«Їхні дії не можна пов'язувати з поліцейською роботою» — репортаж з Кагарлика, де поліцейських підозрюють у зґвалтуванні

На вході до Кагарлицького відділення поліції висить плакат із написом «Насильство можна подолати». Історії декількох жінок на ньому розповідають про сексуальне та психологічне насильство: «Мене примушували робити те, чого я не хочу, зґвалтували. Я більше не буду мовчати. Це — насильство. Ельнара, 33 роки».

По інший бік кімнати, навпроти плакату, стоїть черговий поліцейський. Я питаю у нього чи можу поговорити про затримання його колег, зґвалтування та катування у відділенні. Поліцейський радить дзвонити у прес-службу Національної поліції. Але згодом каже:

— Вона не могла тут бути після десятої вечора.

— Але хто ж її сюди покликав? — питаю.

— Я не знаю.

— А ви знайомі з тими поліцейськими?

— Вам новий начальник відділення все розповість.

— А хіба його не звільнили?

— Ну, він виконуючий обов'язки.

25 травня внутрішня безпека Нацполіції затримала двох поліцейських Кагарлицького відділу за підозрою у зґвалтуванні жінки. Пізніше Державне бюро розслідувань оголосило оперуповноваженому Сергію Сулимі та Миколі Кузіву — начальнику одного із секторів поліції у Кагарлику — підозри за статтями про зґвалтування та побиття. Голосіївський суд Києва арештував їх на два місяці без права внесення застави. Поліцейські на суді заявили, що провини не визнають. Засідання по обранню запобіжного заходу проходило у закритому режимі. Адвокати підозрюваних поліцейських коментарів на суді не давали.

Голова Нацполіції Ігор Клименко звільнив підозрюваних, розформував відділок та відсторонив від служби його керівництво. Обов'язки попереднього керівника Сергія Опанасенка зараз виконує Дмитро Литвин.

Разом зі мною на зустріч із ним у відділенні чекають ще двоє людей. Один із них — Володимир. Він приїхав із села Зорівка. Сім місяців тому його сім'ю пограбували. Поліція затримала грабіжників. Зараз йде суд. Але вкрадене чоловікові не повернули. За словами Володимира, серед тих, хто розслідував злочин, був один із затриманих поліцейських — начальник сектору кримінальної поліції Микола Кузів.

— Не можу дати ніякої характеристики людині, яку я знав один день. Просто моя справа тут була почата, потім її передали на Київ і результату немає ніякого, — каже чоловік. — Коли це трапилось, я прийшов до нового начальника. Що мені далі робити? Я вже не знаю кому можна довіряти. І наскільки. Немає довіри вже ні до кого. Ні до правосуддя і до поліції. 

Зрештою підходить черга Володимира йти до нового начальника. Я продовжую чекати на вході. За деякий час до відділення приходить заступник Кагарлицької міської ради Володимир Бойко. Питаю його що він думає про цю справу. Бойко відповідає, що разом із депутатами вони приділяють увагу безпеці у місті:

— Забезпечували відеокамерами, щоб розкривалися злочини. Та й взагалі міська рада сприяла контролю за ситуацією стабільною у місті. Щоб воно у позитиві йшло.

Весь час поки ми говоримо чоловік тримає в руках документ і всіляко звертає на нього увагу. Це проект рішення. 25 травня депутати міста зібралися, аби обговорити зґвалтування у відділенні поліції. Після чого ухвалили винести рішення про незадовільну роботу поліції і прокуратури.

— Хіба міська рада визначає ефективність роботи поліції? — питаю.

— Ну вона не може оцінювати, вона тільки інформує. Депутатський корпус прийняв таке рішення щоб можливо трошки зняти напругу у місті, — відповідає той.

Дівчині, яку зґвалтували, міськрада поки не запропонувала допомогу. Бойко каже — тому що вона не місцева.

Нарешті із будівлі поліції виходить Дмитро Литвин — тимчасово виконуючий обов'язків начальника Кагарлицького відділення поліції. Як він сам говорить, його посада нині «помічник начальника головного управління». І в Кагарлику він до цього ніколи не працював.

— Я затриманих взагалі не знав, навіть не бачив ніколи. З’ясовуємо як вони працювали, що це за люди були. І як таке могло статися, — каже він. — Те як вони зганьбили погони — це нелюдські вчинки. Це надзвичайна подія. Слава Богу, таких випадків в історії поліції небагато. Їхні дії не можна взагалі пов'язувати із поліцейською роботою. Це було не розкриття злочину, це нелюди катували людину. Ви розумієте це?

Національна поліція проводить службове розслідування у Кагарлицькому відділенні. Начальник та всі заступники, за словами Литвина, відсторонені. Впродовж двох наступних місяців працівники відділення пройдуть переатестацію. Але поки усі вони залишаються на місцях.

— Треба розібратися у ситуації. Чому раніше ніхто не звертав увагу на цих людей? Ми маємо дати оцінку управлінським якостям керівного складу Кагарлицького відділення, — каже Дмитро Литвин.

Після відділку поліції йду містом поговорити з людьми. Через карантин у Кагарлику не працюють ще деякі кафе. Біля кіоску із продуктами продавчиня відповідає, що просто бачила по телебаченню новини про зґвалтування.

Поряд із кіоском їде чоловік із велосипедом. Підходжу до нього. Розповідаю, що приїхали із Києва аби розповісти про зґвалтування у поліції та питаю чи чув він про це.

— Ну та що? Чув, — каже він і їде далі.

Людей на вулиці небагато, та майже усі, з ким я намагаюся поговорити про зґвалтування та катування у райвідділку — мовчать.

Вздовж дороги стоять таксисти. Підходжу до одного із водіїв. Він ледве відкриває скло дверей машини. Кажу:

— Знімаємо про ситуацію, що сталася в Кагарлику.

— Я не знаю яка, — у мить відповідає він.

— Про зґвалтування дівчини.

— Не чув, — каже він та закриває вікно.