Як «судили» Автомайдан — дослідження

Фальсифікуючи справи проти Автомайдану на початку 2014 року, судді використовували статтю 122-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення – невиконання водіями вимог працівника міліції про зупинку транспортного засобу. При цьому у сфальсифікованих протоколах не фігурував факт переслідування авто, яке начебто не зупинилося, відсутні згадки про використання СГУ – мигалок та гучномовців, також не фігурувала стаття 130 – керування ТЗ у стані сп’яніння.

Український центр суспільних даних (УЦСД) проаналізував дані з Єдиного державного реєстру судових рішень, щоб знайти статистично значимі аномалії. Громадське публікує результати дослідження зі згоди УЦСД.

Восени 2013 року незадоволення режимом Януковича переросло у масовий самоорганізовний громадянський протест, відомий зокрема як «Євромайдан» або «Революція Гідності». Тоді ж сформувався рух «Автомайдан» – протест на колесах. Активісти на автомобілях, позначених національною та революційною символікою збирались в самоорганізовані колони і оперативно реагували на динамічну ситуацію протестів, значно розширили їх географію, допомагали мітингувальникам, а головне – дозволили перенести протести до місць проживання ключових осіб з оточення Януковича.

29 грудня 2013 року відбулась одна з наймасштабніших акцій Автомайдану – поїздка до заміської резиденції Януковича «Межигір’я». Акція стартувала близько 13:00. Понад тисячу автомобілів з прапорами України, Євросоюзу та символікою Євромайдану вирушила в напрямку с. Нові Петрівці. Частина автомобілів виїхала з Європейської площі, інша – з Мінської площі.

Це була самоорганізована колона, до якої хаотично долучались сотні автомобілів. Все це виглядало як величезний затор, який починався з виїзду з Києва і аж до Нових Петрівець. Рух колони відбувався без пригод та конфліктів з правоохоронцями. Працівники ДАІ просто спостерігали за рухом колони і не намагались жодним чином перешкоджати. У селі Нові Петрівці водії і пасажири автівок провели абсолютно мирний мітинг без будь-яких провокацій, після чого колона рушила назад.

Невдовзі після цього – на початку січня 2014 року до власників автомобілів, що брали участь в пробізі, почали приходити працівники ДАІ з метою складання протоколів про адміністративне правопорушення за статтею 122-2 КУпАП – начебто їх 29 грудня зупиняли автоінспектори, а вони ігнорували наказ і продовжували рух. Єдиним доказом цієї події виступали «рапорти» інспекторів, які начебто зупиняли автомобілі.

Цікаво, що в перелік «порушників» попали деякі власники авто, які не брали участь у цій акції, або ж взагалі не були в Києві у той день. Ці протоколи (понад 600) надзвичайно оперативно було передано до судів. Переважна більшість суддів, незважаючи на відсутність будь-яких доказів вини власника автомобіля та повністю ігноруючи усі докази його невинуватості та фальсифікації документів ДАІ, виносили рішення про покарання невинних власників автомобілів. Близько 200 водіїв було позбавлено прав на строк від 3 до 6 м. Ще близько сотні – оштрафовано.

Вже після закінчення Революції Гідності усі ці рішення були скасовані. Ті які оскаржувались були скасовані апеляційними судами. Інша частина – на підставі закону «Про усунення негативних наслідків та недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань».

Ці епізоди є предметом дослідження в рамках кримінальних справ. Прокуратурою встановлено, що усі рапорти інспекторів ДАІ були фальсифіковані. Щодо суддів є дані, що вони виносили рішення, керуючись вказівками з Адміністрації Президента.

Щоб з’ясувати, чи судді мали особливий підхід до справ автомайдану, ми поставили перед собою питання: чи рішення суддів по справах поїздки до Межигір’я автомайданівців відрізняються від звичайної судової практики (у тому числі цих же суддів) за статтею 122-2 КУпАП? Чи такі рішення мають системний характер?

Для відповіді на ці питання, з Єдиного державного реєстру судових рішень було завантажено всі (5699) рішення, ухвалені у 2013–2014 роках (з 1 січня 2013 по 1 січня 2015 року включно), де фігурує стаття 122-2.

Справи автомайдану, з якими працювали адвокати, мали ряд спільних характеристик, а саме: відсутність факту переслідування та застосування СГУ, відсутність факту керування транспортним засобом у нетверезому стані – тобто в текстах рішень не фігурувала стаття 130; відомі дати та місця «події». Так, нам було відомо, що 29 грудня 2013 року автомайданівці нібито не зупинялися на вимогу ДАІшників на вул. Богатирській, Столичному та Наддніпрянському шосе, автодорозі Київ-Овруч, у с. Нові Петрівці, деяких інших місцях. До справ автомайдану також було додано постанови, які стосувалися подій, що відбулись 28.12.2013 р. та 16.02.2014 р. (поїздки до будинку екс-Генпрокурора В.Пшонки).

За цими ознаками створено синтетичну змінну «автомайдан», що виділяє автомайданівські справи з решти масиву за два роки, і дозволяє визначити аномалії, аналізувати відмінності практики застосування cуддями законодавства щодо учасників громадянського протесту, формально «за тих самих рівних умов» — відсутність переслідування, відсутність 130 статті.

Також, 45 справ, з якими працювали адвокати, виявилися відсутніми у Єдиному реєстрі. Ми додали записи щодо цих справ до нашого робочого масиву даних. Нам невідомо, скільки ще справ могли не потрапити до реєстру.

Перед початком аналізу ми відфільтрували усі ухвали та рішення в апеляційній інстанції — і надалі розглядали лише постанови судів першої інстанції.

Аналіз та виявлення аномалій

Для візуалізації даних ми розбили час за тижнями, бо поділ за днями надто дрібний для дворічного терміну. Наступна діаграма показує розподіл справ за статтею 122-2 за тижнями 2013-2014 рр, з одночасним розподілом за типами рішень.

Розподіл справ за статтею 122-2 за тижнями 2013-2014

Перше, що кидається в очі – це сплеск загальної кількості справ у період Майдану, який при цьому має два часових максимуми. Видно, що на перший з максимумів припадають в основному присудження санкцій, а на другий — закриття справ і звільнення від відповідальності.

У цьому контексті важливо пам’ятати, що 21 лютого 2014 року було ухвалено Закон України «Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України» також відомий, як «Закон 743». Власне, після ухвалення цього закону, суди масово почали закривати справи, скасовувати свої ж попередні рішення і «звільняти від відповідальності» за справами автомайдану.

Якщо розглянути розподіл присудів у множині справ, формально подібних до автомайданівських — відсутні стан сп’яніння, переслідування і використання СГУ — то аномалія Автомайдану стає ще більш разючою. Ми чітко бачимо, що за звичайних умов зазвичай найпоширенішою санкцією за таке порушення був штраф, а позбавлення прав як санкція застосовувалась не більше ніж у 6% випадків. Наочно видно системні зміни правозастосовної практики на початку репресій і на моменті їх згортання. Так само видно повернення розподілу санкцій до типового стану одночасно з відновленням середньої кількості справ за статтею 122-2 КУпАП.

Розподіл справ за статтею 122-2, без ст. 130, без переслідування, без СГУ

Як різні судді працювали із справами Автомайдану?

Позбавлення прав

Перед початком роботи ми отримали від адвоката Автомайдану Романа Маселка перелік суддів, що позбавляли прав «за автомайдан». При цьому, перелік суддів, які позбавляли прав у справах Автомайдану, отриманий із доступних рішень в ЄДР, суттєво менший.

Так, із 138 суддів, які, за інформацією адвокатів Автомайдану позбавляли прав автомайданівців, у ЄДР міститься інформація про лише 98 суддів, які протягом 2013-2014 рр мали стосунок до статті 122-2 КУпАП. Із них 75 фігурують по автомайдану в ЄДР.

Є й судді, чиї постанови по ст. 122-2 КУпАП по справах, які не стосуються «Автомайдану» є у реєстрі, але по справах, які стосуються «Автомайдану» – немає. Хоча за даними адвокатів, вони виносили рішення і по «автомайданівських» справах.

Відповідно до Закону України «Про доступ до судових рішень» та «Про забезпечення права на справедливий суд» усі ці рішення мали би бути внесені у реєстр. А факт невнесення є підставою для дисциплінарної відповідальності судді. Однак наскільки нам відомо за ці факти жоден суддя не поніс покарання. На переконання адвокатів невнесення цих постанов у реєстр є способом приховування інформації та ухилення від відповідальності.

Є також зворотня ситуація — ми виявили суддів, які позбавляли прав «за автомайдан», і відповідні рішення є в ЄДР, але про них не було відомо адвокатам Автомайдану.

Отже, які саме судді і скільки разів позбавляли прав за ймовірну участь у автомайдані? УЦСД розробив таблицю з прізвизщами суддів, а також кількістю винесених рішень щодо позбавлення прав. Найбільше таких ухвал — 12 — має на своєму рахунку суддя Печерського райсуду Києва Царевич, яку було звільнено у вересні цього року.

Закриття та повернення справ

Помітна кількість «автомайданівських» справ закривалися або поверталися ще до 21 лютого 2014 року. Ми вирішили з’ясувати, хто ж ці сумлінні судді, які розглядали сфальсифіковані ДАІ-шниками рапорти/протоколи так, як належить.

Таких суддів, які повертали справи, або закривали їх за відсутністю складу правопорушення – і при цьому, скажімо, не застосовували санкції у інших справах автомайдану – 43. Але мусимо зауважити, що достеменно невідомо чи ці судді виносили виключно такі рішення. Для прикладу, у реєстрі є рішення про повернення «автомайданівських справ» судді Оболонського суду Камбулова Д.Г. та судді Соломянського суду Горбатовської С.А. Однак по даних прокуратури ці судді також виносили постанови про позбавлення прав, яких у реєстрі немає. Прикметно, що серед них Печерський районний суд м. Києва представляє добре відомий Родіон Кірєєв (свого часу відправив до тюрми Юлію Тимошенко). У своїх постановах він повернув документи «для належного оформлення до Відділу ДАІ з обслуговування адміністративної території Печерського району».

При цьому, серед суддів, які повертали чи закривали справи до 21 лютого 2014, були й такі, що одночасно позбавляли прав: таких виявилося 20. На переконання Романа Маселка (адвокат ГО ВО «Автомайдан» — Громадське), таким чином судді «балансували», намагаючись в окремих справах винести законні рішення і одночасно виносити потрібні владі рішення.

Висновки

Отже, комплексний аналіз судової практики за ст. 122-2 КУпАП показав статистично, що у період з початку січня 2014 року і до 21.02.14 року склалась чітка аномалія у практиці застосування санкцій у цих справах. Всупереч попередній сталій практиці, коли за порушення ст.122-2 КУпАП в основному давали штраф, по «автомайданівських справах» судді у більшості випадків (52%) позбавляли власників автомобіля прав керування.

Варто зазначити, що у всіх таких справах працівники ДАІ не переслідували водіїв з метою їх зупинки (як це робиться у разі невиконання водіями вимоги про зупинку). Тобто хто був за кермом цих авто не було відомо ні працівнику ДАІ, ні суду. У всіх випадках власники автомобілів заперечували будь-які порушення з їх боку, але в більшості випадків це не зупиняло суддів від винесення рішень про їх покарання.

Такі аномалії та позиції суддів неможливо пояснити будь-якими обставинами, окрім спланованого впливу на суддів, які виносили вказані рішення. Тому зібрана нами статистика підтверджує версії слідства, що винесення таких рішень було організованим та здійснювалось під впливом.

Відзначимо і відсутність значної частини рішень у реєстрі судових рішень, незважаючи на пряму вимогу закону, що зобов’язує внести у реєстр усі рішення. Така ситуація також може свідчити про намагання приховати факти винесення таких рішень з метою ухилитися від відповідальності.