ENRU

Поміж слів: українське питання в Давосі — репортаж

«Я не планував говорити з медіа» – відвертається від українських журналістів бізнесмен, Віктор Пінчук, організатор щорічного «Українського сніданку» в Давосі. Медіамагнат старанно уникає ЗМІ – посилається на те, що має поспілкуватися з гостями.

Говорити про суперечливу публікацію у Wall Street Journal, у якій олігарх закликав українців замислитися над можливістю тимчасової відмови від НАТО та ЄС, а також відстрочкою розмови про Крим і погодитися на вибори на Донбасі, він відмовляється. Зустріч за закритими дверима, на яку він запрошує ключових політиків, експертів, аналітиків, інвесторів, які відвідують Всесвітній економічний форум і цікавляться Україною, відбувається вже тридцятий раз поспіль.

Цього разу сам медіамагнат мав би стати потенційним героєм. Утім, написавши статтю, яка мала б почати дискусію про мир в Україні, він сам вирішив не дискутувати.

Двос-2017. Фото з офіційного Flickr World Economic Forum

Всесвітній економічний форум у Давосі — це неформальна зустріч найбагатших і найвпливовіших. Лідери держав, очільники найбільших корпорацій збираються на маленькому гірськолижному курорті у Швейцарії, де звіряють годинники. Участь в офіційній частині коштує великих грошей, зате, отримавши доступ, можеш пити каву з президентом Ірану чи перекинутися кількома словами з власником Coca-Cola й General Electrics.

Ціна номеру в місцевому готелі може сягати 3000 євро за добу, тож делегації поселяються в усіх селах довкола. Бути тут – питання престижу, а також це зручний майданчик, щоб зустрітися з ключовими гравцями. Зазвичай події починаються о 7-30 ранку, а завершуються неформальними вечірками до ранку. Кожна компанія намагається переграти одна одну чи то шикарним прийомом, чи орендою офісу на центральній вулиці – Променаді.

Минуле десятиріччя давоський істеблішмент підкорювали росіяни – «Party Like Russian» – написано у газеті, які роздають цьогоріч у «Російському домі». Мільярдери, найбільші промислові гіганти намагаються тримати зв’язок із Заходом. Водночас, у 2017-му економічна присутність Росії – значна, але політиків не помітно.

Welcoming

Зірка головної капіталістичної події – лідер комуністичного Китаю, якого колишній шведський прем’єр Карл Більд обізвав «лідером капіталістичного світу». Сі Цзіньпін у виступі назвав протекціонізм – бажання країн створювати преференції власним виробникам замість рівних умов – шляхом в нікуди, а також закликав до максимальної відкритості Європи та США. Китай виглядає так особливо на тлі кризи в Європі та перемоги Трампа, розмови про інавгурацію якого таки витають у повітрі. Президентство Трампа, Брекзит – такі ключові слова цьогорічного форуму. Хоча більше розмов точиться про суспільство сталого розвитку, справедливу оплату і потенціал жінок-управлінців, а також нерівність. Помітно також, як цифрові гіганти на кшталт Facebook та Google перетягнули на себе ковдру лідерів 20-го століття – автопрому та нафтових компаній.

Від України в Давосі цьогоріч — президент Порошенко та міністр закордонних справ Клімкін.

Серед зареєстрованих в офіційній програмі — також згаданий уже Віктор Пінчук та олігарх, засновник фінансово-промислової групи «Смарт-холдинг», народний депутат і фігурант трьох кримінальних справ Вадим Новинський. У списку відсутні очільники компаній Ахметова та Фірташа, які реєструвалися в попередні три роки.

Україна цьогоріч — не в пріоритеті, як це було минулі роки. Зустріч у січні 2014-го відбувалася на тлі перших вбивств на Майдані, через рік, у 2015-му, — в контексті потужного загострення на Донбасі, яке призвело до Мінська-2. Торік іноземці намагалися спитати усіх чи провал реформ у на той час міністрів фінансів та економіки Наталії Яресько та Айвараса Абромявічуса. Та все ж виявляється, відсутність війни на перших шпальтах – сигнал для інвесторів не так боятися «хаосу в Україні». Тим паче їм на руку здешевлення української валюти.

Китайське англомовне видання China Daily, яке висвітлює кожен крок свого очільника, і яке розповсюджується в приміщеннях, де відбуваються дискусії, детально розповідає про зустріч Петра Порошенка із Сі Цзіньпінем, особливо напередодні початку головування України в Раді Безпеки ООН в лютому цього року.  

Окрім Китаю, Порошенко зустрічається в Давосі з новим очільником ООН Гуттерешем, директоркою-розпорядницею МВФ Крістіан Лагард, прем’єр-міністром Нідерладнів Марком Рютте, який через два місяці має парлементські вибори, для якого ніяк не скінчиться епопея з ратифікацією Угоди про асоціацію. Хоча той підтвердив, що санкціям проти Росії бути, як і безвізовому режиму. Серед публічних виступів  «Чуйне та відповідальне лідерство в багатополярному світі»

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: За чим стежити у світі в 2017-му: десять подій і процесів

Президент України Петро Порошенко та глава Адміністрації Борис Ложкін в Давосі. Фото Адміністрації президента

«Український сніданок»: ігнорувати, агітувати чи мовчати

Та увага українців таки прикута до сніданку, організованого Віктором Пінчуком, – події, що не має формального стосунку до заходу. За 13 років давоська публіка звикла приходити на зустріч, де упродовж години можна поставити прямі питання українським посадовцям і почути те, що не прочитаєш у новинах. За правилами, поширеними тут, – це розмови без цитування.

Три постмайданні дискусії мали б прикути увагу до російської агресії на сході, або ж промотувати реформи. Фонд Віктора Пінчука традиційно привозив на захід групу журналістів, тоді як міжнародний фонд «Відродження» торік фінансував поїздки євродепутатів. Їм влаштовували зустрічі, щоб ті показали нову Україну. На сніданку були присутні й українські посадовці.

Після того, як в останні дні грудня Пінчук на шпальтах  американського видання The Wall Street Journal закликав задуматися над болючими компромісами заради миру, частина українського істеблішменту, як от віце-прем’єрка Климпуш-Цинсадзе, відмовилися бути на сніданку. Міністр закордонних справ Павло Клімкін, який летів з Києва тим самим рейсом, що й група журналістів, коротко зауважив, що має справи важливіші. Частина звичних гостей останніх років залишилася у Києві.

Приципове питання — чи буде представлена давоській публіці дискусія про нейтралітет України і домовленості з Росією, адже серед запрошених ті самі читачі The Wall Street Journal.

«На кого була розрахована ця стаття? На команду Трампа – запитує мене очільниця редколегії французької газети Le Monde Сільві Кауффман, котра пише про Україну та Росію, – Чи справді українські посадовці не присутні тут через це?»

«Вони могли б використати цей майданчик, щоб опонувати, якщо є що казати», – ніби даючи пораду говорить інший консультант з комунікацій.

О сьомій ранку під готелем Морозані довга черга. Ось із валізою під’їздить екс-генсек НАТО.  Останній – відомий німецький дипломат і очільник Мюнхенської безпекової конференції Вольфган Ішінгер. З цього року — ще й член правління Ялтинської європейської стратегії, організованої Пінчуком в Україні. За місяць він збиратиме міністрів оборони та експертів з безпеки в Мюнхені, де про Україну точно йтиметься.

Німецький дипломат і очільник Мюнхенської безпекової конференції Вольфган Ішінгер за місяць збиратиме європейських міністрів оборони та ключових експертів. На зустрічі також йтиметься про Україну

«А що ви скажете про статтю Пінчука, яка викликалала таку суперечку в Україні?» – запитую.

«Добре, що вона з’явилася. Це ж питання до дискусії, а деякі теми в Україні стають табуйованими. Нам важливо, що в розмовах між Заходом і Росією говорять самі українці».

«Але якщо завданням статті було підняти дискусію в Україні, то чому вона була написана спершу в американській газеті для іншої аудиторії?»

«Певно, справді він мав опублікувати її двома мовами одночасно» – додає німецький дипломат.

Побачивши Ішінгіра, до нас приєднується колишній міністр закордонних справ Швеції і зірка твітер-дипломатії Карл Більд, відомий затятою підтримкою України.

«Карле, ви завжди наполягали, що Росію провокує слабкість? Що ви скажете про цю публікацію і болючі поступки для України?»

«Мінський процес вже є поступкою, власне в рамках Мінська все одно доводиться домовлятися».

«Так, але Мінськ не передбачає хай навіть тимчасової відмови від бажань приєднатися до НАТО та ЄС?»

«Це вже інша справа, європейський вибір України справді є непохитним».

Українські журналісти ж обступають мера Києва Віталія Кличка – найбільш статусного українського політика тут. «Не можна здавати інтереси України, треба бути на заходах, спілкуватися з іноземною аудиторію», – ніби виправдовується Кличко, зазнаючи, компроміс - неможливий.

Запланована ж дискусія «Майбутнє України у мінливому світі» ніби не обіцяє стосуватися вирішення конфлікту на Сході. Її учасники – колишній прем’єр-міністр Великої Британії Девід Камерон – антигерой 2016-го, за керівництва якого Британія проголосувала за вихід з ЄС, 22-ий міністр оборони США Боб Гейтс, а також екс-Генсек НАТО Расмуссен.

Як складуються відносини новообраного президента США Дональда Трампа та російського лідера Владіміра Путіна? Чи справді можна «посидіти і поговорити з Путіним», як це обіцяє майбутній очільник США? Порівняно із ситуацією перед виборами у США, американські «яструби» та апологети НАТО, які зазвичай коментують події в Україні, заспокоюють: турбуватися треба, а от панікувати – ні. На думку тих присутніх, що мали слово, – оточення Трампа таки спроможне зупинити його, якщо той спробує зблизитися з Росією. 

Серед гостей британський бізнесмен Білл Браудер – головний лоббіст Закону Маґнітського, відповідно до якого США  можуть накладати персональні санкції на корумпованих діячів за межами країни

Після доброї половини розмови слово дають Сергію Лещенку (згодом він пояснить, що приїхав до Давоса коштом Міжнародного фонду «Відродження»). От уже відбулася значна частина розмови, але слово «Україна» не прозвучало, зазначає він. Його виступ короткий і звичний – нагадує про все, що говорять українські політики останні три роки: Україні потрібна допомога Заходу, суспільство обрало своїм дороговказом ЄС, від партнерів потрібна зброя, а також кошти на умовах того, щоб корупціонери не поклали до своїх кишень.

І тільки після того, як справа таки дійшла до України, європейці вкотре говорять про те, що єдиний спосіб вистояти і перемогти  – це внутрішні реформи. Отримавши свої кілька хвилин наприкінці, інший депутат Олексій Рябчин, нагадує присутнім про брак західних інвесторів серед цифрових компаній на українському ринку, додає, що сам родом з Донбасу, а питання цілісності України не можливо вирішити без урахування думки жителів Донбасу та Криму.

Пінчук, який зазвичай радо фотографується з журналістами і запрошеними зірками, після заходу уникає контакту.

— Чи можете відповісти на одне питання українських медіа?

— Я не збирався цьго робити.

— Одна хвилина… Це щодо вашої публікації..

— Я не буду говорити. Мав привітатися з колегою, а ви мене знімаєте. Я маю йти до гостей.  

Після вмовлянь бізнесмен погоджується на формальний коментар, говорячи про свої гостей форуму.

— Усі відповіді в моїй статті, – говорить олігарх, цього разу посилаючись на свій блоґ в «Українській правді». У ній після гострої критики бізнесмен пояснив, що його статтю у The Wall Street Journal скоротили. Однак жодного разу не згадав про одне з найсуперечливіших питань – вибори на Донбасі.

«Що він вам сказав?» –  Перепитують журналістів аналітики й експерти, завдання яких розібратися, що ж сьогодні найголовніше для українців.
– Нічого.

Здається, що головна ознака цього сніданку – недомовка.

Відвідувачі сніданку швидко розбігаються на інші зустрічі. Головною вулицею проїздить автобус з гігантським логотипом Казахстану. Все ближче до будинку Конгресу — рекламні щити країн чи окремих регіонів, наприклад, індійського штату Андхра Прадеш. Далекий Схід цього року захоплює більше ще й на тлі виступу британської прем’єрки Терези Мей про вихід Британії з ЄС та досі не зрозумілої політики Дональда Трампа щодо НАТО. Американська делегація нечисленна. Ввечері давоська публіка має обрати одну з неформальних вечірок – мексиканська, канадська, індонезійська, пакистанська, японська… Усе, звісно, за запрошеннями.

Цьогоріч у доволі скромному барі буде й «Українська ніч», яку організували молоді українські підприємці. Вони планують показати 50 винаходів, що їх Україна подарувала світу.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Україна напередодні Всесвітнього економічного форуму у Давосі