Репортаж
ОБЛИЧЧЯ СИРІЙСЬКОЇ ВІЙНИ. СПЕЦПРОЕКТ
Наталя Гуменюк, Олександр Назаров
Волонтерка, яка після шести років конфлікту має зупинитися, щоб віднайти сили, аби допомагати іншим. Учитель, котрий збирає гроші на те, щоб садити дерева в розбомбленому місті, аби було куди повертатися після війни. Юнак-фотограф, що звільнився з полону та хоче рятувати молодь від радикалізації. Дівчинка, яка перенесла 9 операцій, і змушена залишити школу, бо однокласники сміються зі шрамів.
Шість років тому – 15 березня 2011-року почався конфлікт у Сирії. Війна забрала життя півмільйона людей.
Для нас Сирія – це новини про ісламістів, далекі і жорстокі вбивства
Для нас Сирія – це новини про ісламістів, далекі і жорстокі вбивства
та апокаліптичні зображення розбомблених міст. Хіба підживлює цю війну знайомий диктатор по сусідству. Громадське вже розповідало про тих, хто вижив, і хто
рятував життя під час облоги Алеппо
Цей спецпроект про обличчя конфлікту – сирійців, чиї долі варті сценарію для фільму, але які так легко зрозуміти.
Цей спецпроект про обличчя конфлікту – сирійців, чиї долі варті сценарію для фільму, але які так легко зрозуміти.
Турецьке місто Урфа по прямій дорозі до сирійської Ракки – нинішньої столиці «Ісламської держави» – головний перевалочний пункт для іноземних бойовиків.
«У місті Кіліс, що на самому сирійсько-турецькому кордоні, чимало дешевих готелів, скажу конкретно, в яких саме селяться джихадисти. Трохи на схід звідти – Урфа (так називають місто Шанліуфру).
Але якщо ви таки хочете розповісти про тих, хто є головними героями цієї трагедії – цивільних сирійців, то вони в турецькому Ґазіантепі», – пояснює військова кореспондентка, яка свого часу упродовж року була єдиним західним журналістом, що постійно жив в Алеппо.
Літак сідає на крижану смугу аеропорту Ґазіантепа, від якого до Алеппо 120 км. Дивує, як легко сьогодні можна дістатися кордону із Сирією. Особливо європейцеві, який таки потрапив під вплив вербувальників з екстремістських угруповань, і готовий воювати.
Але якщо ви таки хочете розповісти про тих, хто є головними героями цієї трагедії – цивільних сирійців, то вони в турецькому Ґазіантепі», – пояснює військова кореспондентка, яка свого часу упродовж року була єдиним західним журналістом, що постійно жив в Алеппо.
Літак сідає на крижану смугу аеропорту Ґазіантепа, від якого до Алеппо 120 км. Дивує, як легко сьогодні можна дістатися кордону із Сирією. Особливо європейцеві, який таки потрапив під вплив вербувальників з екстремістських угруповань, і готовий воювати.
А от журналіст зможе працювати всередині Сирії хіба, якщо його нелегально переправлять туди ісламісти чи військові. Тоді як офіційна акредитація фактично передбачає співпрацю з режимом Асада.
Історії про європейців, які шукають пригод у «Ісламській державі» та звірства джихадистів за останні роки – найпопулярніші у пресі. Найменш відома битва сирійської війни – це щоденна боротьба кожного сирійця за те, щоб вижити, прогодувати і врятувати сім'ю. А ще про те, що саме сирійські волонтери докладають найбільше зусиль, аби допомогти своєму ж суспільству.
Історії про європейців, які шукають пригод у «Ісламській державі» та звірства джихадистів за останні роки – найпопулярніші у пресі. Найменш відома битва сирійської війни – це щоденна боротьба кожного сирійця за те, щоб вижити, прогодувати і врятувати сім'ю. А ще про те, що саме сирійські волонтери докладають найбільше зусиль, аби допомогти своєму ж суспільству.
Панорамне відео 360 дає змогу роздивитися вулиці у старому місті Ґазіантепа
Ґазіантеп споконвіків — місто-побратим Алеппо. На пагорбі у центрі схожа, хіба трохи менша, фортеця, такі ж вузькі вулички та кам'яні будинки. 27-річний сирієць Халед торкається долонею стіни, пояснюючи, що в Алеппо – найдавнішому із досі заселених місць планети – було традицією зводити будинки з великих кам'яних брил. Перед очима з'являються побачені фото руїн.
1
Халед
Халед Фаттал – викладач інформатики — дізнавшись, що в деяких школах Сирії ісламісти заборонили співи та малювання, започаткував нові уроки – основи комп'ютерного програмування. Він навчає дітей-біженців, намагаючись організувати такі курси й на батьківщині.
Дивіться історію Халеда, який у Сирії тренував команди для світової першості з навчальних роботів, а зараз працює з сиротами, і розповідає, як сирійцям ведеться в Туреччині.
Аммар та його молодший брат Усама не просто граються і програмують роботів, навчаючись сортувати сміття. Дивлячись на Аммара, бачу щось незвичне – у хлопчика вираз обличчя, мов у дорослого чоловіка. Згодом зрозумію, що як на п'ятнадцятилітнього юнака він надто малого зросту. Таких сирійських дітей чимало. Через війну вони недоїдали. Хоча ця родина щаслива – вчасно вибралася з Алеппо, а батько таки влаштувався працювати водієм. Заробляти, не знаючи турецької, дуже складно.
Для Халеда рОботи – його робОта. Волонтерська пристрасть – садити дерева в охопленій війною Сирії. З приятелями він збирає кошти на саджанці, які переправляють селянам. Вирощують оливи, бо це дерево не наважаться пустити на дрова.
«Безліч країн і урядів падали і знову підводилися. Якщо не бути оптимістом, то як думати про майбутнє? Ви просто скажете: моє місто зруйновано, я не можу туди повернутися, хіба я можу щось зробити? Але я не повинен так думати. Тому саджу ці дерева. Якщо під ними не сидітиму я, можливо, це зробить мій онук. І скаже: «Це дерево посадив мій дідусь», – пояснює Халед.
«Безліч країн і урядів падали і знову підводилися. Якщо не бути оптимістом, то як думати про майбутнє? Ви просто скажете: моє місто зруйновано, я не можу туди повернутися, хіба я можу щось зробити? Але я не повинен так думати. Тому саджу ці дерева. Якщо під ними не сидітиму я, можливо, це зробить мій онук. І скаже: «Це дерево посадив мій дідусь», – пояснює Халед.
2
Захарія
Розмовляючи про складнощі, які долають сирійці в Туреччині, ми швидко вчимося розрізняти біженців і місцевих. У жінок інакші хустки та одяг. До на нас підходить усміхнений 13-річний хлопець, який чудовою англійською запитує, звідкіля ми. Він хоче показати свою роботу і познайомити з батьком, котрим дуже пишається. Той у нього вчений, але зараз продавець. Їхня родина 600 років мешкала в Алеппо.
Дивіться історію маленького продавця-поліглота, який хоче вчитися, але має працювати.
Захарія надзвичайно радий спілкуванню і постійно намагається нам щось подарувати – горішки, оливкове мило. Категорично відмовляється від грошей за каву. Для нього ми вже друзі. Потім, коли Громадське у фейсбуці опублікує його історію, Захарія прокоментує, що обов'язково зробить все, щоб його мрія здійснилася.
Завдяки цьому панорамному відео 360 можна роздивитися усі деталі цієї сирійської крамнички.
Ми добираємося до міста Адани, де на нас чекає Талал. Він дуже поспішає і нервує, що не може присвятити нам більше часу. Це останній день у місті ще й іншого британського волонтера Шазада, котрий у Європі шукає кошти для сирійців. Чим більше людей обійдуть до від'їзду британця, тим більше родин отримають допомогу.
3
Талал
Талал Більтой – сирійський чеченець. Історія його родини – продовження історії поневірянь і переселень кавказців через війни, що століттями точаться на континенті. Понад століття – ще з часів царської Росії – вони перебираються з Кавказу до Туреччини, Палестини, Сирії, а тепер знову до Туреччини та далекої Європи.
Дивіться історію про те, як кавказький хлопець із заможної родини, котрий у 18 мав власне авто і будинок, став волонтером, а також як він вибирався до Туреччини через розбомблений Хомс та контрольовану ІДІЛ Ракку.
Волонтеру складно усвідомлювати, що він може допомогти іншим, але нічого не здатен зробити для своїх рідних
У 24-ри роки Талал перестав мріяти. Йому хотілося б побачити батьків, які через брак грошей таки були змушені повернулися з Туреччини до Дамаска, а також братів, які заплатили великі гроші контрабандистам, і таки дісталися Німеччини. Значно важливіше просто знати, що сім'я в безпеці.
Талал хвилюється і просить нас не фотографувати на вулиці. За його словами, ми їдемо не в надто безпечний район Адани, де фактично не буває турецька поліція. Його контролюють курдські повстанців. Саме там знайомий Талала побачив багатодітну родину, яка місяцями живе в наметі.
Талал хвилюється і просить нас не фотографувати на вулиці. За його словами, ми їдемо не в надто безпечний район Адани, де фактично не буває турецька поліція. Його контролюють курдські повстанців. Саме там знайомий Талала побачив багатодітну родину, яка місяцями живе в наметі.
Панорамне відео показує усі 360 градусів в наметі, де мешкає ця родина біженців
На півдні Туреччини і півночі Сирії справді холодно. Температура взимку падає нижче нуля. Чимало людей залишали домівки в самих лише светрах. Саме таким – хто втратив мало не все, і допомагає Талал.
Після дев'яти операцій Хеба була дуже рада піти до школи. Але діти почали з неї сміятися.Це – ще одна родина, якій допоміг Талал.
Дивіться історію про друге життя дівчинки, яку батьки врятували з полум'я, коли в її кімнату в будинку в Алеппо влучив снаряд.
4
Ола
«Напевно, нам потрібна інша планета» – усміхаючись, каже Ола Батта. Сирійська волонтерка три роки тому вимушена була перебратися з Алеппо до турецького Ґазіантепа, однак продовжує допомагати співвітчизникам, працюючи і в Сирії, і за її межами.
Якоїсь миті Ола сповнена розпачу, – облога і взяття східного Алеппо, яке контролювала Вільна сирійська армія, для неї – втрата надії. За хвилину дівчина говорить про те, що не з тих, хто здається і втрачає віру. От тільки зараз розуміє, що після трьох років волонтерства знесилена.
Якоїсь миті Ола сповнена розпачу, – облога і взяття східного Алеппо, яке контролювала Вільна сирійська армія, для неї – втрата надії. За хвилину дівчина говорить про те, що не з тих, хто здається і втрачає віру. От тільки зараз розуміє, що після трьох років волонтерства знесилена.
Дивіться історію сирійської волонтерки, яка зрозуміла, для того, щоб допомагати іншим,треба зупинитися і набратися сил.
Ола нарікає на те, що населення її рідного міста можна було врятувати: «Ще з 2015-го Алеппо було під ризиком облоги. Люди з обох сторін конфлікту неодноразово телефонували з проханням розробити план на випадок надзвичайної ситуації.
Та міжнародні організації говорили, що не спроможні це зробити – не можуть ані доставляти їжу, ані підготувати укриття, бо їх однак знищать». А ще говорить про те, що їй вороття назад немає. Тих, хто співпрацював з гуманітарними організаціями, режим може назвати прибічниками терористів.
Та міжнародні організації говорили, що не спроможні це зробити – не можуть ані доставляти їжу, ані підготувати укриття, бо їх однак знищать». А ще говорить про те, що їй вороття назад немає. Тих, хто співпрацював з гуманітарними організаціями, режим може назвати прибічниками терористів.
Ола справляє враження надзвичайно сильної, завжди готової до дій жінки. От тільки обережно говорить про власне життя – частина родини у Сирії.
5
Халіфе
23-річний Халіфе Худер активіст «Медіацентру Алеппо» сім місяців провів у полоні «Ісламської держави». У підконтрольному ІДІЛ містечку Ель Баб його "здав" знайомий, що працював у службі безпеки угруповання.
Халіфе фотографував без дозволу джихадистів, бо вважає, що має повне право працювати на землі, яку вважає власною. Згадуючи про ув'язнення, насамперед говорить про людей, яких ніколи б не зустрів за інших обставин.
Дивіться історію молодого сирійського фотографа, чию родину до революції переслідували за віру та який мріє стати психологом і протистояти радикалізації сирійської молоді та пояснює, що не тільки бідність, а й ярлики, навішані на консервативних мусульманських вірян, штовхають тих в руки джихадистів.
«Ісламська держава» ніколи не була надто потужною в Алеппо. У січні 2014 їх витіснила з міста Вільна сирійська армія. Та саме «звільненням міста від ІДІЛ» пояснювали бомбардування Алеппо восени і взимку 2016 сирійський та російський уряди. Спокійний під час першої години розмови Халіфе обурююється:
«Від рук ІДІЛ насамперед гине місцеве мусульманське населення – і в Сирії, і в Іраку. Значно більше, аніж за межами країн, де йде війна»
Розумію, що зачепили Халіфе за живе. Він сам з глибоковіруючої людини, яка потерпала від переслідувань ще до війни, але тепер ніби-то має відповідати за дії джихадистів. Халіфе розповідає про знайомих сирійців, які тікали з країни, в тому числі й від «Ісламської держави» а, діставишись Європи, мали виправдовуватися.
Все ж через деякий час, відомий серед друзів хорошим почуттям гумору, молодий фотограф таки починає жартувати: «Дивись, хочеш я напишу в соцмережах, що взяв у полон іноземну журналістку. Прославишся на весь світ. А я, чим тобі не ісламіст?
Все ж через деякий час, відомий серед друзів хорошим почуттям гумору, молодий фотограф таки починає жартувати: «Дивись, хочеш я напишу в соцмережах, що взяв у полон іноземну журналістку. Прославишся на весь світ. А я, чим тобі не ісламіст?
Довідка
Конфлікт у Сирії почався у березні 2011-го з демонстрацій у південному місті Дара. На хвилі протестів у Єгипті й Тунісі на стінах місцевої школи хтось написав антиурядові гасла. За це місцева влада запроторила за ґрати півтора десятка учнів віком від 12 до 15 років. З'ясувалося, що підлітків катували. Жителі міста вийшли на вулиці з вимогою покарати винних. По демонстрантах відкрили вогонь. Увесь 2011 у містах Сирії відбувалися протести проти репресій та корупції. Президент Сирії Башар Асад наполягав, що демонстрації – справа рук ісламських терористів та західних диверсантів.
На третій рік війни ключовою темою стала радикалізація збройних формувань, участь у боях проти режиму Аль-Каїди та залучення іноземних бойовиків, які воювали значно краще за сирійських селян, які долучилися до повстання.
Інформація про те, що сирійські мітингувальники взяли до рук зброю з'явилася через півроку від початку протестів. Збройний спротив розпочали військові дизертири, які наприкінці 2011-го почали формувати Вільну сирійську армію. Через півтора-два роки фінансувати повстанців почали Туреччина, Катар та Саудівська Аравія. Тоді як Росія та Іран надавали підтримку сирійському режиму, без участі яких Асад не втримався б.
Восени 2013-го, попри інформацію про застосування хімічної зброї, яке доти США називали «червоною лінією», тоді американський президент Обама так і не наважився ввести війська у Сирію.
У 2014-му в сусідньому Іраку частину території захопила так звана «Ісламська держава». Окремі підрозділи взяли під контроль і частину Сирії. Вони воювали і проти режиму, і проти сирійської опозиції.
Восени 2013-го, попри інформацію про застосування хімічної зброї, яке доти США називали «червоною лінією», тоді американський президент Обама так і не наважився ввести війська у Сирію.
У 2014-му в сусідньому Іраку частину території захопила так звана «Ісламська держава». Окремі підрозділи взяли під контроль і частину Сирії. Вони воювали і проти режиму, і проти сирійської опозиції.
Річниця війни в Сирії: 10 підсумків про «глобальне поле бою»
На шостий рік війни уряд контролює 34% країни, де мешкає 65 % населення, ще третину – ІДІЛ (10% жителів), 20% підконтрольні курдським формуванням, решту 13% – повстанці.
Протягом цього часу, за даними Сирійської спостережної групи з прав людини, загинуло від 437,363 тисяч сирійців. Сирійська мережа з прав людини зазначає, що 95% жертв – цивільні.
7,6 мільйонів переселенців залишили свої домівки всередині країни, 4 млн (відповідно до ООН понад) виїхали за межі країни – переважно в сусідні Туреччину, Ліван, Йорданію та Ірак.
7,6 мільйонів переселенців залишили свої домівки всередині країни, 4 млн (відповідно до ООН понад) виїхали за межі країни – переважно в сусідні Туреччину, Ліван, Йорданію та Ірак.
6
Радіо Сирія
«Під час облоги магазини в Алеппо були порожніми. Мало хто мав овочі та муку. Водночас на місто сипалися бомби. Наші репортери були розгублені – як показувати це все – і голод, і авіаудари… Багато разів наші прямі трансляції обривалися через авіанальоти», – пояснює Самір Аль Ахмад.
Він ведучий та регіональний редактор радіо Nasaem Syria, що перекладається як "Сирійський бриз". Вся невеличка команда вбрана в новенькі сині костюми. Виявляється, саме сьогодні у радіостанції День народження. Та цей день для них не свято, його приурочено подіям в Алеппо.
Він ведучий та регіональний редактор радіо Nasaem Syria, що перекладається як "Сирійський бриз". Вся невеличка команда вбрана в новенькі сині костюми. Виявляється, саме сьогодні у радіостанції День народження. Та цей день для них не свято, його приурочено подіям в Алеппо.
Дивіться історію про те, як волонтери створили першу незалежну радіостанцію в Північній Сирії.
Команда радіо дуже гостинна, але весь час нервується. Директорка Рім Халаб бігає з поверху на поверх з рацією. Зранку вимкнули світло, знову технічні проблеми зі звуком. Ми заспокоюємо, говорячи, що технічні проблеми бувають у всіх, і розповідаємо, про те, як самі працюємо в умовах війни. Через якийсь час забігана дівчина видихає: «Слухайте, я зараз зрозуміла, що у вас теж війна, і з Росією. Мої співчуття і усього вам найкращого».
У жодному випадку не можна применшити масштаб сирійського конфлікту: 7,8 мільойонів переселенців, 4 мільйони біженців, 470 000 загиблих, більшість з яких – цивільні.
Поки ми працювали над цією історією і спілкувалися з сирійцями, їхні розповіді були дуже зрозумілими – революція, перша кров, люди, що взяли до рук зброю, зруйновані будинки і переселенці.
Режим Асада називає своїх опонентів терористами, заперечуючи загибель мирного населення, так само як і підтверджені міжнародними організаціями, як от Amnesty International, повідомлення про десятки тисяч закатованих у сирійських в'язницях.
За 6 років опоненти влади також скоювали злочини, саме під час війни народився «ІДІЛ» та радикалізувалося населення. Та замість безупинних розмов про те, хто почав, менш відомою лишається історія сирійських родин, які щодня борються за те, щоб вижити, а також розповідь про сирійське суспільство, що намагається врятувати себе.
Режим Асада називає своїх опонентів терористами, заперечуючи загибель мирного населення, так само як і підтверджені міжнародними організаціями, як от Amnesty International, повідомлення про десятки тисяч закатованих у сирійських в'язницях.
За 6 років опоненти влади також скоювали злочини, саме під час війни народився «ІДІЛ» та радикалізувалося населення. Та замість безупинних розмов про те, хто почав, менш відомою лишається історія сирійських родин, які щодня борються за те, щоб вижити, а також розповідь про сирійське суспільство, що намагається врятувати себе.
Вузькою затуманеною гірською дорогою ми прямуємо до прикордонного турецького містечка Рейханлі. Тут розсташований єдиний контрольно-пропускний пункт, звідки цивільні (винятково ті, що мають дозволи) можуть потрапити до Туреччини. Ми оминаємо фортифіковану базу турецьких прикордонників. Зупиняємося, щоб сфотографувати короткий відтинок стіни, яку звела турецька влада, коли остерігалася, що ІДІЛ укріплює свої позиції на півночі Сирії. Майже не зустрічаємо інші автомобілі.
Геолокація показує, що до сирійського кордону 500 метрів. Чути лише вітер. Дивлячись на карту і величні гори складно повірити, що ця війна так близько. Та завдяки людям, яких ми зустріли, вона точно стала зрозумілішою.
