Жінці довелося повернути мозковий імплантат, який допомагав їй боротися з епілепсією, через банкрутство виробника

Про це пише Yahoo News із посиланням на звіт у Brain Stimulation та MIT Technology Review.

Австралійці Ріті Леггетт у 3 роки встановили діагноз «важка хронічна епілепсія». У жінки були непередбачувані та сильні напади, через що вона майже не виходила з дому.

Вона випробувала широкий спектр методів лікування з різною ефективністю, але нічого не допомагало. Аж доки у 49 років, у 2010-му, Ріта не взяла участь в експериментальному клінічному випробуванні мозкового імплантату від компанії NeuroVista, який допомагає передбачувати епілептичний напад і запобігати йому.

Дослідники хірургічним шляхом імплантували його в черепи учасників дослідження. Крихітний комп’ютер і сітка електродів зчитували нервову активність у мозку та сканували неврологічну картину, яка вказувала на те, що ось-ось відбудеться напад. Це давало час пацієнтам прийняти необхідні препарати.

До встановлення імплантату в Леггетт було в середньому три напади на місяць, протягом дворічного випробування — жодного.

Жінка розповіла, що відчувала, ніби може робити що завгодно, «крім очевидних дрібниць, як-от робота»: водити авто, бачитися з людьми, «ухвалювати правильні рішення». У неї навіть виникла сильна емоційна прив'язаність до пристрою через відчуття безпеки.

Однак у 2013 році NeuroVista збанкрутувала. Не маючи фінансування, компанія припинила випробування, а оскільки експериментальний імплантат мав лише три роки роботи від батареї, це означало, що його довелося видалити.

Жінка запропонувала викупити його. Вона розповіла дослідникам, що її чоловік готовий узяти ще одну іпотеку на їхній будинок, щоб профінансувати покупку. Але імплантат усе ж прибрали. У Ріти знову почалися напади, вона намагалася застосовувати різні комбінації ліків, щоб упоратися з ними.

Наразі Ріті Леггетт 62 роки і вона досі сумує за своїм імплантатом. Жінка висловила зацікавленість у майбутніх випробуваннях мозкових імплантатів, але через нещодавній інсульт вона, ймовірно, не зможе брати участь в інших дослідженнях.

Автори звіту зазначають, що випадок Ріти Леггет порушує важливі етичні питання. Вони зауважують, що «відносини» жінки та імплантату можна вважати «симбіотичними», коли двоє отримують вигоду одне від одного: Леггет — від запобігання нападам, апарат — від записів активності мозку жінки, що допоможе підвищити його точність.

Марчелло Єнка з Технічного університету Мюнхена, який досліджує важливість «нейроправ» — підгрупи прав людини, пов’язаних із захистом людського мозку та розуму, — стверджує, що видалення імплантату можна розцінити як порушення прав людини та порівняти з примусовим видаленням органів.

«Якщо є докази того, що нейрокомп'ютерний інтерфейс може стати частиною людського єства, то, здається, ні за яких умов, окрім медичної потреби, не можна дозволяти його видалення без згоди людини-користувача», — сказав він.

Так, автори звіту стверджували, що, вийнявши імплантат із голови пацієнтки, компанія порушила Хартію основоположних прав ЄС, у якій мовиться, що «кожен має право на фізичну недоторканність та недоторканність психіки».