Єгипетський ребус. Як одна з найдавніших цивілізацій почала розповідати свою історію через Розетський камінь

Сучасним єгиптологам не складно прочитати текст давньоєгипетськими ієрогліфами. Але так було не завжди.

Понад півтори тисячі років ніхто у світі не писав ними й ніхто не міг прочитати численні написи, зроблені раніше. Аж допоки давньоєгипетську писемність не розшифрували в першій половині 19 століття. Це стало можливим завдяки так званому Розетському каменю — одній із найвідоміших та найважливіших археологічних знахідок усіх часів. hromadske розповідає про неї на честь її 222-річниці. 

Наполеонівські війська в Єгипті 

Назва «Розетський камінь» з’явилася порівняно нещодавно, якщо зважати на вік самого каменя. 15 липня 1799 року поблизу єгипетського містечка Розетта (тепер — Рашид) його знайшов лейтенант французької армії П'єр-Франсуа Бушар. Є припущення, що зробив це не він, а один із підлеглих солдатів. А втім, це ніяк не впливає на подальшу історію каменя.

Але повернімося трохи назад. У 1798 році Наполеон вирішує завоювати Єгипет — розпочинається його Єгипетська кампанія. Разом із вояками споряджає до Єгипту чималу «армію» науковців.

В Європі саме зароджується інтерес до цієї далекої країни та її давньої історії. Але об’єктивно про неї обмаль відомостей. Часточки наукового знання перемішані з міфами, а наукові ідеї класиків іноді більше шкодять прогресу, ніж допомагають йому: сперечатися з авторитетами — справа складна і невдячна.

Забуті знаки 

Зокрема, це стосується і давньої ієрогліфічної писемності. В четвертому столітті нею припинили користуватися. Невдовзі померли останні жерці, здатні читати ієрогліфічні написи. Усі спроби розшифрувати їх у пізніші часи успіху не мали, зате іноді ще більше заплутували справу.

Армія французьких дослідників ретельно збирає інформацію про природу й культуру Єгипту. Збирають і речі — ті, які можна забрати з собою. А ті, які не можна, бо вони надто вже великі, — ретельно замальовують. До винайдення фотографії ще дуже далеко.

Наріжний камінь 

Розетський камінь — це уламок стели, яку в II столітті до нашої ери встановили в одному з єгипетських храмів із нагоди сходження на престол нового єгипетського монарха Птолемея V Епіфана. Висічений на ньому текст — подяка жерців новому правителю.

Пізніше, коли в Єгипет прийшло християнство, язичницька релігія була заборонена, а самі храми часто розбиралися на будматеріали. Так сталося і з цією стелою, точніше, її великим уламком — близько 120 сантиметрів заввишки й до 80 завширшки. Коли його знайшли французи, це був просто будівельний камінь. Але цікавим він здався через текст на ньому, який вояки, звісно, прочитати не могли.

Тричі повторений текст 

Текст складається із трьох частин, які майже дослівно повторюють одна одну, але написані у три різних способи: одним із варіантів давньогрецької мови, так званим демотичним письмом (це пізня форма ієрогліфічного письма), а також давньоєгипетськими ієрогліфами.

Саме такі написи, де давній текст дублюється іншою мовою або кількома, мають величезну цінність для лінгвістів, які намагаються розшифрувати стародавні системи писемності. Так було, наприклад, у випадку з алфавітом де Ланди, який дозволив вже у другій половині XX століття знайти ключ до писемності давніх майя, про що hromadske розповідало в одному зі своїх попередніх матеріалів.

У випадку з Розетським каменем для тогочасних вчених не було складно прочитати давньогрецький текст. Отже, це давало надію розшифрувати види писемності, використані для двох інших текстів.

Нові власники каменю

Сам Розетський камінь ще не встиг залишити Єгипет, як разом з іншими трофеями потрапив до рук британців, що перемогли наполеонівську армію. Відтоді й до сьогодні унікальна археологічна знахідка перебуває у власності Великої Британії.

Але доступ до копій текстів на Розетському камені невдовзі після його знахідки отримали різні вчені в різних країнах. І почали розшифровувати. Демотичне письмо вдалося «зламати» відносно швидко — вже за кілька років дослідники правильно ідентифікували ряд знаків.

Але значно цікавішою була давня ієрогліфічна писемність. І так само складною для дешифрування.

Француз чи англієць?

В Україні традиційно успіх у цій роботі пов’язують насамперед з іменем Жана-Франсуа Шампольйона — талановитого французького історика і лінгвіста. Як майже завжди, будь-який науковий результат — це заслуга різних людей, кожен із яких зробив більший чи менший внесок.

Так, наприклад, було в історії з уже згаданим дешифруванням писемності майя. Якщо в Україні, в Росії вважають, що головний прорив у цій роботі здійснив Юрій Кнорозов, то в США, хоча й визнають його внесок, переконані: головна заслуга — саме американських майяністів.

Шампольйон також не був тим дослідником, який сам від початку до кінця навчив усіх інших читати давні ієрогліфи. Великий внесок тут зробив англійський вчений Томас Юнґ. Широке коло його наукових інтересів не обмежувалося єгиптологією чи мовознавством. Природно, що британці схильні вважати вирішальним саме його внесок у розшифрування давньоєгипетської писемності — а не його французького колеги.

Щодо цього єгиптолог Річард Паркінсон з Оксфордського університету наводить цікавий факт. У 1970-их роках французькі відвідувачі Британського музею вказували на те, що портрет Шампольйона поруч із Розетським каменем менший за портрет Юнґа.

Тоді само британські відвідувачі вважали навпаки — портрет англійського дослідника менший у порівнянні із зображенням французького колеги. Можна здогадатися, що обидва твердження хибні — портрети не відрізнялися за розмірами.

Складнощі перекладу 

Завдання, що постало перед дослідниками два століття тому, може здатися не таким і складним — порівняти дві послідовності знаків і знайти, який якому відповідає. Таке враження щодо наукових відкриттів складається часто, та воно завжди хибне.

Уявіть для початку, що ви не знаєте, яку саме одиницю мови позначає один ієрогліф — звук, склад чи слово. А може кілька слів одразу? Чи, може, всі чотири варіанти можуть бути правильними? А якщо звуки, то які — всі чи лише приголосні?

Додайте до цього, що три тексти не були абсолютно ідентичними навіть попри той факт, що кожен із них був частково втрачений після того, як стелу розламали.

Шампольйон сміється 

Але й у часи Шампольйона і Юнга знаходилися дослідники, які надто швидко змогли зрозуміти давньоєгипетську писемність. Так, одного разу Шампольйон, занурений у розв'язання цього завдання, не на жарт перелякався, коли на вулиці приятель повідомив йому, що один із дослідників вже опублікував свої результати розшифрування давньоєгипетської писемності.

А вже за кілька годин хазяйка квартири, яку винаймав Шампольйон, бачила, як він вибухає реготом. Тримав у руках брошуру з результатами розшифрування — все, що в ній написано, ніяк не наближає до розуміння значення ієрогліфів.

Детальний опис того, як учені справді змогли «зламати» давньоєгипетську писемність, потребує глибокого занурення в проблему. Але можна сказати, що однією з важливих відправних точок стало написання імен. Виявилося, що, наприклад, «Птолемей» пишеться ієрогліфами, що позначають окремі звуки.

У музеї, бібліотеці та космосі 

Розетський камінь зіграв ключову роль у розшифруванні єгипетської писемності. Саме завдяки йому давньоєгипетські пам’ятки почали говорити й розповіли дуже багато. Наприклад, про уявлення давніх єгиптян щодо потойбічного світу знаємо завдяки численним папірусам «Книги мертвих», які дійшли до нашого часу і зберігаються в наукових установах, зокрема, в Україні.

Знаменитий камінь зберігається у Британському музеї, де вважається найпопулярнішим експонатом. Існують також його копії. Зокрема, одна встановлена в бібліотеці Британського музею, де до неї можна навіть доторкнутися (з оригіналом це заборонено).

Іншу копію музей подарував Єгипту. Щоправда, влада Єгипту з 2003 року наполягає, щоб їй повернули сам камінь. Поки без успіху і навряд чи це колись станеться.

А тим часом «Розетський камінь» став синонімом «ключа для розв'язання задач» у зовсім інших наукових сферах. Наприклад, саме на його честь була названа знаменита місія Європейського космічного агентства «Розетта» із дослідження комети Чурюмова-Герасименко. Автори місії хотіли так показати: дослідження природи комет — ключ до розуміння історії Сонячної системи.