Лідер гурту «Тартак» Сашко Положинський під час церемонії закриття 46-го Київського міжнародного кінофестивалю «Молодість» у Києві, 29 жовтня 2016 року
Фото:

Корбут Анна / УНІАН

Музикант та шоумен Олександр Положинський, який в лютому вирішив залишити проєкт «Тартак», зізнався, що йому пропонують спробувати себе в ролі кандидата на міського голову Луцька. Саме звідти він родом.

Ми поспілкувалися з Положинським про його політичні перспективи, хейт з боку прихильників Петра Порошенка та як він «заважає «Тартаку» своїм існуванням».

Про участь у виборах

Хто пропонує і хто вас переконує спробувати себе в ролі кандидата на міського голову Луцька?

Є активна група людей у Луцьку, яка протистоїть домінуванню в місті та області Ігоря Палиці. Це об’єднання місцевого активу, можливо, представництво різних партій.

Для них не стоїть завдання висунути Положинського кандидатом в мери чи зробити мене мером, вони шукають кандидатуру, найбільш конкурентну тому, хто може місту лише нашкодити.

Бо дуже важко боротися з фінансовою і медійною підтримкою, яку отримують ставленики різноманітних кланів.

Я не хочу бути міським головою Луцька, але хочу, щоб його домінування на Волині було зменшене.

Але, по-перше, мені це не цікаво. А цікаво займатися творчістю.

По-друге, я не компетентний у цьому питанні. Хоч у мене і є база знань і вмінь. Але я не хочу, щоб сталося, як із нашим президентом, коли він обіймає посаду і паралельно вчиться.

І по-третє, треба мати професійну, міцну і дієздатну команду, якій довіряєш.

Тому поки що я це сприймаю як веселі балачки, щоб змусити когось понервувати чи погратися в політичні ігри.

Хоча я не можу стверджувати, що це гра, а лише припускаю. Бо ці люди налаштовані дуже серйозно.

Олександр Положинський робить селфі у київському метро
Фото:

Олександр Положинський/Facebook

Сергій Притула теж довго тягнув інтригу, чи піде він на міського голову Києва. Казав, що це залежить від того, чи буде в нього команда, з якою далі працюватиме. І от пішов, і команда ніби вже є. Якщо вам запропонують команду, це може стати аргументом на користь балотування?

Команда — це сильний аргумент. Але її треба не лише знати, а й розуміти.

Втім, за наявності потужної команди очільником міста дійсно може стати будь-хто достатньо авторитетний, розумний і порядний. Щоб просто делегувати повноваження в різних компетенціях своїй команді.

В мене є багато знайомих міських голів, щоб я міг звернутися за порадою чи допомогою і повчитися безпосередньо на місці. 

Який має бути остаточний аргумент, щоб ви таки погодилися на висування в мери?

Якщо я відчую, що мешканці міста дійсно хочуть, щоб я став очільником, то, звісно, я їх не підведу.

А якщо вам запропонують стати членом партійного списку і стати депутатом Луцької міськради?

Депутатом Луцької міськради я точно ставати не хочу. Навіть не хочу ставати депутатом Верховної Ради.

Я розумію, що багато користі можу приносити на своєму місці — автора та виконавця власних пісень та громадського активіста. Можу змінити амплуа, якщо побачу в цьому необхідність, можливість і сенс.

Про хейт і цькування

Ви відкрито заявляли, що в першому турі президентських виборів проголосували за Анатолія Гриценка. А як ви робили свій вибір у другому турі?

Я не дуже хотів перемоги Петра Порошенка, бо він не виправдав жодних моїх сподівань. На відміну від його прихильників, я не вважаю, шо все, що йому приписують, є його заслугою.

Але я однозначно і категорично не хотів Зеленського.

Тому в мене не лишилося вибору — проголосувати проти обох кандидатів і чесно проявити свою позицію.

Для мене це не стало шоком і розчаруванням.

Найбільшим неприємним аспектом виборів став цей категоричний поділ, який поглиблюються досі. І він мені незрозумілий з позиції інтересів України. Бо люди, які справді вболівають за майбутнє України, мають хапатися за кожну можливість склеїти розколи. А ми рубаємо і відсікаємо.

Але цей розкол між майданівськими силами почався не з виборів, а одразу з 2014 року. І, думаю, Петро Порошенко доклався до цих розколів, бо йому не потрібна була консолідована нація єдина у своїх прагненнях.

Якщо ти хочеш міняти країну, то треба міняти її всюди, а не там, де тобі вигідно. І ти не можеш це зробити, якщо тобі ноги в’яже корупція.

Що ви хотіли донести публікацією фільму «Клептократія. Влада крадіїв» (в якому автор фільму Денис Казанцев аналізує корупційні діяння попередніх президентів, але особливо критикує Порошенка), де на обкладинці Порошенка співставили з Медведчуком? І за що отримали навалу критики і хейту?

Більшість людей, які мені докоряли, сам фільм навіть не дивилися. А для мене не картинка важлива і заголовок, а суть. І вона була цікава – там багато нагадувань з нашої новітньої історії України.

Закиди в мій бік значною мірою були спровоковані дуже підступно. До цього долучилися не лише реальні люди, але і так звані боти.

На поширення ненависного ставлення до мене спрацювали й вирвані з контексту деякі скріни моїх коментарів, які стосувалися окремої відповіді комусь.

Навмисно так робилося, щоб спонукати і мотивувати цькування.

А яка ціль?

Тут, думаю, спрацювали ті, хто працюють на розкол українського суспільства, бо вигідно зменшувати авторитет таких людей, як я.

Ворогам України і всього українського дуже корисно, щоб у нас було поменше авторитетних людей, які відстоюють проукраїнські позиції. І кожну таку людину намагаються затоптати і принизити.

Ще спрацювали люди зі штабу Порошенка. Бо в них працює технологія, що Порошенко — це Україна. І ти тоді патріот, якщо ти за Порошенка. І ці речі намагаються утвердити, зокрема, завдяки нівелюванню думки та впливовості людей, які так не вважають і не піддаються маніпуляціям.

Олександр Положинський робить селфі разом з Іваном Маруничем, із яким він створив проєкт «Ол.Ів.Є»
Фото:

Олександр Положинський/Facebook

Про різницю між «Тартаком» і «Ол.Ів.Є»

Які емоції у вас викликав виступ «Тартака» з новим солістом на фестивалі «Бандерштат»? І чи допомагаєте ви новому вокалісту?

Я кайфував, що нарешті можу як глядач дивитися виступ групи «Тартак». 

Я б міг дати якісь поради, але мене про них не просили.

Ми спілкуємося з усіма учасниками колективу. Стосунки залишаються дружніми, і я завжди готовий допомагати.

Але я туди не лізу, бо залишив «Тартак», і це було моє зважене рішення. Я не маю права їм диктувати.

Сергій, як нова людина, приніс багато свого, нове звучання, і «Тартак» з цього виграє. З часом. Поки що я заважаю «Тартаку» своїм існуванням. Бо публіка ще не може змиритися, що «Тартак» — це вже не Положинський.

Ваш проєкт «Ол.Ів.Є» з Іваном Маруничем має амбіцію вийти на велику професійну сцену?

В «Ол.Ів.Є» ми вже почали потрохи записувати пісні не лише на телефон, а й на професійній студії.

Єдина різниця, що Тартак — це була справа номер один мого життя, а «Ол.Ів.Є» — це як можливість творчої реалізації поза тим, що я роблю чи буду робити. Тобто «Тартак» — це була робота, а тут хобі.

Поділитись: