«Я першим заявив, що версія Міноборони РФ — брехня». Як російський експерт став свідком обвинувачення на суді про MH17

У Гаазі триває суд щодо катастрофи малайзійського «Боїнга» MH17, збитого влітку 2014 року над Донбасом. Російський авіа експерт Вадим Лукашевич одним із перших тоді заявив, що версія Міноборони РФ (нібито MH17 збив український штурмовик) — брехня. Дослідження Лукашевичем версій катастрофи, яке він називає «справою життя», лягло в основу версії обвинувачення в Гаазькому суді. Також він готує до публікації книгу «Трагедія МН17: правда і брехня», в якій детально аналізує всі версії, що звучали з моменту аварії літака на сході України.

Перше судове засідання в Амстердамі було ще в березні. Ви — свідок обвинувачення. Як так вийшло і що відбувається зараз в суді?

Перші засідання є установчими: хто з'явився на суд, а хто не з'явився і таке інше. А потім відбувається попереднє слухання: обвинувачення розповідає про розслідування, кажуть, що знайшли, а захист каже, що вони з цим не згодні. І тільки потім уже починається розгляд справи по суті.

Прокурор сказав, що якщо адвокати не наполягатимуть на розгляді альтернативних версій, то перехід до розгляду по суті відбудеться раніше. Але оскільки захист сказав, що дивитимемося все, то за альтернативну версію можна хоч зіткнення з метеоритом вважати. Тому етап попереднього слухання триватиме до Нового року. Тобто зараз обвинувачення ще навіть не розглядають.

Суд буде довгим. Це не як у нас: вчора тебе взяли, а сьогодні вже засудили. Це хороший європейський суд. Кожен пчих — у протоколі.

На мене звернули увагу через мої публікації у 2015 році. Потім вони попросили мене дати свідчення з цілої низки питань. І коли я до них поїхав, то взяв ці два томи рукописів. Тож зараз я спокійно пишу, що матеріали книги використані в кримінальному розслідуванні. І на відміну від інших свідків, я не анонімний, для мене це безглуздо, оскільки я однаково виходжу з книгою.

А як ви почали займатися темою MH17?

Через кілька днів після катастрофи мене запросили на передачу в прямий ефір «РБК», щоб прокоментувати брифінг Міністерства оборони РФ про падіння MH17. На брифінгу озвучили версію, що «Боїнг» збив Су-25, і я одразу сказав, що це неможливо — я знаю це, бо працював в дослідно-конструкторському бюро імені П.О. Сухого.

Так вийшло, що я був першим, хто в публічному просторі сказав, що версія російського Міноборони — брехня.

Але треба віддати належне, що професійні авіатори жодного разу не збрехали. Вони також не могли зрозуміти, як штурмовик може збити «Боїнг», який летить на 150 кілометрів на годину швидше, а також вище практичної та бойової стелі літака. Су-25 може підніматися вище, але це не означає, що на цій висоті він може воювати. Ба більше, для того, щоб атакувати повітряну ціль, припустімо, з гармати, має бути спеціальне прицільне обладнання, якого Су-25 не має.

Я підняв технічні питання, і вийшло так, що мене стали смикати на інтерв'ю, виступи. Якийсь час я був дуже затребуваний у цій темі. Але поступово до мене за коментарями почало звертатися тільки дуже вузьке коло видань: «Медуза», «Новая газета», ще кілька разів запрошували на «РБК». А далі я продовжував вести якісь дискусії в інтернеті, на різних майданчиках, і в першій половині 2015 року зібрав усі свої матеріали на своєму сайті «БУРАН.РУ».

Вийшов дуже великий матеріал у чотирьох частинах, в якому я доводив, що літак збила зенітна ракета. На той момент ще не закінчилося технічне розслідування, а отже, і підтвердження того, що MH17 збив зенітно-ракетний комплекс «Бук», не було.

Вийшло, що, стверджуючи це, я поставив на карту свою репутацію. Тому що послатися на когось я не міг, і ці висновки ґрунтувалися тільки на моїх знаннях і професійному досвіді.

Як ви зрозуміли, що MH17 збив саме зенітно-ракетний комплекс?

У КБ Сухого я займався живучістю літака — покращенням стійкості машини за умови зовнішнього впливу. Грубо кажучи, завдання нашої групи було в тому, щоб літак, попри влучення снарядів, продовжував летіти. Ми були на полігонах, обстрілювали реальні літаки, дивилися статистику боїв, починаючи з Другої світової війни, готували звіти з розрахунками й фотографіями. Тому я дуже добре знаюся на бойових пошкодженнях і легко за фотографіями можу визначити, що це було — стрілецьке озброєння, зенітна чи авіаційна ракета.

Коли на другий день після катастрофи в інтернеті почали з'являтися фотографії уламків малайзійського «Боїнга», мені стало абсолютно зрозуміло, що це осколково-фугасна бойова частина зенітної ракети. Залишалося запитання — чия це ракета і звідки її запустили? Але щодо того, що це ракета, сумнівів у мене не було.

Так все і закрутилося. Мені довелося ще не раз доводити, чому російські версії, яких було дуже багато, неправдиві. Це стало фактично справою життя, тому що, з одного боку, мені не подобається, коли брешуть, а з іншого — треба відстоювати честь інженерного мундира.

Наприклад?

Людина без профільної освіти не може розпізнати, що експеримент «Алмаз-Антея» (російський концерн восени 2015 року надав результати експериментів із використанням ракети та фрагмента лайнера, згідно з якими місце запуску ракети лежить на підконтрольній ЗС України території — ред.) було проведено неправильно. «Алмаз-Антей» провів дуже ефектний експеримент за десять мільйонів рублів — відрізали головну частину Іл-86, привезли на полігон, підірвали... але вони взяли для своїх розрахунків не «Боїнг 777», а зовсім інший літак — «Боїнг 767», а між ними колосальна різниця, і це все впливає на результати експерименту і висновки.

Навіть з огляду на кількість сторінок — понад 900 — у вас вийшов дуже об'ємний і докладний матеріал.

Коли я починав писати книгу у 2016 році, я не припускав, що це буде така серйозна праця. Але тема дуже широка, дуже багато в неї залучено людей, точок зору, версій. З одного боку, люди хочуть донести правду, а з іншого — триває свідома, централізована кампанія з дезінформації. Сюди входять і ефектний експеримент «Алмаз-Антея», і такі абсурдні версії, які транслювалися в російських державних ЗМІ, як несвіжі трупи (колишній так званий «міністр оборони ДНР» Ігор Гіркін (Стрєлков) заявляв, що знайдені в розбитому літаку люди були мертвими за кілька діб до його падіння — ред.).

Я розглядаю всі версії: російські, українські, голландські, приватних розслідувань... Людині, яка не в темі, складно розібратися, де брехня, де правда, в моїй книзі я аналізую всі версії як фахівець і даю їм оцінку. Тобто у мене про кожного — від Росії до розслідувачів Bellingcat — сказано: тут вони мають рацію, а тут — ні.

Складається враження, що цей обсяг інформації буде цікавий тільки тим, хто розуміється у темі. Хто ваш читач?

Ви не зовсім маєте рацію. Ця книга радше енциклопедія, тому що в неї входить практично все, що було зібрано за п'ять років з моменту катастрофи. Якщо у вас вдома лежить енциклопедія, то ви, найімовірніше, не читаєте її від і до, а берете, коли вам треба відповісти на якісь конкретні запитання або розібратися в темі. Моя книга написана просто про складне, тому вона буде зрозумілою людині з будь-якою освітою. Крім того, я не роблю висновків, а лише міркую і наводжу аргументи з того чи іншого питання.

Хто каже правду, а хто ні, вирішуватиме вже сам читач: у цій версії є такі плюси й мінуси, от і дивись, що переважує, — один плюс і десять мінусів.

Який тираж планується?

Кошти на видання 400 екземплярів книги збираємо на краудфандинговій платформі ПЛАНЕТА.РУ. На початок листопада вдалося зібрати вже 90% коштів, і ми продовжимо збір до 27 грудня. Книгу також можна придбати в електронній версії.

Зараз ми завершуємо роботу над версткою, і цієї зими книга вийде.

Я розумію, що тираж маленький, але мені важливо, щоб ця книга була. Ми живемо в країні тотальної брехні. І моє завдання — щоб залишався острівець правди, щоб будь-яка людина, яка захоче дізнатися правду, мала цю можливість.

За підтримки «Медиасети»

Автор: Анастасія Тороп, «Новая газета»