Життя після 'ЛНР'. Лисичанськ

/ Наталя Гуменюк, Нікіта Мєкєнзін Про те, що вилучили на базі батальйону “ЛНР” “Прізрак”, настрої місцевих жителів, те, як жили під контролем сепаратистів, що пережили під час бойових дій, а також, як повернути довіру й відбудовувати місто детальніше в репортажах Громадського зі звільнених міст.Олександр розповідає, що його швидка забирала чотирьох загиблих і ще чотирьох поранених цивільних. Офіційних данних про кількість постраждалих та загиблих досі немає.Не уявляємо, чи ще стоїть сусіднє місто. Ми й родичам не можемо повідомити, що живі й здорові”, - говорить один з чоловіків. Усе що знають – з розмов. Як от про дядю Сашу, водія швидкої, який під час обстрілу вивозив дітей та жінок з міста. Той самийМешканці будинку по вул. Свердлова, в який влучили снаряди (жительки верхнього поверха не залишилося даху над головою), розповідають про те, як самі облаштували підвал. “Ми немов діти підземелля.У місті немає води, світла, мобільного зв'язку. Чимало лисичан досі не розуміють, чи закінчилися бойові, тому лишаються біля своїх під'їздів неподалік підвалів.“Де та влада? Ніяк не знайдемо прокурора, керівництва, яке мало б допомагати людям. Їх немає. Нам люди дали три буханки хліба, а ми віддали іншим”, - каже Юрій з батальйону “Донбас”. Роль батальйону територіального захисту – після того, як війська беруть місто – забезпечити порядок, обшукати підозрілі райони, перевірити, чи не залишилися диверсійні групи. Утім, за відсутності влади люди запитують про все.Найцінніше – паспорти, зокрема й російські, а також зошит із портретом Жиріновського, де вівся детальний облік снайперів та стрілків.На дверях казарми молитви, в приміщеннях велика кількість ліків із Горлівського заводу “Стирол” та препаратів також російського виробництва. Чимало “гуманітарної допомоги” з Росії: їжі, побутових товарів.“Уявіть, скільки всього у них було, якщо вони збиралися дві доби, а лишили так багато. І десь ця техніка буде використана”, - говорить командир батальйону Семен Семенченко. Він проводить екскурсію склозаводом “Пролетарій”, де розміщувалася база батальйону “ЛНР” “Прізрак”.Бійці батальйону “Донбас”, які працюють у місті, знаходять велику кількість залишеної зброї та боєприпасів: автомати, ПЗРК, зенітну установку, автоматичний гранатомет, а також броньовані автівки.З 21 по 24 липня за місто вівся бій з українською армією, в тому числі з використанням важкої артилерії, танків та авіації. В результаті більшість бойовиків “ЛНР” залишила місто. Певна частина місцевих симпатиків залишилася.Нині два мости підірвані, міста з'єднує один тільки міст.З початку травня Лисичанськ був оплотом Олексія Мозгового – лідера одного з бойових угруповань так званої “ЛНР”. Місто розташоване на північному заході Луганщини - через річку від Сєвєро-Донецька.“Мені здається, ця ситуація, усі ці страждання зблизили й об'єднали людей. Усі один одному допомагають і намагаються підтримати. Хлопець ось побачив, що роздають хліб, усіх поінформував, зорганізувався, щоб роздати”, - говорить завгосп лисичанської поліклініки, в яку потрапив снаряд.