Збільшення нападів, брак ліків, проблеми з документами. Як коронавірусна криза вплинула на українську ЛГБТ-спільноту

У 2020 році від локдауну та коронавірусної кризи постраждало чимало людей. Проблеми соціальних груп, чиї права порушували доволі часто й до епідемії, лише загострилися. За цей час зросла кількість нападів на правозахисні ЛГБТ-центри, а трансгендерні люди змушені були припиняти гормонотерапію й не могли звернутися до лікаря через проблеми зі зміною документів. Розповідаємо, як карантин та епідемія вплинули на ЛГБТ+ спільноту.

Гормонотерапія та карантин

«Наприкінці квітня я змушений був зупинити гормонотерапію, а поновити її зміг лише за чотири місяці, на початку вересня», — розповідає Олександр (прізвище на його прохання не називаємо).

Олександр — трансгендерний хлопець, з 2012 року він приймає гормонотерапію. Її призначають трансгендерам, щоб узгодити їхні статеві ознаки з гендерною ідентичністю. Під впливом гормонотерапії змінюється зовнішність: риси обличчя, фігура, у трансгендерних чоловіків починає рости борода й змінюється голос.

Хлопець каже, що з початком карантину більшість його трансгендерних знайомих не могла придбати гормони через брак коштів. Але навіть якщо проблем із грошима не було, знайти ліки в аптеках було досить проблематично: запаси закінчилися, а нові не змогли ввезти з-за кордону через локдаун.

«Свій препарат я в аптеках знайти взагалі не міг. Це психологічно тиснуло на мене. Тоді я дуже переймався, бо не знав, чи буде цей препарат в Україні, чи зможу придбати його в аптеці, і скільки це все триватиме», — розповідає хлопець.

Припинення гормонотерапії — великий стрес для організму, пояснює Олександр. Раніше він уже переставав приймати гормони на короткі проміжки часу з особистих причин.

«У мене були запаморочення, нудота. Мій організм уже звик до певного рівня гормонів, а їх раптом не стало. Лише в грудні, за декілька місяців після відновлення терапії, я став нормально почуватися», — ділиться Олександр.

Відповідно до дослідження «Вивчення потреб трансгендерних людей в Україні», близько 15% з опитаних (у дослідженні взяли участь 134 людини з України) не могли під час карантину придбати необхідні ліки або гормони. 13% змушені були припинити процес переходу, тобто зміни гендеру. Крім того, понад третина опитаних зазначила, що не могла відвідати лікаря під час карантину. Загалом, як оцінюють правозахисники, в Україні наразі близько 500 трансгендерних людей.

Проблема зі зміною документів

Трансгендерна жінка, правозахисниця та ЛБГТ-активістка Анастасія Домані зазначає, що за час епідемії в Україні більшість трансгендерних людей змушена була припинити перехід. Зокрема — через неможливість змінити документи.

Процедура зміни статі в документах може тривати роками, тому до відділів Державної реєстрації актів цивільного стану (ДРАЦС) трансгендерні люди частіше звертаються з проханнями хоча б змінити ім’я та прізвище на такі, що відповідають їхній гендерній ідентичності.

Коли в Україні почався адаптивний карантин, каже Домані, відділи ДРАЦС почали приймати людей за попереднім записом, до них важко було потрапити.

«До нас зверталося багато людей зі скаргами щодо проблеми зі зміною документів. Вони розповідали, що їм доводилося стояти в живих чергах на вулиці до ДРАЦС, а причину зміни документів вони мали викрикувати просто з черги. Для багатьох представників спільноти це стресовий момент, адже чому невідомі люди поруч мають знати про тебе», — каже Домані.

Зміна документів для трансгендерних людей — важливий момент, оскільки в процесі переходу, коли зовнішність вже відрізняється від зафіксованої в документах, можуть виникнути проблеми — наприклад, під час влаштування на роботу або оформлення декларації з сімейним лікарем. За словами Анастасії Домані, деякі з тих, хто не змінив документи під час карантину, не могли навіть звернутися по допомогу до лікаря.

Активістка й трансгендерна жінка Наталія Журавльова каже, що більшість людей із такою проблемою навіть самі бояться звертатися до лікарів, бо знають, що отримають осуд та непорозуміння з їхнього боку.

«Через невідповідність зовнішності й документів деякі трансгендери не підписують декларацію з сімейним лікарем, тому вони навіть не мають можливості звернутися до вузьких спеціалістів і не лікуються», — розповідає Наталія.

Оренда житла

Під час карантину Олександр був змушений відмовитися від самостійної оренди квартири, бо залишився без роботи. Вирішив винаймати житло разом з іншими знайомими трансгендерами. Можливості звернутися по допомогу до батьків хлопець не мав, тому що не спілкується з рідними.

«Коли карантин послабили, я вирішив переїхати до хостелу, бо друзі винаймали квартиру далеко від моєї роботи — лише на дорогу в один бік я витрачав дві години», — каже Олександр.

Життя в хостелі виявилося досить небезпечним для хлопця. Декілька разів йому погрожували незнайомці.

«Якось в душі до мене чіплявся голий чоловік, до мене намагалися загравати та вичікували з душу. Це було страшно і неприємно. Сусідам по кімнаті не подобалася моя зовнішність, мені погрожували зґвалтуванням, а вони навіть не знали, що я трансгендерна людина», — розповідає Олександр.

Хлопець писав заяву в поліцію, але допомоги з боку правоохоронців не отримав. Врешті Олександр з'їхав з хостелу в квартиру до друзів.

Протягом епідемії в Україні багато кому бракувало коштів на оренду житла. Однак, за словами голови правозахисної організації «Інсайт» Олени Шевченко, якщо гетеросексуальні люди в такій ситуації можуть звернутися по допомогу до батьків, то представники ЛГБТ+ спільноти часто не мають такої можливості, оскільки рідні не приймають їх.

За даними дослідження «Вивчення потреб трансгендерних людей в Україні», практично половина опитаних (44%) мала фінансові проблеми під час локдауну у 2020-му.

Збільшення кількості нападів на ЛГБТ-центри

У правозахисному центрі «Наш світ» зазначають, що у 2020 році у зв’язку з карантином в Україні зменшилася кількість публічних ЛГБТ-заходів. І, як наслідок, кількість нападів на них: 2 випадки проти 13 зафіксованих у 2019 році. Однак водночас зросла кількість нападів на ЛГБТ-центри — 24 випадки у 2020 році проти 11 у 2019-му.

Так, на початку вересня сталося три однотипні напади на харківський ЛГБТ-центр «ПрайдХаб». Серед нападників працівниці «ПрайдХабу» впізнали представників місцевого осередку організації «Традиції і порядок» (всеукраїнська консервативна праворадикальна організація). Нападники закидали вхід до приміщення яйцями, обливали сечею, робили на стінах образливі та погрозливі написи, а останнього разу побили шибки. Стіни організації вони обліпили своїми наліпками.

Також у 2020 році зафіксували 20 майнових злочинів, коли жертв цілеспрямовано обирали через їхню сексуальну орієнтацію й вимагали в них гроші чи шантажували. Про це йдеться в річному звіті, чернетку якого hromadske надали в правозахисному ЛГБТ-центрі «Наш світ». Презентація звіту відбудеться 3 лютого.

Також в середині грудня 2020-го протягом тижня в Києві на Подолі вчинили низку гомофобних нападів. Моніторингова мережа центру «Наш світ» задокументувала 2 випадки, але, як зазначають в організації, було ще щонайменше два напади.

«Подолом розклеєні постери “Традиції і порядку”, вони ходять групами по 10-15 осіб і нападають на людей, які, на їхню думку, виглядають нетрадиційно, і не завжди це ЛГБТ-люди», — розповідає Олена Шевченко.

Такі напади, на думку правозахисниці, можуть бути пов'язані зі зростанням напруги в суспільстві: новий локдаун, збільшення кількості хворих на коронавірус, проблеми з фінансовим становищем — чинники, через які люди можуть бути більш агресивними.

У стресовій ситуації, каже Олена Шевченко, суспільство не думає про толерантність. Через що страждають не лише представники ЛГБТ-спільноти, адже за період карантину збільшилася кількість випадків домашнього насильства, нападів на представників інших національностей.

Недоступність антиретровірусної терапії

Координатор із політики та законодавства Національного ЧСЧ-консорціуму Святослав Шеремет каже, що під час локдауну навесні 2020-го ВІЛ-позитивні геї, які перебувають на антиретровірусній терапії, мали проблеми з ліками. Такі ліки є безкоштовними в Україні, але деякі представники ЛГБТ+ спільноти не могли їх отримати, оскільки на певний час змушені були залишитися в інших країнах через закриття кордонів.

Керівник департаменту зовнішніх зв'язків та адвокації громадської організації «Alliance.Global» Андрій Чернишев каже, що під час карантину вони почали отримувати запити з проханнями про допомогу — переважно з Польщі, Чехії, Росії. Вирішити проблему допомогли місцеві організації та європейські правозахисні мережі, які допомагали знайти ліки на місцях.

«Ми намагалися оперативно вирішити це питання, щоб люди могли й надалі безкоштовно отримувати препарати», — каже Чернишев.

Одностатеві шлюби й коронавірус

З початком активного розповсюдження коронавірусу світом почали ширитися різноманітні фейки та теорії про природу його виникнення. Деякі представники релігійної спільноти також використовували коронавірус для поширення своїх поглядів. Навесні 2020-го патріарх Філарет заявив, що однією з причин виникнення коронавірусу є одностатеві шлюби.

«Причина коронавірусу — це гріховність людства. В чому особливість гріху полягає? Відкрито добро не захищають, а захищають зло, і не тільки захищають, а розповсюджують його. Я маю на увазі насамперед одностатеві шлюби», — сказав Філарет.

Тоді громадська організація «Інсайт», яка займається правозахисною та просвітницькою діяльністю й надає допомогу та підтримку ЛГБТКІ-людям, подала позов до Шевченківського райсуду Києва щодо висловлювань Філарета. Однак, за словами Олени Шевченко, засідання суду переносили вже тричі у зв'язку з COVID-19.

«Ми очікуємо на засідання після локдауну. Заява Філарета дуже вплинула на становище людей, особливо в релігійних регіонах. Там і так було погане ставлення до представників спільноти, а після його слів ситуація погіршилася», — пояснює Олена Шевченко.

У 2020 році Папа Римський Франциск уперше публічно заявив про свою підтримку цивільного партнерства для гомосексуальних людей. Але Олена Шевченко вважає, що подібні заяви на світовому рівні не здатні допомогти покращити ситуацію в Україні.

«Такі заяви впливають лише на “бульбашку” — на людей, які цим цікавляться. А Філарет тут, в Україні, з телевізора розповідає. І люди його слухають», — каже Шевченко.