13 жовтня у Польщі відбулися чергові вибори до парламенту. Переконливу перемогу із майже 44% голосів здобула панівна консервативна партія «Право і Справедливість» («ПіС») на чолі з Ярославом Качинським. Чотири роки її правління запам’ятались економічним бумом: темпи зростання ВВП Польщі одні з найвищих у Європі. Однак польська опозиція та Євросоюз вважають правління «ПіСу» рухом до авторитаризму. Хто виграє, а хто програє після нової перемоги консерваторів на виборах?

За готівку у кишенях

В день виборів у Варшаві сонячно. Можливо, це теж сприяє високій явці — голосувати цього дня прийшло більше виборців, ніж зазвичай — понад 60%. Молоді люди, яких зустрічаємо біля дільниць, стурбовані наступом панівної партії на судову систему та ЗМІ, та голосують за польську опозицію.

«Якщо говорити про суди, то очевидно, що щось не так, а якщо говорити про телебачення, то вони [«Право і Справедливість»] забагато собі дозволяють і треба нарешті це змінити, — каже жителька Варшави Александра. — Якщо і далі буде так, я не бачу іншого варіанту, як тільки кудись переїхати».

А от люди старшого віку останні чотири роки панівної партії оцінюють позитивно. Пояснюють просто — кажуть, що відчувають покращення рівня життя. «Чому «ПіС»? Це перша партія, яка після 30 років всіх так званих «демократичних змін» виконує передвиборчі обіцянки. «ПіС» перш за все думає про простих людей. Раніше я працював у суді, був охоронцем ще перед виходом на пенсію, і там працювали жінки за 4-5 злотих на годину (трохи більше $1 — ред.). Це було принизливо. Такою була політика Платформи (нині опозиційної партії «Громадянська платформа») i Польської селянської партії, тих, хто правив цілих 8 років», — розповідає прихильник панівної партії Лєшек. 

Прихильник правлячої партії «Право і Справедливість» Лєшек в день парламентських виборів, Варшава, Польща, 13 жовтня 2019 року
Фото:

Олексій Нікулін/hromadske

З 2015 року, коли «ПіС» переміг на попередніх парламентських виборах, економіка Польщі стрімко зростала, а населення отримувало щедрі соціальні виплати. Родинам почали платити по 500 злотих ($128) щомісяця без урахування доходів батьків на другу і кожну наступну дитину (раніше поляки отримували одноразову виплату 1000 злотих на одну дитину).

А пенсіонерам стали платити так звану «13-ту пенсію». Перед виборами 2019-го прем’єр-міністр Матеуш Моравецький пообіцяв, що в наступні роки уряд почне виплачувати ще і 14-ту пенсію, а серед передвиборчих обіцянок «ПіС», зокрема, плани збільшити мінімальну зарплату до 4000 злотих (приблизно €920) до 2023 року (з 1 січня 2019-го вона складала 2250 злотих (522 євро). Таке до вподоби більшості поляків. 

«Люди бачать, що Польща перетворюється. Тож сподівання зростають. І якщо уряд не відповідає цим сподіванням, то людей не хвилюють вільні медіа та незалежні суди. Для них все це дуже абстрактно. Те, що вони можуть побачити — це готівка в їхніх кишенях. Їх хвилює, як нагодувати дітей, як задовольнити базові потреби», — пояснює успіх «ПіС» Славомір Сєраковський, співзасновник видання «Політична критика».

Лідер «ПіС» Ярослав Качинський (праворуч) та прем’єр-міністр Матеуш Моравецький в штабі партії «Право та справедливість» в день виборів, Варшава, Польща, 13 жовтня 2019 року
Фото:

EPA-EFE/RADEK PIETRUSZKA 

Незалежність судів під загрозою

У липні 2017-го понад 100 тисяч поляків вийшли на вулиці, вимагаючи скасування судової реформи. Однією з ініціатив, які викликали невдоволення громадян, було зниження віку виходу на пенсію для суддів Верховного Суду. Таким чином, третина чинних суддів мали скласти свої повноваження. В уряді таке рішення пояснили як спробу привести пенсійний вік суддів у відповідність із іншими сферами. Однак опозиція розкритикувала ініціативу, мовляв, це зроблено, аби призначити на звільнені посади лояльних до уряду суддів. У червні 2019 року Суд Європейського Союзу постановив, що ініціатива «ПіС» порушує закон ЄС.

«Влада — це їхня мета. Качинський робить це [бере під контроль суди], бо хоче контролювати все, що є більш-менш важливим», — пояснює Марцін Свєнціцький, колишній депутат від опозиційної «Громадянської платформи». 

Схожа ситуація склалась і з Конституційним судом. Коли «ПіС» прийшли до влади у 2015-му, парламентарі вирішили, що п’ять суддів органу були призначені з порушенням Конституції, а отже замість них слід поставити нових. Пізніше парламент також змінив закон, який регулював роботу суду, збільшивши вплив суддів, яких вважають лояльними до уряду.  

Суди ж загальної юрисдикції депутати Сейму віддали під прямий контроль міністра юстиції, дозволивши йому звільняти і призначати їх голів. Незважаючи на масові протести, президент Анджей Дуда підписав цей закон. 

У липні 2017-го Єврокомісія пригрозила Польщі санкціями, якщо судова реформа не буде скасована. Однак від попереджень до конкретних кроків справа не дійшла. У самій політсилі критику ЄС відкидають і не вбачають у реформі суддів підривання принципу верховенства права.

«Ми вітаємо критику наших реформ, якщо критикують правову складову. Але немає різниці між правосуддям, яке пропонує наша реформа і правосуддям в інших європейських країнах, у Франції, Голландії, Німеччині чи Іспанії. Тому ми не розуміємо, чому, коли ми впроваджуємо нові реформи, схожі із системами в західних країнах, ці ж країни нас критикують. У той час як у них це вважається нормальним», — каже кандидат у депутати від «ПіС» Ярослав Селін. 

20 липня 2017 року, коли парламент ухвалив закон про Верховний суд на вулиці Варшави вийшло 100 тисяч демонстрантів
Фото:

EPA/BARTLOMIEJ ZBOROWSKI

Суспільний мовник під контролем уряду

Окрім судів, «ПіС» намагається взяти під контроль і інший важливий демократичний інститут — вільні медіа. Критики кажуть, що після приходу до влади «ПіС», суспільний мовник TVP (Telewizija Polska) став рупором пропаганди уряду і не цурався використовувати мову ворожнечі щодо політичних опонентів. 

Таким політичним опонентом був мер міста Гданська Павєл Адамович. Його вбили і січні 2019-го під час благодійного концерту. Коли мер був на сцені, на неї вибіг чоловік із ножем і кілька разів вдарив політика. Від травм Адамович пізніше помер у лікарні. Одразу після вбивства нападник прокричав зі сцени, що був невинно засуджений за грабіж, коли при владі була «Громадянська платформа» — політсила, до якої певний час належав мер Гданська. 

Тоді польські оглядачі писали, що Адамовича вбило слово, маючи на увазі, що нападника до вбивства спонукала мова ворожнечі, яку транслювали урядові медіа. 

«Багато меседжів на цьому каналі були сповнені ненависті. Вони зображали частину суспільства кращою за інших, привілейованою. Я думаю, через це багато людей, які приховували свою ненависть та погляди, зараз відчувають, що можуть розповсюджувати їх, бити інших людей або навіть вбивати», — розповідає Войцех, який брав участь у протесті проти пропаганди на TVP. 

Після вбивства Адамовича кілька тисяч поляків вийшли на площу перед будівлею каналу у Варшаві, вимагаючи зупинити «пропаганду насилля». Войцех згадує, що працівники каналу тоді знімали протестувальників на смартфони з вікон будівлі. «Сам протест на TVP, звичайно, не показали», — каже Войцех.

Опозиціонер Марцін Свєнціцький пояснює, на каналі просто не лишилось незаангажованих журналістів. «ПіС» змінили наявні процедури на TVP. Тепер журналіста можна звільнити на наступний день після ефіру. До цього термін контракту був 4 роки. Директори студій призначались у результаті конкурсів і також мали терміни контрактів 4 роки. Зараз їх теж можуть звільнити у будь-який день. Це і створило на каналі атмосферу обслуговування панівної партії, а не суспільства», — каже Свєнціцький.

Люди передають польську конституцію журналісту польського телебачення TVP Info під час демонстрації біля будівлі Сейму у Варшаві, Польща, 17 грудня 2017 року
Фото:

 EPA/PAWEL SUPERNAK

Критичні і до Брюсселя, і до Москви

У зовнішній політиці Польща продовжує орієнтуватися на США. Менше в уряді переживають за відносини з ЄС, тож вони за другої каденції «ПіСу» навряд чи потеплішають. Партія не сприймає критику Брюсселя і вважає її втручанням у внутрішні справи суверенної держави. Реальні санкції щодо Польщі Європейський Союз навряд чи запровадить. 

Польща може розраховувати на підтримку лояльної до неї Угорщини на чолі з Віктором Орбаном, який вже пообіцяв ветувати будь-яке рішення проти Польщі. Отже, позбавити країну права голосу у ЄС буде важко.

З іншого боку, ЄС міг би позбавити Польщу фінансування, якщо та не дотримуватиметься принципів верховенства права. Але і це не зупинить «ПіС», вважає Славомір Сєраковський. 

«У будь-якому разі ми отримаємо значно менше коштів від ЄС. Тому що Польща зараз у набагато кращому економічному становищі, ніж була 7 років тому. Варто пам’ятати, що бюджет ЄС складають на 7 років. Зараз у ЄС пріоритетніші питання біженців і Брекзиту. Необов’язково це буде східна Європа», — каже Сєраковський. Він переконаний, що «ПіС» не боїться можливих санкцій ЄС, оскільки зараз Польща на економічному підйомі і недофінансування з Брюсселя не завдасть значної шкоди. 

Політика Польщі щодо Росії теж навряд чи зміниться. Варшава чи не найгарячіше в усьому ЄС підтримує санкції проти Москви. 

«Росія — це проблема не тільки для Польщі, але й для усіх на Заході. Під владою Путіна відновилась імперська політика. В ситуації, коли Росія порушила міжнародне право, напала на Україну, відірвала у неї території, ми повинні підтримувати політичну волю Заходу та санкції проти Росії», — каже Ярослав Селін.

Люди на виборчій дільниці під час парламентських виборів у Варшаві, Польща, 13 жовтня 2019 року
Фото:

EPA-EFE/PAWEL SUPERNAK

Що може зробити опозиція?

Якщо коротко, то нічого. Результати виборів показали, що у «ПіС» буде достатньо місць у новому парламенті, аби знову сформувати уряд самостійно. Через специфічну систему підрахунку голосів у Польщі навіть із підтримкою у менше ніж 50% голосів виборців, коаліція у парламенті «ПіС» не знадобиться. 

Опозиція у Польщі доволі роз’єднана. Партії, які подолали бар’єр, надто ідеологічно різні для об’єднання. Не сприйняти такий союз можуть і їх виборці. Ще однією причиною слабкості опозиції Славомір Сєраковський вважає відсутність сильного лідера.

«Таким лідером був, наприклад, Дональд Туск [нині і до 1 листопада 2019 — президент Європейської Ради]. Але зараз жоден з лідерів опозиції не може об’єднати її», — каже Сєраковський. Він висловлює побоювання щодо наступного терміну «ПіС» при владі. — «Якщо не буде вільних медіа, то демократія під загрозою. Адже опозиція не матиме рівних шансів донести свої меседжі до людей».

Автор дякує за допомогу в підготовці матеріалу Павлу Гребеннікову

За підтримки «Медиасети»

Поділитись: