Перший заступник генпрокурорки Ірини Венедіктової Роман Говда, у часи, коли був прокурором Києва, зустрівся із головою Окружного адмінсуду Києва Павлом Вовком для того, щоб той не поновлював на посаді колишнього підлеглого Говди Олександра Авдєєнка.

Про це йдеться у фільмі-розслідуванні «Слідства.Інфо» «Нарадча кімната». 

Як випливає з прихованих аудіорозмов, які вели у кабінеті Вовка, у лютому 2019 року до судді завітав Роман Говда, який тоді був керівником прокуратури Києва. Він попросив Вовка не поновлювати на посаді екскерівника Київської міської прокуратури №6 Олександра Авдєєнка через те, що на місце звільненого прокурора поставив «потрібну собі людину». 

Вовк запевнив, що цього не станеться: «Дивись, він не виграє. Все нормально… Єдина інстанція, в якій можна бути в чомусь впевненим, це наша. Апеляція — ти будеш впевнений удвічі менше. Нехай валяється. От я вважаю, що це найбільш правильно. Не поспішати»

Через деякий час ОАСК дійсно виніс судове рішення, згідно з яким Авдєєнко більше не міг поновитися на своїй посаді. 

Журналістам «Слідства.Інфо» Говда підтвердив те, що спілкувався із Вовком по справі Авдєєнка. Він зазначив, що «нічого кримінального там немає, можливо лише порушення прокурорської етики». 

Що цьому передувало?

У січні 2019 року Рада прокурорів України рекомендувала звільнити тоді ще голову Київської місцевої прокуратури №6 Олександра Авдєєнка. Таке рішення прийняли через те, що Авдеєнко «неналежно виконував посадові обов’язки» — тобто був фігурантом кількох журналістських розслідувань про корупцію. 

А у липні 2020 року генеральний прокурор Ірина Венедіктова своїм заступником призначила Романа Говду. За даними журналістів, він може мати неофіційний доступ до розслідування, у якому фігурує сам, а також судді ОАСКу.

Хто такий суддя Вовк

1 вересня Національне антикорупційне бюро України оприлюднило нові записи й розшифровку розмов керівництва Окружного адмінсуду Києва, яке підозрюють у спробі захоплення судової влади.

За даними НАБУ, голова ОАСК Вовк міг організувати подання штучних скарг до Вищої ради правосуддя на суддів всіх інстанцій, які виносили «незручні» для нього рішення, зокрема на суддів Верховного Суду. Такі важелі впливу він нібито використовував, щоб добитися від них «лояльності».

Водночас лояльні до голови ОАСК судді могли розраховувати на уникнення будь-якої відповідальності у Вищій раді правосуддя та абсолютну безкарність за допомогою зв’язків голови ОАСК. Тут можна прочитати їхню повну розшифровку.

Поділитись: