой газеты». У 1999 — 2000 роках активно критикував віце-губернатора Липецької області Сергія Доровських.

У травні 2000 року на Домнікова напали і завдали кілька ударів молотком по голові.

Виконавцями виявилися учасники відомого в області кримінального угруповання «Тагирьяновские». Домніков помер за кілька днів від черепно-мозкової травми.

Слідство назвало Доровських замовником, але йому вдалося дотягнути справу до закриття за терміном давності.

Журналіст «Новой газеты», редактор відділу спецпроектів газети Ігор Домніков Фото: «Новая газета»

Юрій Щекочихін

Від 1996 року працював у відділі розслідувань у «Литературной газете» і «Новой газете». Висвітлював корупційні скандали у вищих ешелонах влади і російській армії. В останні роки життя займався розслідуванням «Справи трьох китів» або «Меблевою справою». Йшлося про контрабанду італійських меблів, до якої були залучені силові відомства. У справі фігурував конфлікт між митницею і МВС з одного боку і ФСБ і Генпрокураторою РФ з другого.

Раптово помер за два тижні в липні 2003 року. Відзначали, що він почав швидко втрачати волосся, і у нього висохла шкіра. Після смерті в його тілі виявили фармацевтичні елементи фенол і ледокаїн — у Щекочихина був синдром Лайєлла, його отруїли. Слідство закрило справу через відсутність складу злочину.

Журналіст Юрій Щекочихін висвітлював корупційні скандали у вищих ешелонах влади і російській армії Фото: «Новая газета»

Пол Хлєбніков

На початку 2004 року очолив російську версію часопису Forbes і встиг випустити перший список найбагатших людей Росії. Усього під його редакцією вийшло чотири номери журналу. Увечері 9 липня 2004 року Хлєбнікова застрелили біля редакції. Убивці були на автомобілі ВАЗ-2115, вони відкрили вогонь з пістолета-кулемета. Хлєбнікова доставили в лікарню, але до реанімації не довезли — медики з пацієнтом застрягли в ліфті, де він і помер.

Убивство розкрито, проте ніхто не покараний.

Головний редактор російського Forbes Пол Хлєбніков під час прес-конференції в Москві, 9 липня 2004 року Фото: EPA/MAXIM NOVIKOV

Анна Політковська

Від 1999 року працювала в «Новой газете». Багато писала про другу чеченську війну і неодноразово виїжджала в зону бойових дій, займалася розслідуванням корупції в Міністерстві оборони РФ, допомагала жертвам теракту на Дубровці (в жовтні 2002 року група озброєних бойовиків захопила і утримувала заручників з числа глядачів, які прийшли на мюзикл «Норд-Ост» — ред.). Випустила книжки «Путінська Росія» і «Росія без Путіна», в яких критикувала існуючий режим. Політковська виступала на захист чеченських бойовиків, називаючи їх «рухом опору».

Політковську вбили в жовтні 2006 року в ліфті її будинку. У результаті арештували виконавців — братів Магомедових, — а також підполковника Дмитра Павлюченкова.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ Почуття провини: Аркадій Бабченко про десятиліття без Анни Політковської

Журналістка «Новой газеты» Анна Політковська (ліворуч). На фото праворуч — підозрювані в убивстві Політковської Ібрагім Махмудов, Лом-Алі Гайтукаєв, Рустам Махмудов та Сергій Хаджикурбанов у залі московького суду, Росія, 9 червня 2014 року Фото: EPA/PETER ENDIG; EPA/MAXIM SHIPENKOV

Магомед Євлоєв

Власник порталу «Інгушетія.ру», що критикує уряд Інгушетії. У 2008 році за позовом прокуратури сайт закрили за «розпалювання міжнаціональної ворожнечі».

 

Власник порталу «Інгушетія.ру» Магомед Євлоєв Фото: Schekinov Alexey

Затриманий у серпні 2008 року за підозрою в організації незаконних акцій та у зв'язку з розслідуванням вибуху в будинку президента Інгушетії. Але до ділянки його не довезли: за офіційною версією, в автомобілі правоохоронних органів у нього сталася сутичка з міліціонером, останній нібито з необережності вистрілив в Євлоєва. Пізніше повідомлялося, що тіло Євлоєва викинули в лікарні Назрані. Справа кваліфікували як вбивство з необережності, вбивця отримав два роки колонії-поселення.

Станіслав Маркелов і Анастасія Бабурова

Маркелов займався справами, пов'язаними з військовими злочинами в Чечні і правозахистом. Зокрема представляв інтереси потерпілих від терористичного акту на Дубровці.

Бабурова була позаштатної співробітницею «Новой газеты» і активним учасником антифашистського руху. Пострілом в голову обидва були вбиті в Москві в січні 2009 року. Пізніше за підозрою в убивстві заарештували учасники правої організації «Російська національна єдність» (РНЕ). Вважається, що причиною вбивства стала одна зі справ, яку вів Маркелов, де фігурували члени РНЕ. За іншою версією — йдеться про чеченський слід.

Акція пам'яті убитих адвоката Станіслава Маркелова та журналістки «Новой газеты»​ Анастасії Бабурової, Москва, Росія, 15 лютого 2009 року Фото: EPA/YURI KOCHETKOV

Наталя Естемірова

Правозахисниця і журналістка, розслідувала випадки застосування тортур, викрадень людей і позасудових страт і розстрілів у Чеченській республіці. Керувала Громадською радою Грозного.

Повідомлялося, що їй особисто погрожував Рамзан Кадиров. Глава Чечні це спростовував.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ Чеченські кілери: як наймані вбивці полюють на опонентів Кадирова

У липні 2009 року її викрали біля власного будинку в Грозному. Незабаром її тіло знайшли в Інгушетії з кульовими пораненнями в груди і голову. За однією з версій, Естеміровій мстилися бойовики. Наразі справа зупинена.

Акція пам'яті журналістки і правозахисниці Наталі Естемірової в Москві Фото: Юрій Тимофєєв (RFE/RL)

Павло Шеремет

Починав кар'єру на телебаченні в Білорусі, був опонентом режиму президента Олександра Лукашенка. Три місяці провів у білоруській в'язниці за незаконний перетин держкордону, відтак переїхав до Росії. Працював на «Первом канале» і «Общественном российском телевидении». У 2014 році переїхав до України, де писав для видання «Українська правда» і працював на «Радіо Вести».

Його автомобіль вибухнув у центрі Києва вранці 20 липня 2016 року, коли він їхав на ранковий ефір.

ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ «Вбивство Павла»: розслідування загибелі журналіста Шеремета

Розслідування справи не завершено, не визначене навіть коло підозрюваних. Слідство розглядає п'ять версій убивства, а родичі звинувачують владу в затягуванні процесу.

Журналіст Павло Шеремет, Київ, 27 лютого 2015 року Фото: УНІАН

Поділитись: