Зелений лицар, «шенгенська» людина та неймовірна свинка Ґунда. Що дивитися на Одеському кінофестивалі

Минулого року українська кіноспільнота не мала можливості зібратися на головну подію року — через пандемію Одеський міжнародний кінофестиваль проходив онлайн. Цього року 12-й ОМКФ відбудеться напередодні Дня Незалежності, 14-21 серпня, і буде присвячений українському кіно: вперше призи вручатимуть лише в національному конкурсі.

На глядачів також очікують українські гала-прем’єри та ретроспектива вітчизняного кіно. Буде також багато хітів зі світових кінофестивалів (зокрема, сенсаційний переможець Канн — стрічка «Титан»), добірки Террі Гілліама (видатний режисер відвідає фестиваль особисто) та Кшиштофа Кесльовського, спеціальні покази. 

Але не журіться, якщо не плануєте за тиждень бути в Одесі або ж не встигнете придбати квитки: багато фільмів пізніше з’являться в широкому прокаті. А ми поки що розповідаємо про 13 стрічок, які найбільше варті вашої уваги. 

Аннет (реж. Леос Каракс, Франція/Мексика)

Майже давньогрецька трагедія в обгортці мюзиклу з саундтреком від гурту Sparks та Адамом Драйвером і Маріон Котіяр у головних ролях. Нова робота Леоса Каракса відкривала в червні Каннський кінофестиваль та отримала «гілку» за найкращу режисуру. Драйвер і Котіяр грають подружжя, яке переживає кризу після народження особливої дитини.

Режисер присвятив стрічку доньці: разом із нею він 10 років тому пережив смерть дружини. В «Аннет», як і в попередньому фільмі «Корпорація “Святі Мотори”», Каракс рефлексує над болем особистої втрати — цього разу через історію стосунків стендапера та оперної співачки. До речі, всі пісні у стрічці актори виконали самотужки, а запис відбувався не заздалегідь у студії, а просто на знімальному майданчику. Кіно виходить у широкий український прокат 9 вересня.

Стоп-Земля (реж. Катерина Горностай, Україна)

Драма Катерини Горностай про дорослішання здобула «Кришталевого ведмедя» конкурсу Generation 14plus на Берлінському кінофестивалі, а в Одесі змагатиметься за перемогу в національному конкурсі. Режисерка вже отримувала нагороди на ОМКФ: у 2017 році короткометражка Горностай «Бузок» завоювала приз ФІПРЕССІ та спеціальний диплом журі фестивалю.

«Стоп-Земля» розповідає історію 16-річної Маші, що закохується в однокласника. Героїні доведеться вийти зі своєї зони комфорту, аби зрозуміти, чи почуття взаємні.

Пам’ять (реж. Апічатпон Вірасетакул, Колумбія/Таїланд)

Приз журі Каннського кінофестивалю, титулований автор і неперевершена Тільда Свінтон. «Пам’ять» — перший фільм найвідомішого тайського режисера Апічатпона Вірасетакула, знятий за межами рідної країни.

Під час подорожі Колумбією героїня Свінтон починає чути дивні звуки, через які не може спати. Виявляється, патологію спричиняє не мозок жінки, а певні події, що трапилися в цих місцях. Вірасетакул не вперше звертається до теми метафізичного зв’язку людини й природи: у стрічці «Дядечко Бунмі, який пам'ятає свої минулі життя» (у 2010 році режисер отримав за неї «Золоту гілку») герой приїздить із міста в село, чує духів лісу й іде помирати в печері.

Ґунда (реж. Віктор Косаковський, Норвегія/США)

Дивовижне дослідження життя ферми, у центрі якого — свиноматка Ґунда, пара корів і курка. Талановитий документаліст Віктор Косаковський примудряється розгледіти драму й навіть трагедію в долях мешканців ферми, водночас у чорно-білій стрічці немає людей і реплік — режисер оперує лише візуальними образами.

Продюсером стрічки виступив голівудський актор і зоозахисник Хоакін Фенікс. «Ґунда» здобула кілька нагород на міжнародних кінофестивалях, увійшла до короткого списку документальних фільмів «Оскара», а New York Times внесла її у список 10 найкращих фільмів 2020-го.

Всеукраїнська прем’єра життєпису свині Ґунди відбудеться 16 вересня.

Легенда про Зеленого лицаря(реж. Девід Ловері, Канада/США)

Сер Ґавейн, норовливий племінник короля Артура, укладає парі з таємничим Зеленим лицарем. Герой може відрубати містичній істоті голову, але за однієї умови: через рік та один день Зелений лицар завдасть сміливцеві удару у відповідь. Здавалося б, що може піти не так? Але тепер Ґавейн (британський актор індійського походження Дев Патель, якого можна пригадати за драмою «Лев») має вирушити в небезпечну подорож, аби зберегти власне життя.

Новітня екранізація середньовічного епосу відкриє програму гала-прем’єр Одеського кінофестивалю, а вже з 26 серпня «Легенду про Зеленого лицаря» можна буде подивитися в кінотеатрах.

Титан (реж. Жулія Дюкурно, Франція/Бельгія)

Тріумфатор Каннського кінофестивалю в Одесі. Радикальний боді-горор — другий фільм француженки Жулії Дюкурно. Стрічка продовжує натуралістичну традицію, розпочату режисеркою в дебюті «Сире», і вже зараз її називають «новим Кроненбергом» — головним класиком тілесного жанру.

Через складну історію стосунків з батьком Алексіс має нездоровий потяг до автомобілів та фізичного насильства. Це призводить до сексу з автівкою та низки жорстоких убивств. Епатажне видовище, з якого тікали бувалі критики в Каннах, — таке не можна пропускати!

Національний музей (реж. Андрій Загданський, Україна/США)

Нова робота маестро документалістики Андрія Загданського — портрет Національного художнього музею України. Пів року команда режисера спостерігала за життям музею, щоб глядач мав змогу зазирнути за сірі стіни неокласичної будівлі з левами на вулиці Грушевського в Києві. У музеї зберігається та експонується українське мистецтво — отже, і вітчизняна історія.

«Національний музей» за методом перекликається з іншим документальним шедевром — «Ex Libris: Нью-йоркська публічна бібліотека» Фредеріка Вайзмана. Хіба що кінематографічне дослідження Загданського триває вдвічі менше — тільки 1,5 години.

Бенедетта (реж. Пол Верговен, Франція/Нідерланди)

У центрі сюжету нової роботи режисера «Згадати все» та «Основного інстинкту» — реальна історія послушниці католицького монастиря Бенедетти Каріліні, що жила в Тоскані XVII століття. Її звинуватили в сексуальних стосунках із сестрами й одержимості дияволом, реальні протоколи процесу стали одним із важливих джерел інформації для сценарію «Бенедетти».

У стрічці розвиваються дві паралельні лінії — історія кохання головної героїні з послушницею на ім’я Бартоломеа та піднесення Бенедетти в межах католицької ієрархії: на руках послушниці з'являються стигмати, тому все більше паломників готові визнати її святою.

Найгірша людина у світі (реж. Йоахим Трієр, Норвегія/Данія)

Далекий родич Ларса Фон Трієра зняв драмеді про кризу середнього віку. Фільм про страхи та надії тридцятирічних розбито на 12 розділів, кожен із яких присвячений події з життя головної героїні Джулії. Дівчина, перебуваючи в тривалих і міцних стосунках, раптово закохується в хлопця на випадковій вечірці.

Критики кажуть, що Йоахим Трієр зробив нові «500 днів літа», і відзначають перформанс Ренати Рейнсве — власне, данська акторка цьогоріч і забрала відповідну нагороду в Каннах.

Герой (реж. Асґар Фархаді, Іран/Франція)

Живий класик іранської нової хвилі не зраджує собі: режисер знову занурює глядача в герметичне суспільство, у якому живе. Виявляється, що сучасні тенденції дотичні й до закритого з багатьох ідеологічних причин Ірану. Соцмережі там відіграють таку ж помітну роль, як і в інших країнах світу, а можливо й більшу — вони формують суспільну думку, безпосередньо впливають на дії медіа та влади.

Рахіму не вдалося втілити бізнес-ідею, і тепер він сидітиме у в'язниці, допоки не віддасть кредиторові великий борг. Його випускають на кілька днів, щоб він спробував добути гроші. На автобусній зупинці Рахім знаходить сумку із золотом, але замість того, щоб продати його й розрахуватися з кредитором, повертає втрачений скарб власниці.

Снігу більше ніколи не буде (реж. Малґожата Шумовська, Міхал Енґлерт, Польща/Нідерланди)

Загадковий масажист Женя час від часу навідується в заміське селище, де лікує тіла та душі заможних клієнтів. Женя — український емігрант, дитя чорнобильської трагедії, що має не лише тактильні таланти, а й екстрасенсорні здібності. Не дивно, що він стає справжньою зіркою серед мешканців селища, які загрузли у неврозах.

Нова стрічка польської режисерки Малґожати Шумовської отримала спеціальну відзнаку Венеційського фестивалю, а критики називали «Снігу більше ніколи не буде» найбільш дивною та вільною з усіх робіт режисерки.

Містичне драмеді було висунуте Польщею на здобуття «Оскара» за найкращий фільм іноземною мовою, а з 29 жовтня з’явиться в українському прокаті.

Ольга (реж. Елі Ґраппе, Україна/Швейцарія)

15-річна гімнастка Ольга розривається між Україною (її мати-журналістка висвітлює події Євромайдану) та Швейцарією, де живе батько й відбуваються тренування. На гімнастку чекає нелегкий вибір, збірну якої з країн представляти.

Драма французького режисера Елі Ґраппе здобула приз спільноти письменників і композиторів SACD на 74-му Каннському кінофестивалі.

Чоловік, який продав свою шкіру(реж. Каутер Бен Ганія, Туніс/Франція)

Сирійський біженець Сем Алі змушений тікати з рідної країни, охопленої громадянською війною. У Європі відомий сучасний художник Джеффрі Годфруа робить Сему незвичайну пропозицію — наколоти на спині біженця величезне татуювання шенгенської візи й перетворити його на артоб'єкт. Сподіваючись, що угода дозволить йому вільно пересуватися Європою й нарешті зустрітися з коханою, з якою вони були розлучені, Сем погоджується.

Фільм обертається навколо злободенної іммігрантської повістки, а ще порушує проблеми особистості та індивідуальності. «Чоловік, який продав свою шкіру» змагався цьогоріч за «Оскар» у категорії «Найкращий міжнародний художній фільм».