ENRU

Як Європа бореться з тероризмом — інтерв’ю з відповідальним посадовцем Європейської ради

Тероризм джихадистів наразі — основний радикальний тренд в Європі. Але в той же час зростає і кількість прихильників правого радикалізму. На думку координатора боротьби з тероризмом Європейської ради, є ризик, що ці явища підживлюють одне одного.

Жиль Де Кершове відповідає за непросту сферу протидії терористичним атакам на континенті. Громадське зустрілося з ним на Безпековому Форумі у Варшаві та розпитало про найважливіші виклики та  досягнення в боротьбі з тероризмом, про те, чому тисячі європейців радикалізуються, чи можлива контрабанда зброї в ЄС із зони бойових дій на Донбасі та про вірогідність ультраправого тероризму в Європі.

Ви — координатор боротьби з тероризмом Європейської ради. Які виклики ви вважаєте сьогодні найважливішими?

Виклик у тому, що сучасні загрози різноманітні, отже потрібно враховувати все.

По-перше, маємо слідкувати за тим, що відбувається в «Ісламській Державі». По-друге, відслідковувати долі тих бойовиків, які повертаються в Європу із Сирії, адже лише за останні три роки близько 5 тисяч європейців виїхали, щоб воювати на боці «Ісламської держави» або у «Фронті Аль-Нусра». Багато хто з них обов’язково повернеться в Європу. Когось уб’ють, але хтось повернеться.

По-третє, загроза надходить не лише від людей, безпосередньо пов’язаних з терористичними організаціями. Вони живуть, скажімо, в Європі. «Ісламська держава» активно використовує соцмережі, а надто зашифровані на кшталт Telegram.

Річ у тім, що людей, натхненних ідеологією «Ісламської держави» чи Аль Каїди, які водночас напряму не належать до цих організацій, більшість. Не будучи пов’язаними безпосередньо з якоюсь організацією, вони надихаються її діяльністю. Це те, що ми називаємо «доморощеним» тероризмом. Переважно, це поодинокі гравці, але й вони можуть об’єднуватися в групи, як ми бачили, приміром, у Барселоні.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ Що загрожує безпеці в Європі?

Проблема полягає в тому, щоб серед багатьох радикалізованих особистостей, — а їх в Європі тисячі — ми могли відрізнити тих, хто щось планує.

Координатор боротьби з тероризмом Європейської ради  Жиль Де Кершове під час прес-конференції у Європарламенті, присвяченій боротьбі з тероризмом та недавніми терактами у країнах-членах Європейського Союзу, Брюссель, Бельгія, 26 вересня 2016 року Фото: EPA/STEPHANIE LECOCQ

Які найважливіші результати та досягнення останніх років?

Упродовж останніх трьох-чотирьох років ми багато досягли. А надто після терористичної атаки на редакцію французького сатиричного тижневика Charlie Hebdo.

Було три основні напрямки роботи. По-перше, класична репресивна реакція: як покращити обмін, збір та аналіз інформації; як покращити контроль кордонів, особливо зовнішніх; як боротися з фінансуванням тероризму; як покращити інфраструктуру, щоб вантажівки не могли під’їхати до пішоходів тощо.

Насамкінець, як обґрунтувати ту чи іншу відповідь? Як ідентифікувати тероризм і звинуватити когось у ньому? Ще п’ять років тому виїхати за кордон і привезти назад ідею джихаду не вважалося злочином у багатьох країнах Європи. І як у такому разі правильно збирати докази? Більшість з них цифрові. Часом складно отримати доступ до цифрових свідчень, які зберігаються у «хмарі», скажімо, десь у Каліфорнії.

Друге питання: як попередити тероризм? Як запобігти радикалізації людей? Часом це складне завдання, адже потрібно активно працювати в інтернеті, це величезний інкубатор радикалізації. Ми почали співпрацювати з великими інтернет-компаніями, щоб вони швидко вилучали незаконний контент відповідно до законодавства. Бо в іншому випадку цей контент з’явиться онлайн знову.

Як працювати у в’язницях — другому великому інкубаторі радикалізації? Як реінтегрувати тих, хто повернувся із Сирії та Іраку? Як вирішити проблему ідеології, яка теж часом відіграє роль у радикалізації? І, врешті-решт, як залучити більше сусідніх країн?

Ми концентруємося на країнах від Марокко до Туреччини, включно із Західними Балканами. Це перша лінія захисту, їм потрібна серйозна підтримка, нині вони самотужки протистоять великим проблемам тероризму. Приміром, з Тунісу до Сирії та Лівії поїхало 5 тисяч людей. Тому ми маємо допомогти їм, водночас маємо допомогти і собі, покращуючи методи боротьби.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ Фортеця «Євросоюз»: Як міста встановлюють антитерористичні бар’єри

Ми побудували те, що голова Комісії називає «Безпековий Союз». І прогрес вражає.

Як ви особисто розумієте головні причини радикалізації? Є багато молодих людей з європейськими паспортами, які не завжди розуміються на тому, що відбувається в мусульманських країнах, але все ж стають радикалами.

Це справді складна проблема, яку важко зрозуміти. Я читав багато звітів і дійшов висновку, що не існує єдиного «рушія», який пояснював би, чому люди стають радикалами. Але я бачу щонайменше три групи факторів, які можуть відрізнятися для кожної людини.

Координатор боротьби з тероризмом Європейської ради  Жиль Де Кершове під час засідання Спільної ради з питань юстиції та внутрішніх справ у Люксембурзі, 13 жовтня 2017 року Фото: EPA-EFE/JULIEN WARNAND

Про першу групу факторів скажу дещо спрощено. Ви живете в районі Моленбек, на околицях Брюсселя, де мешкали винуватці терактів у Парижі та Брюсселі. Мігранти другого покоління мають проблему ідентичності. Якщо у вас немає змоги вчитися, працювати, ви відчуваєте дискримінацію, маєте посилене почуття справедливості, та бачите, що друзям-сунітам на Близькому Сході загрожують шиїти... Це перша група факторів.

Друга група факторів — це ідеологія, радикальний іслам. Погляди дослідників та експертів дійсно розділилися. Хтось вірить, що існує вид радикалізованого ісламу, а хтось переконаний, що існує лише різновид ісламізованого радикалізму. В обох випадках формується чорно-біле сприйняття світу. Це дає їм аргументи, чому вони можуть застосовувати насильство.

Третя група — те, що я називаю чинниками-посередниками: в’язниця, інтернет і організації салафітів. Скажімо, в Бельгії, яка є членом ЄС, найбільша концентрація бойовиків «Ісламської держави» на душу населення. І, якщо придивитися, практично всіх бійців завербували в тих містах Бельгії, де прибічники шаріату були активними. Приміром, вони не були активними в південній частині країни — і ніхто не вирушив до ІД звідти.

Власне, нам потрібно працювати з усіма групами факторів: з інтеграцією, ісламофобією, доступом до освіти, інтернетом та в’язницями, а також боротися з ідеологією.

Важливе питання стосується України. Чи володієте ви фактами про торгівлю зброєю із зони бойових дій на Донбасі в Європі? І чи відомо вам про зв’язки українців і радикалів з Європи?

Боюся, я не володію перевіреними цифрами про обмін зброєю між Україною та Європою. Але питання вогнепальної зброї справді дуже важливе. Більшість зброї, яку можна знайти в Європі, везуть із Західних Балкан, де була війна в 90-х роках минулого століття.

Донедавна можна було легко купити автомат Калашникова в центрі Брюсселя за 300 доларів. Це неприпустимо. Ми почали працювати над тим, щоб контролювати потік нелегальної зброї в Європі. Для цього необхідно координувати поліцію різних країн, загальноєвропейські агенції з цих питань.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ Автомобіль як зброя: нова тактика терактів в Європі

Такі кроки варто робити і в Україні, адже зрозуміло, що через конфлікт на Донбасі такий потік зброї існує. Це не сюрприз.

Як ви вважаєте, чи можуть бути джерелом терористичної загрози в Європі не лише мусульманські організації, але також організації крайніх правих?

Кількість ультраправих в Європі зростає. Ми всі пам’ятаємо атаку Брейвіка в Норвегії, коли загинуло більш ніж 90 людей. Є неприйнятні для нас ідеології, приміром, ідеології расової вищості, ми повинні серйозно звернути на це увагу.

Тероризм джихадистів нині основний тренд в Європі. Але є ризик, що два явища підживлюють одне одного. Правий екстремізм може підживлювати загрозу ісламу, яка, зі свого боку, сприятиме радикалізації. На це потрібно зважати.