Як російська пропаганда використовує штучний інтелект та о́брази українських медійниць для підриву довіри

російська пропаганда використовує довіру до медійниць, яку ті здобувають роками. Люди бачать їх в ефірі, звикають до голосів, пов’язують їхню роботу з певною редакцією. У короткому відео зі стрічки соцмереж це впізнавання може замінити перевірку джерела: глядач вірить знайомій людині на екрані й не з’ясовує, звідки взявся ролик. Так вигадане повідомлення набуває переконливості завдяки репутації журналістки.

Штучний інтелект дає змогу підмінити зміст, зберігши зовнішні ознаки звичного новинного сюжету. На справжній відеозапис накладають згенерований голос або змінюють і звук, і зображення, створюючи цифрову копію медійниці. Знайомі кадри супроводжуються словами, яких вона ніколи не казала. Для більшої правдоподібності використовують і назви акаунтів, схожі на назви справжніх новинних ресурсів.

Так само російська пропаганда використовує і о́брази іноземних журналісток. 9 лютого 2026 року ми спростували підроблений сюжет канадської телекомпанії CBC, у якому медійниця нібито повідомляла, що українських олімпійців у Мілані поселили окремо через їхню «неадекватну поведінку» на попередніх Іграх у Парижі. В оригінальному репортажі вона взагалі не згадувала Україну чи українських спортсменів. Пропагандисти змінили частину відеоряду й додали згенероване ШІ озвучення, що імітувало голос журналістки. Так справжній репортаж перетворили на інструмент дискредитації українців в очах міжнародної аудиторії.

Про масштаб такого використання чужих образів свідчить згадане дослідження, опубліковане в листопаді 2025 року. Його автори проаналізували 595 відео, у яких за допомогою ШІ використали о́брази відомих жінок. Сукупно ці ролики набрали понад 24 мільйони переглядів у TikTok. У 116 відео виявили деструктивні або антиукраїнські наративи, зокрема дискредитацію мобілізації та керівництва держави.

Той самий прийом використовують і в шахрайських схемах. 13 квітня 2026 року ми попередили про хвилю фейкових відео в TikTok з обіцянками гуманітарної допомоги та виплат. Зокрема, у підроблених роликах нібито українські телеведучі повідомляли про «допомогу від Франції», «виплати від Європарламенту» чи «підтримку від ООН». Глядачів закликали перейти за посиланням у профілі, щоб оформити допомогу. Насправді їх спрямовували до Telegram-каналів або сумнівних ресурсів для нарощування аудиторії чи збору персональних даних.

У пропагандистських кампаніях вплив підробки посилюється, коли її поширюють різні акаунти й майданчики. Одна теза, повторена в кількох джерелах, може здаватися підтвердженою, хоча всі вони відтворюють одну й ту саму вигадку. Пропагандистські мережі підтримують її поширення, а користувачі, які пересилають ролик друзям чи публікують його на власних сторінках, можуть мимоволі долучитися до цієї кампанії.

Навіть після спростування наслідки такої атаки можуть зберігатися. Частина людей не побачить пояснення й запам’ятає лише знайоме обличчя та неправдиве твердження. Інші, дізнавшись про підробку, можуть почати ставити під сумнів і справжні виступи журналістів. Так удар по репутації окремої медійниці переростає в загрозу втрати довіри до джерел, які люди використовують, щоб розуміти події довкола.

У Центрі протидії дезінформації ми фіксуємо такі підробки та працюємо над видаленням їх із платформ. У взаємодії з TikTok використовуємо дані власного моніторингу й матеріали, зібрані партнерами. З’ясовуємо, де ролик з’явився вперше, які акаунти його поширюють, і як пов’язані між собою публікації. Це допомагає показати платформі системність атак і наслідки використання чужого обличчя та голосу.

На цій основі готуємо звернення до платформи з доказами порушення її правил. Якщо вона відмовляє у видаленні, збираємо додаткові факти й доповнюємо звернення. Така робота потребує часу, але дає змогу реагувати на пов’язані один з одним випадки, а не обмежуватися скаргою на окреме відео.

Результат цієї співпраці Центр оприлюднив 6 жовтня 2026 року: TikTok видалив понад 90 відео та 20 акаунтів за порушення правил щодо шахрайства й видавання себе за інших осіб. Платформа також провела додатковий пошук схожого контенту та вдосконалила механізми його автоматичного виявлення.

Однак видалення ролика саме собою не пояснює аудиторії, що вона бачила фейк. Тут потрібна участь редакції. Насамперед важливо зберегти посилання, скриншоти та саме відео для звернень до платформи й підтримати колегу, яку атакують за приписані їй слова. Журналістка не повинна самотужки доводити, що цифрова копія не висловлює її позиції.

Якщо підробку масово сприймають як справжній виступ журналістки, редакція має чітко пояснити, які слова їй приписали, що змінили у відео та де знайти оригінальний матеріал, якщо його використали для маніпуляції. Просте поширення фейку з обуреним коментарем може лише збільшити його аудиторію. Публічна відповідь має розкривати суть підміни й допомагати відрізнити її від справжньої роботи медійниці.

Глядачеві ж варто перевірити гучну заяву на сайті чи підтвердженій сторінці медіа, перш ніж робити висновки або поширювати її далі. Знайоме обличчя у стрічці ще не означає, що ролик опублікувала саме редакція.

Наше завдання — зберегти довіру між журналісткою та її аудиторією. Для цього потрібно послідовно зупиняти поширення фейків і пояснювати підміну, щоб люди могли спиратися на справжні слова та вчинки медійниці, а не на повідомлення, які створені нібито від її імені.

Це авторська колонка. Думка редакції може не збігатися з думкою авторки.