ENRU

Налякати Майданом: чим може закінчитися польський протест

Через масові протести польська влада лякає громадян українським Майданом і нестабільністю. А ще три роки тому прибічники правлячого «Права і справедливості» (ПіС) підтримали Революцію гідності, а лідер партії Ярослав Качинський у грудні 2013 року стояв на сцені Майдану.

Правляча партія провела закон, який підпорядковує польські суди владі. Голосування відбувалося минулого тижня, напередодні парламентських канікул, без належних консультацій з обома палатами парламенту Польщі.

Хоча сьогодні Качинський формально — простий депутат Сейму, фактично він — найвпливовіша людина Польщі. Він має вплив на однопартійців, зокрема й на президента Анджея Дуду та прем’єр-міністерку Беату Шидло.

У понеділок польській президент усе ж пообіцяв ветувати частину законів. Але внесені президентом поправки не змінять головного — суди все ж залежатимуть від правлячої партії, проти чого і протестує опозиція. Нині вона поділена і позбавлена важелів впливу.

Тим часом вуличні протести на захист незалежного судочинства посилюються і доброго виходу для сторін уже немає. Ігор Ісаєв — головний редактор Мультимедійного порталу українців Польщі PROstir.pl зізнається, що також бере участь у маніфестаціях. Він пояснює Громадському, що вони означають.

Протест

У Варшаві щодня відбується по кілька маніфестацій. Організовують їх переважно громадські активісти, а не політичні партії.

Перший великий мітинг відбувся 16 липня, тоді організатори нарахували кількадесят тисяч учасників. Черговий рекорд встановили 20 липня, коли парламент ухвалив закон про Верховний суд. Тоді у столиці на вулиці вийшло 100 тисяч демонстрантів.

Перший великий мітинг відбувся 16 липня (на фото протестувальники у Познані) Фото: EPA/JAKUB KACZMARCZYK20 липня, коли парламент ухвалив закон про Верховний суд на вулиці Варшави вийшло 100 тисяч демонстрантів Фото: EPA/BARTLOMIEJ ZBOROWSKI 

До Варшави їдуть люди з регіонів, організовуються протести також в інших містах. Окрім великих населених пунктів, маніфестації охопили і польські села аж до німецького кордону та на північний захід Польщі.

Біля Сейму розбите наметове містечко, значно менше, ніж було на київському майдані, але біля наметів увесь час є люди. Небайдужі приносять протестувальникам воду, батарейки, «зупу помідорову» чи біґос.

Є сцена з ведучими, намети громадських рухів, немає барикад. Натомість забарикадувався парламент. Коли звідти від’їжджали депутати, правоохоронці силою відтісняли мітингувальників.

Учасники протесту приносять прапори Польщі та ЄС, часто співають польський гімн. Своїх пісень вони поки не мають. Натомість виголошують власні лозунги — «Ні самосудам», «Брехуни», «Вільний Сейм», «Геть ПіС».

Біля Сейму розбите наметове містечко Фото: EPA/RADEK PIETRUSZKA 

Навколо чимало траурної символіки — некрологи польській конституції, чорні стрічки, циклічна церемонія запалювання лампадок у пам’ять про Верховний суд, який по суті стає політичним інструментом.

Іронія протестувальників спрямована на Ярослава Качинського, якому підпорядковані і депутати, і президент, і прем’єр-міністр. Його влада зміцнилася після загибелі брата — президента Леха Качинського — у катастрофі під Смоленськом 2010 року. ПіС — його партія, в якій він повністю контролює всі процеси.

Кепкуючи з Качинського, протестувальники принесли плюшеву качку, а портрети ненависних політиків ПіС розмістили на тачках для сміття.

Учасники протесту підходять до поліцейських кордонів, виконуючи біля них фізичні вправи.

Протестувальники лежачи на землі виконують фізичні вправи поруч з поліцейським кордоном, який охороняє будівлю Сейму у Варшаві Фото: EPA/BARTLOMIEJ ZBOROWSKI

«Покращено»

«Після багаторічного занедбання і недопрацювання попередньої влади, польський уряд  намагається покращити правосуддя в державі», — так 21 липня посольство Польщі в Україні дбайливо переклало заяву власного МЗС.

Польські дипломати, які добре знають Україну і ніколи не поділяли поведінки Януковича, раптом заговорили голосом його команди. В останні два роки владарювання польська влада не втомлюється розповідати про «покращення» і «помилки попередників».

Польські ЗМІ все відвертіше займають той чи інший бік конфлікту. Відома в Україні «Gazeta Wyborcza», яка у 2013-му синьо-жовтими додатками підтримувала український Майдан, нині робить спеціальні видання «з-під Сейму, Суду, з вулиці». «Свободу судам» — напис на першій шпальті.

На іншому боці опинилися польські суспільні медіа — суспільне телебачення Польщі TVP та Польське радіо, де ПіС півтора роки тому змінило керівництво і більшість журналістів. Відтоді ці ЗМІ стали на позицію влади: в ефірах лунає, що мітинги нечисленні та несправжні, що до протестів долучається стара ображена еліта, яку ПіС позбавила влади.

Тоді як насправді серед протестувальників — переважно молодь. У відповідь наймолодші учасники вигадали приказку: «Ти тупий, як титри в телевізорі».

Лідер партії «ПіС» Ярослав Качинський сьогодні  формально — простий депутат Сейму, але фактично він — найвпливовіша людина Польщі і має неабиякий  вплив на президента Анджея Дуду та прем’єр-міністерку Беату Шидло Фото: EPA/TOMASZ GZELL

Аргументи

Про зміни в системі судочинства говорять з часів правління партії Дональда Туска «Громадянська платформа». Дискутують про можливості швидшого кар’єрного росту суддів, про нижчий віковий ценз (так, судді Верховного суду нині старші 60 років), про змінюваність суддів тощо. ПіС урахувала ці пункти, водночас підпорядкувавши ключові органи системи судочинства міністрові юстиції або парламенту.

Представники ПіС аргументують: суддівську владу треба очистити, оскільки польські суди «не для громадян». Їхні виборці приймають “очищення”, як аксіому.

ПіС додає, що за попередньої влади на суддів намагалися тиснути політики, що засвідчували розслідування польських журналістів, а також касетний скандал 2014 року, коли опублікували розмови керівництва «Громадянської платформи».

Проте, згідно нового закону, тиск на суддів може стати принципом, закріпленим у законодавстві. Міністр юстиції — представник правлячої партії — відповідатиме за призначення Державної ради судочинства, яка затверджуватиме всіх суддів. Окрім цього створюється дисциплінарна палата, яка може упроваджувати покарання для суддів.

Критики законопроектів згодні: є певні речі в системі судочинства, які не реформували попередники ПіС. Однак закони правлячої партії — це не реформа, а вбивство судочинства і розподілу гілок влади.

Поза тим, результати виборів у Польщі затверджує «покращуваний» ПіСом Верховний суд, троє з дев’яти членів якого належать до Державної виборчої комісії. Отже, нинішні закони роблять імовірною фальсифікацію голосування, позаяк у випадку спірних питань троє з Верховних суддів судитимуть самих себе.

Наступного року в Польщі мають відбутися місцеві вибори (у більшості регіонів ПіС не має переваги), а у 2019-му — вибори до парламенту.

Протестувальники біля будівлі Верховного суду, який фактично перетворюється на політичний інструмент Фото: EPA/RAFAL GUZ 

Як усе почалося

Коли в середині липня резонансні законопроекти потрапили до парламенту, Конституційний суд їх не заблокував  — його роботу ПіС паралізував, щойно прийшовши до влади взимку 2015-2016-го. Частину суддів партія замінила лояльними людьми, а процедуру розгляду змінила так, аби затягувати справи.

Законопроект, який підпорядковує владі Верховний суд, ініціювали депутати, а отже його можна було зареєструвати без обговорення з громадськістю.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Три виклики польської демократії

Парламентська опозиція, не маючи змоги вплинути на процес, якнайдовше намагалася відтягти голосування. ПіС назвали це «неконструктивним». Опозиційні сили, партії попередньої влади, правоцентристські «Громадянська платформа» і Польська селянська партія, а також ліберальна партія «Сучасна» та рух націоналістів Кукіз-15 утрачають підтримку вулиці. Партії далекі від єдності, лідери найбільших фракцій — «Громадянської платформи» і «Сучасної» — узагалі не розмовляють один з одним, а Кукіз-15 не підтримав протестів.

Разом з тим у Польщі міцнішає рух «симетристів» (від слова симетрія) — так нарекли людей, які вважають дії нинішньої влади симетричним віддзеркаленням дій її попередників. На їхню думку, підпорядкування суддів політикам спричинили і влада, і парламентська опозиція. Відтак «симетристи» не голосуватимуть на найближчих виборах за жодну з партій, представлених нині в парламенті.

ПіС просунув закони через Сейм і Сенат у лічені дні. Тільки-но їх поставили на порядок денний, під Сейм вийшли кілька десятків людей. Вони вдерлися на територію парламенту, скандуючи: «Конституція!». Їхні данні зафіксовані поліцією, а це не виключає, що справи розглядатиме суд, можливо, вже реформований.   

Відтак парламент, а згодом президентський палац і Верховний суд загородили і поставили щільну шеренгу правоохоронців.

У понеділок 24 липня президент Анджей Дуда ветував закони про Верховний суд і Державну раду судочинства. Водночас закон про облаштування судів підпише, а це означає, що міністр юстиції зможе змінити керівництво будь-якого суду країни.

Чи внесе президент зміни суттєві, чи це будуть косметичні зміни заради змін, аби просто показати, що він незалежний політик, — наразі складно передбачити. Насамперед це — спосіб угамувати протестувальників. Вони справді потішилися частковому ветуванню, утім вимагають відкликання всіх трьох законів.

Президент Анджей Дуда ветував закони про Верховний суд і Державну раду судочинства, але готовий підписати закон про організацію судів, що розв'язує руки міністру юсриції змінювати керівництво будь-якого суду в країні Фото: EPA/PAWEL SUPERNAK

Залякування Майданом

Попередні масові демонстрації під Сеймом відбувалися в грудні 2016-го. Громадяни протестували проти обмеження перебування журналістів у парламенті та перенесення засідання з пленарної до Колонної зали, де на додачу вручну рахували голоси депутатів за кільканадцять законів, зокрема й державний бюджет. Протест закінчився угодою опозиції і ПіС (медіацію запропонував президент).

Польський суспільний мовник TVP випустив фільм про «невдалий путч опозиційних партій», які «намагалися повалити легітимний уряд».

Сьогодні «путч» — звичний термін у лексиконі підконтрольних правлячій партії ЗМІ, за їхньою версією автором перевороту є «неконструктивна опозиція», що увійшла у змову із зовнішніми силами, зокрема ЄС та угорсько-американським меценатом Джорджем Соросом.

Новинкою серед залякувань для польського суспільства раптово стала українська Революція гідності, яку ПіС раніше всіляко підтримував. Минулого тижня в головному випуску новин Суспільного мовлення показали кадри з озброєними людьми в Києві 2014-го, натякаючи, що за польськими протестами стоять ті ж сили, які «активно залучалися до подій українського майдану».

Польский сегмент інтернету повен думок про те, що «нам майданів не треба», подивіться, мовляв, до якої руїни з війною довели протести Україну.

Окрім столиці вуличні протести також організовуються і в інших містах по всій країні (на фото - протест у Познані) Фото: EPA/JAKUB KACZMARCZYK

Майдану боїться і польська опозиція, як парламентська, так і вулична. «Я не хочу майдану в Польщі, але парламентська більшість і Качинський роблять усе, аби довести до такої ситуації», — заявив голова найбільшої опозиційної партії «Громадянська платформа» Ґжеґож Схетина.

Польські влада і опозиція вже перекладають провину одне на одного, побоюючись, що протест вийде з-під контролю. Саме в цьому, попри естетичну подібність, полягає ключова відмінність польських демонстрацій від українського майдану.

Польський протест не має єдиного осередку чи лідера (або хоча б кількох лідерів), домінують у ньому громадські рухи, а не політичні партії, більшість не готова або не знає, як далеко можна піти. Немає і відповіді на питання: а що після ПіС?

Поза тим, це протест лібералів, яких, либонь, тут більше, ніж в Україні, але вони далеко не більшість у самій Польщі. Хоча є аналітики, приміром, Мацєй Кузємський, який в ефірі «Громадського» казав, що мітинги «не мають нічого спільного з ліберальною елітою» і насправді підтримуються дедалі ширшими колами суспільства, утім, їх рушієм є саме ліберально-демократичні рух».

Лібералам є куди відступати — це громадянський спротив. ПіС місця для маневру не має: у випадку зміни влади політики підуть під суд за порушення процедур і конституції.

Мітінги у польських містах супроводжуються циклічною церемонією запалювання лампадок «у пам’ять про померлий» Верховний суд (на фото - протестувальники зі свічками у Любліні) Фото: EPA/WOJCIECH PACEWICZ 

Польський протест для України

Навіть якщо мітингувальники розійдуться, то лише до чергового резонансного кроку правлячої партії. Країна поділена, шал пристрастей сягає граничних температур. Попереду — непроста дискусія про новий суспільний договір. Тоді Варшаві буде не до міжнародних справ. Водночас сприйняття минулого України та Польщі стало одним з індикаторів поділу. Нинішні польські очільники не гребують жодною можливістю посперечатися про відповідальність України за Волинську трагедію та злочини УПА.

Українська тема політизуватиметься й надалі. Протест намагатиметься використати Кремль: росіяни можуть підтримати політиків з націонал-консервативного поля, традиційного для ПіС, у разі, якщо ПіС не втримається. Після анексії Криму, Кремль підгодовує націоналістичні польські рухи, про що зокрема свідчить зламана українськими хакерами пошта білоруса Олександра Усовського.

Також країну розділяє питання євроінтеграції, яка колись, здавалося, навпаки об’єднувала суспільство. Виявилося, частина поляків ішла в ЄС, щоб стати європейцями (читай — лібералами), натомість друга — аби захистити польське (читай — національне). Подібний розкол характерний для багатьох держав центральної Європи і є показовим для українського суспільства.

Багато поляків зуміли використати економічне зростання і свободи, які надав Євросоюз. Однак значна частина суспільства не зорієнтувалася і з ностальгією згадує минуле. Зробивши ставку на тих, хто буцімто «втратив від глобалізації», кого проігнорували «попередники», ПіС виграв вибори і прийшов до влади.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ Одна проти всіх: що спричинило конфлікт уряду Польщі з ЄС? 

Електорат ПіС мало турбують гасла мітингувальників про «незалежні суди», адже суди «продажні». Поганий також і Євросоюз, який не поважає інтереси Польщі, ба більше — найближчої середи, 27 липня, розглядатиме покарання для Варшави. Це штраф, що може стягуватися з європейських дотацій для держави.

Чисельні протести обхопили також і Вроцлав Фото: EPA/MACIEJ KULCZYNSKI

Ярослав  Качинський не раз казав, що гроші ЄС важать менше за незалежність. Подекують навіть про так званий «Полекзит» — вихід Польщі з ЄС. Наразі, щоправда, можливість лишається на рівні чуток. Однак ПіС уже посилив антиєвропейську риторику, МЗС Польщі відкрито заявляє, що суди є внутрішньою справою Польщі, в яку не повинні утручатися зовнішні сили, у першу чергу Брюсель.

ЄС живе в уніфікованому правовому полі. Зміни в польському законодавстві можуть відкрити скриньку Пандори. Іще й за умов, коли головою Європейської Ради — представником ЄС на світовій арені — є колишній польський прем’єр Дональд Туск, який свого часу усунув Качинського від влади.

Гострий конфлікт Польщі з Євросоюзом в умовах внутрішньополітичної кризи робить Варшаву схильною до кремлівського впливу і потенційно ворожою  «проєвропейському» Києву.

/Ігор Ісаєв

Підписуйтесь на наш канал в Telegram