«Вона дуже мріяла про квартиру в Ірпені». Історія Марини Меть, яку поховали з сином Іваном під будинком

Дві могили на території житлового комплексу в Ірпені. Над ними — хрести з фанери, підписи: Марина Меть, Іван Меть — та дати народження: 14 лютого 1980 року і 4 грудня 2009 року. І одна на двох дата смерті — 5 березня 2022-го.

Того дня мама із сином загинули від обстрілів під час евакуації з Ірпеня.

Ольга, подруга Марини, розповідає:

«Я до останнього не знала, що Марина загинула. Вже думала постити інформацію в телеграм-каналі для пошуку зниклих, тому що вона з 9 березня не відповідала на мої повідомлення. Завжди одразу відписувала, а тут просто зникла.

Востаннє ми спілкувалися 2 березня. Ми з сімʼєю були в укритті без звʼязку. Коли прийшла додому — одразу написала їй: “Марино, ви як?”. Вона відповіла, що в них із сином все добре, тільки укриття далеко, тому вони не виходитимуть з будинку. До того ж, казала, в неї залишилися кішка, собака і сусідські папуги, так що вони будуть сидіти вдома, виїжджати не хочуть. А її старша 22-річна донька та мама були в селі неподалік.

Марина жила в цій квартирі вдвох із 12-річним сином Іваном: раніше продала квартиру на Гната Юри в Києві і придбала житло в Ірпені. Вона дуже мріяла про цю квартиру. Просто жила цим, усі гроші туди вкладала, заощаджувала. Берегла кожну копійку, щоб зробити ремонт.

Ми з Мариною дружили більш як 10 років, познайомилися в пологовому будинку, коли обидві лежали на збереженні. Я була вагітна донькою, а Марина — якраз Іваном. Вона просто обожнювала свого сина, Ванічка був її щастям.

Марина дуже любила море, казала, що недарма її назвали Мариною, і розповідала: “Якщо я не буваю на морі — воно мені сниться і кличе за собою”. В неї було правило: щолітку вона обовʼязково їхала на море.

Марина була дуже товариською, завжди запрошувала гостей на всі свята. А ще — смачно готувала.

Вона працювала HR, була знавчинею своєї справи, її любили в усіх колективах. Коли вдавалося — допомагала й мені з роботою».

***

Через рідних подруги Ольга дізналася, що Марина з сином загинули 5 березня, коли намагалися евакуюватися з Ірпеня до родичів. Вони вийшли з будинку надвір — і там саме проїжджав танк, що вистрілив просто в них.

Місцевий мешканець Віталій обороняв у ці дні місто. Він був на посту за сотню метрів від місця, де сталася трагедія, і не виключає ймовірності того, що мати з дитиною могли загинути не від танка, а внаслідок мінометного обстрілу: саме в цей час окупанти вгатили ще й з міномета.

Чоловік розповідає, що бачив тіла жінки та хлопчика на перехресті вулиць Джерельна і Сковороди.

Після мінометних обстрілів районом пройшла колона броньованої техніки, за нею — піхота. Був бій. Одразу по тому Віталію знову довелося прийти на місце загибелі Марини й Івана: біля обгорілих тіл чоловік побачив слід від розриву міни. Ідентифікувати загиблих вдалося за документами, які знайшли поряд у маленькій обгорілій жіночій сумочці. Наступного дня Гончаров розмовляв із водієм, який мав вивезти Марину з сином з міста.

hromadske також поговорило з мешканцем Ірпеня Володимиром. Він розповів, що 6 березня разом із сусідами копав могилу для загиблих у дворі житлового комплексу, неподалік «Парку мами». Чоловік надіслав нам світлину з обгорілими закордонним паспортами Марини та Івана.