З якими проблемами стикаються політичні емігранти у країнах пострадянського простору

В останнє десятиліття держави пострадянського простору розділилися на ті, звідки тікають громадяни, які зазнають політичних репресій, і ті, куди вони тікають. Політичні режими в Азербайджані, Білорусі та Росії продовжують витісняти всіх, хто не погоджується з існуючим станом справ у цих країнах. Досить просто любити свою бабусю і доглядати її, коли вона захворіла на COVID-19, а потім просто розповісти, що відбувалося в лікарні, щоб людину почали переслідувати.

Багато біженців обирають своїм притулком Україну, Грузію та країни Балтії.

Наймасовішою за останні два роки стала еміграція із Білорусі. Після придушення білоруською владою протестів, викликаних фальсифікацією президентських виборів 2020 року, дедалі більше громадян Білорусі не лише не бачать майбутнього в цій країні, а й побоюються кримінального переслідування.

У фільмі «Сім шляхів» журналісти «Єврорадіо» розповіли історії білоруських емігрантів, які вирішили залишити батьківщину після подій 2020 року.

Папір проти людини

Україна, Грузія, Литва, Латвія та Естонія виглядають привабливо для політичних емігрантів тому, що там все ще пам'ятають російську мову, у цих країнах проживають знайомі та родичі, а також зрозуміліша бюрократична система державного устрою, успадкована цими країнами з радянських часів. Крім того, з Україною та Грузією Росія, Білорусь та Азербайджан мають особливі режими, які передбачають спрощене отримання візи.

Проте після того, як громадянин якоїсь із цих країн потрапляє на територію України, як правило, він стикається з перепонами, які ускладнюють процес отримання посвідки на проживання чи іншого способу легалізації у цій країні. Людина може надовго залишитися без посвідчення особи, а значить не має можливості скористатися державною медичною допомогою, знайти житло та роботу.

Про проблеми політичних емігрантів в Україні читайте у матеріалі hromadske «У Польщі нам кажуть: приїжджайте та працюйте. Але лише тут ми як удома». Як політімігранти легалізуються в Україні.

Хибне почуття безпеки

На перший погляд здається, що політичні біженці після перетину кордону опиняються у безпеці. Насправді це не зовсім так.

Як показала практика, для спецслужб Росії, Азербайджану та Білорусі території Грузії та України виявляються прозорими. Так, наприклад, у серпні цього року в Києві було знайдено повішеним 26-річного керівника некомерційної громадської організації «Білоруський будинок в Україні» Віталія Шишова. Соратники активіста говорять про те, що мають підстави вважати, що смерть Шишова — політичне вбивство. Проте результатів розслідування цієї смерті українська влада досі не озвучила. Крім того, суди та правоохоронні органи країни підходять до розгляду справ політичних біженців формально та можуть вигнати претендента на статус біженця тому, що на батьківщині його звинувачують у кримінальному злочині.

Важливо пам'ятати, що у Білорусі та Росії кримінальні звинувачення у хуліганстві чи спробі державного перевороту висувають учасникам мітингів. Іноді силові органи безпосередньо співпрацюють із країнами-постачальниками політичних біженців. Так сталося з опозиційним журналістом Афганом Мухтарли, який був затриманий у центрі Тбілісі та відправлений до Азербайджану.

Про те, що політичні біженці не почуваються в безпеці на території Грузії та України, дивіться у відео Meydan TV.

Дорожня карта для політичного біженця

Поки що найбезпечнішим напрямком для політичної еміграції виглядають країни Балтії. Крім звернення за політичним притулком, у цих країнах можна легалізуватися, отримавши там роботу або вклавши певні гроші в нерухомість або економіку країни.

Проте отримання документів — лише початок складної роботи з інтеграції людини у нове суспільство, інші обставини та правила життя. Для багатьох еміграція — важкий процес, пов'язаний із втратою соціального статусу та необхідністю вчити мову.

Про те, з чим стикалися політичні емігранти у країнах Балтії, читайте у матеріалі «Нової Газети — Балтія» «Паспорт біженця, робота та нерухомість».

Бонус — відеопам'ятка

Як переїхати до країн Балтії з політичних міркувань:

Авторка: Женя Сніжкіна, за підтримки «Медіамережі»