ENRU

Вибори в Туреччині: чи здатна опозиція зіпсувати «ідеальний сценарій» Ердогана?

У неділю, 24 червня в Туреччині обиратимуть одразу дві гілки влади — президента і парламент. Нині очолює державу Реджеп Таїп Ердоган, водночас від же є лідером «Партії справедливості та розвитку» (АКР), яка має більшість у парламенті.

Минулого року президент Туреччини ініціював референдум, відтак країна перейшла від парламентської до президентської республіки. Тепер він сподівається зосередити у своїх руках буквально всю владу.

Відколи 15 років тому Ердоган став прем'єр-міністром, він жодного разу не програв вибори, ставши президентом у 2014-му. Чому цього разу його план може якщо не провалитися, то зійти з курсу, як йому вдалося завоювати електорат, та чи зможе Ердоган за потреби мирно піти? Про це Громадському розповів професор міжнародних відносин в університету Кадір Хас у Стамбулі Дімітріс Тріантафілоу.

Чому Ердогану вдається досі бути при владі?

Ердоган дуже досвідчений, він був при владі досить довго, завдяки чому має перевагу перед іншими політиками. І стратегічно, і тактично він набагато сильніший за інших діячів на політичній арені Туреччини. По-перше, не було опонентів, які могли би протистояти йому на такому рівні.

По-друге, він і його «Партія справедливості та розвитку» зуміли залучити раніше не надто активну частину електорату — релігійних людей більш традиційних переконань з віддалених районів. Вони ніколи особливо не цікавилися турецькою політикою, доки до влади не прийшов Ердоган і не сказав: немає причин соромитися висловлювати свої релігійні переконання.

Президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоган виступає на передвиборчому мітингу в Стамбулі, Туреччина, 22 червня 2018 року  Фото: EPA-EFE/SRDJAN SUKI

Привівши електорат, раніше не зацікавлений у політиці, з часом він мав показати, що зробив для них. Ердоган розпочав великі інфраструктурні проекти, як-от будівництво доріг, прокладання електрики й води в села. Крім того, розширював релігійні території, будував мечеті тощо. Раніше Туреччина позиціонувала себе як більш світська держава, тобто релігія не була частиною суспільної дискусії. Ердоган спробував це змінити.

Відтоді, як у 2002-му році його партія прийшла до влади, виріс середній клас, до якого ввійшли також і люди з провінцій, з віддалених районів. Вони стали активними бізнесменами і кожен з них зробив внесок у нарощування статків Туреччини.

Це певним чином відображається в курсі, який сьогодні проголошує Ердоган: Туреччина, яка була середньою силою, великою, але недостатньо впливовою країною, має потенціал за кілька років стати однією з десяти провідних економік у світі. Нині вона у двадцятці.

Прихильники президента Туреччини Реджепа Таїпа Ердогана на мітингу під час передвиборчої кампанії «Партії справедливості та розвитку», Стамбул, Туреччина, 20 червня 2018 року Фото: EPA-EFE/SRDJAN SUKI

Наскільки сильна опозиція?

На мою думку, це дуже важко оцінити, адже ми повинні пам'ятати, що в Туреччині більшість медіа контролює уряд. Медіа говорять лише про те, що хоче влада. Опозиція навіть не отримує достатньо часу в ефірі. Отже, важко сказати, наскільки вона сильна. Але справді, всі вони (крім курдської партії), змогли більш-менш об'єднатися до парламентських перегонів і показали, що здатні на спротив.

Головний кандидат від опозиції Мухаррем Індже — популіст, він починає достукуватися до людей. І намагається грати у своїй кампанії тими ж картами, що й Ердоган. Утім, зважаючи на всі обставини, ми не можемо бути впевнені в тому, що він матиме успіх.

Кандидат на посаду президента Туреччини від опозиції Мухаррем Індже під час передвиборчого мітингу в Ізмірі, Туреччина, 21 червня 2018 року Фото: EPA-EFE/SEDAT SUNAПрибічники опозиційного кандидата в президенти Мухаррема Індже під час мітингу, Стамбул, Туреччина, 16 червня 2018 року Фото: EPA-EFE/ERDEM SAHIN

Якими можуть бути результати?

Для Ердогана не існує плану «Б». Якщо він програє, мирно піти буде складно. Через те, як саме він керував країною, через низку скандалів, і зрештою тому, що він створив надто поляризоване довкілля. Тож йому конче необхідно виграти ці вибори.

Гадаю, Ердоган зробить усе задля перемоги, чи це буде перший, чи другий тур. Утім, перемога на виборах означатиме перемогу лише наполовину. Якщо «Партія справедливості та розвитку» після перегонів не отримає більшості крісел у парламенті, це ускладнить президентське правління Ердогана.

З другого боку, не варто забувати про причину дострокових виборів. Це перехід від парламентської до президентської системи, що надасть президенту ще більшу, розширену владу. Ідеальний сценарій для Ердогана — перемога в першому турі виборів і здобуття більшості в парламенті для «Партії справедливості та розвитку». Але навіть якщо він виграє у другому турі, і не матиме цієї більшості, в нього залишиться чимало шляхів для реалізації власного бачення управління країною.

Єдиний сюрприз на виборах стосується того факту, що опозиція вперше за довгий час проявила здатність до спротиву і може як мінімум зіпсувати ідеальний сценарій Ердогана.

Передвиборчий плакат із зображенням чинного президента Туреччини Реджепа Ердогана на зупинці, Стамбул, Туреччина, 19 червня 2018 року. У 2017 році Ердоган ініціював референдум, відтак країна перейшла від парламентської до президентської республіки Фото: EPA-EFE/SRDJAN SUKI