Зима в Маріуполі. Чи виживе місто в «мінус»

У Маріупольських телеграм-каналах нині публікують фото величезних черг по обігрівачі, які містянам роздає окупаційна влада, — в місті попри всі обіцянки досі не відновили систему централізованого опалення. Багато квартир лишаються з розбитими вікнами або й зовсім без них. Електромережа від нагрівальних пристроїв «падає». І навіть на пропагандистських роликах зі шкіл, які мають показати, що маріупольські діти щасливо живуть за росії, учні за партами — в шапках та куртках.

hromadske поспілкувалося з людьми, які залишаються в місті, щоби дізнатися, яка там нині ситуація і які шанси Маріуполя не задубіти від холоду.

Житло без вікон і опалення

Сімʼя Марини (ми змінили імʼя жінки) від перших днів повномасштабної війни й донині залишається в Маріуполі. Через літніх батьків Марина з чоловіком не виїжджатимуть із міста, навіть якщо протягом зими в їхньому будинку не буде опалення.

«Ми ходимо вдома в теплих светрах, не в куртках. Двоє вікон у нас залишилися неушкодженими, а ще двоє дерев'яних чоловіків забив фанерою одразу. Днями в перших підʼїздах будинку почали встановлювати металопластикові вікна, тож сподіваюся, що скоро й нам замінять», — говорить жінка.

Поки Марина опалює свою квартиру електрообігрівачем, який їй видали росіяни. Щоб його замовити й отримати, окупаційна влада навіть створила спеціальний чат-бот.

Однак через те, що люди почали одночасно вмикати обігрівачі у квартирах, в енергосистемі вже ставалися перевантаження. На її відновлення потрібні були тижні. Схожа ситуація була й на інших вулицях міста. А також у школі №64: там під час уроку від дротів пішов дим, дітей довелося швидко евакуювати.

«Але обіцяють, що днями нам дадуть опалення, і тоді навантаження на електромережу знизиться. А потім обіцяють капітально замінити стояки холодної, гарячої води й каналізацію. Комунальні послуги ми до січня сплачувати не маємо, у нас лише беруть показники, приносять платіжки, але не вказують загальної суми», — не втрачає оптимізму Марина.

Бо ж загалом, переконує, роботи з відновлення міста й дому активно тривають. Наприклад, будівельники утеплюють фасад її будинку, а кілька місяців тому почали замінювати покрівлю на даху. Щоправда, коли пішов дощ — квартиру Марини, що на горішньому, пʼятому, поверсі, підтопило. Її чоловік протягнув від стелі мотузку, щоб нею вода стікала до миски.

«Спимо під двома ковдрами»

У деяких будинках окупанти справді вже поставили людям нові батареї. Зокрема свекрусі Марини, яка мешкає в сусідньому домі. Але поки не вмикали тепло на повну потужність, бо ще не поставили нових вікон.

А втім, як розповідають нам місцеві, у деяких будинках монтаж батарей був таким неякісним, що їх зривало, і в людей затоплювало квартири.

«Доводилося самим усе переробляти або знаходити тих майстрів і просити поремонтувати. Те саме було з газом. Мої батьки писали звернення в ЖКГ, щоб їм подали газ у підʼїзд. Прийшли їхні майстри, оглянули, сказали, що труба, яка йде між підʼїздами, пошкоджена. Її потрібно ремонтувати, а зварювальників у них немає. Зрештою вони замотали цю трубу ледь не скотчем і пустили газ. Зараз батьки вмикають газову плиту і прогрівають так квартиру, також користуються електрообігрівачем. Опалення в них немає», — говорить Сергій (ми також змінили імʼя чоловіка).

Раніше чоловік працював в одній із маріупольських шкіл. А після того, як росіяни захопили місто, переїхав у селище за 20 кілометрів від Маріуполя, на дачу.

«Чекатиму тут на контрнаступ», — казав він нам у травні.

Улітку умови в будинку Сергія були не найгіршими: електроенергія, підведений провідний інтернет, вода. Тоді як його батьки, які залишилися жити в Маріуполі, не мали фактично нічого.

Та коли настала осінь, Сергієві довелося думати, як обігріти дім. Через те, що будинок зводили як дачу, системи опалення там не передбачали. Нині Сергій опалює лише одну кімнату електровентилятором, і, найімовірніше, так буде всю зиму.

«Ми можемо натопити в кімнаті й до 26 градусів, але ж треба розуміти, що цього вистачає на декілька годин. І підлога не прогрівається. Моя дівчина спить у вовняному светрі, штанах і шкарпетках, вкриваємося двома ковдрами», — розповідає чоловік.

У своїх висловлюваннях щодо того, що робить нова «влада» у місті, Сергій значно критичніший, ніж Марина. Він не вірить, що окупантам вдасться запустити систему опалення в усьому місті. А також розповідає, що в маріупольській квартирі його дівчини досі не встановлені вікна. Ті, кому їх замінюють, жаліються на неякісну роботу: між вікнами залишаються щілини, людям доводиться купувати піну і задувати їх самостійно.

Батьки Сергія також встановлювали скло на своєму 10-метровому балконі самі. Після того, як їм під будинок навесні прилетів снаряд, у них вилетіли всі вікна.

Опалення для 20% маріупольців

У своїх пропагандистських заявах російські окупанти доволі оптимістичні. Ще на початку жовтня віцепремʼєр росії заявляв, що 70% житлово-комунальної інфраструктури міста готові до зими. Уже за місяць він сказав, що в Маріуполі до системи опалення підключені 60% обʼєктів.

«Газ є приблизно в 5% містян, вода й електрика — у 70%, каналізація не працює. Щодо опалення, то в найкращому разі окупаційна влада вийде на 20%. Це за умови, якщо все працюватиме. Але ж система опалення стара, а не наново відбудована, тому ми очікуємо, що підуть аварійні відключення котелень через пориви по теплотрасах, побитих обстрілами. Взимку котельню не так просто зупинити й потім знову запустити. Тож виникає питання, чи зможуть росіяни утримати й цих 20% до весни», — говорить радник міського голови Маріуполя Петро Андрющенко.

До початку опалювального сезону окупанти навіть заявили, що привезли в Маріуполь додаткові модульні котельні. Але й це навряд розв’яже загальну проблему, додає Андрющенко.

«Більшість цих котелень не працює. Так, їх встановили, під’єднали. Навіть є випадки, коли котельня підключена до будинку, де немає вікон. Проте відстежити, скільки їх є, дуже важко. Окупанти анонсували, що їх буде 100. Зараз говорять про 50. Тобто ми розуміємо, що їхня реальна кількість значно менша. Також треба враховувати, що ці котельні мають працювати на дизельному пальному. Його треба дуже багато. Але де його зберігати? Словом, ми не бачимо, щоб ці котельні направду працювали, і так само немає перспектив, що вони запрацюють взимку».

Будинки в приватному секторі, розповідає Андрющенко, окупанти також ніяк не забезпечують. Тонна вугілля, якого вистачить на місяць, коштує близько 16 тисяч рублів (за «маріупольським курсом» це 16 тисяч гривень). Відповідні компенсації люди не отримують.

Андрющенко побоюється, що взимку люди для опалення домівок почнуть вирубати дерева з паркових зон, як це було навесні під час блокади міста.

«Бетонні курники путіна»

Для тих маріупольців, у кого квартири згоріли або були знищені вщент від обстрілів, окупанти нібито почали будувати нові. Цим вони повсякчас хизуються у пропагандистських медіа: бригади зводять нові домівки за 30 днів. Для цього вони працюють вночі та без вихідних, розповідають будівельники. І самі ж одразу застерігають: людям не варто боятися щодо швидкості роботи, мовляв, усе роблять якісно, у росії такі будинки стоять по 10 років.

На опублікованих відео росіяни перевіряють усі комунікації в новозведених будинках. Показують електроплити, пластикові вікна й батареї.

Чи дійдуть ці квартири до тих, хто їх справді потребує і хто досі живе в холоді, у гуртожитках чи разом із рідними й родичами, невідомо.

Сергій каже, що не знає жодної реальної людини, якій би запропонували туди заселитися. Марина ж переконує, що нещодавно двом її друзям сказали, що вони отримають квартири в цих будинках.

«Улітку окупанти анонсували, що до нового року збудують півтори тисячі квартир. Зараз йдеться про 500. Це житло приблизно для 1,5 тисячі людей. А нормальних умов замість руїн потребує приблизно 30-40 тисяч маріупольців. Але навіть у ті квартири люди не поспішають заселятися, там є ще багато роботи. Вони отримують ключі, ордери, заходять разом із виконробом — і починається доведення всього до ладу. Ці будинки ми між собою називаємо “бетонні курники путіна”. Так, враховуючи ситуацію, це, звісно, краще, ніж нічого. Тому нехай будують швидше і розселяють людей», — каже Петро Андрющенко.

Водночас пунктів обігріву окупанти в місті не встановили. За повідомленнями міської ради, у школах діти навчаються у верхньому одязі, до лікарень потрапляють люди з обмороженими руками та ногами. Ба більше, за словами місцевих, із якими ми поспілкувалися, теплопостачання в медзаклади також досі не надали.

Голова обласної військової адміністрації Донецької області Павло Кириленко раніше закликав маріупольців виїжджати на підконтрольну Україні територію. Петро Андрющенко ж каже, що нині це можливо зробити лише через територію росії.

«Ми маємо розуміти, що краще, аби люди пересиділи цей період на росії, ніж померли від холоду. Це якщо говорити саме про людей, а не про території. Окупаційна влада мала б надати собі реальну відповідь, яку кількість людей вона може забезпечити теплом у Маріуполі, а решту евакуювати на зиму. Але навіть цього вони не роблять».