Поділився з нами ветеран Андрій Саламаха, який має бізнес із використанням агродронів.
Поділився з нами ветеран Андрій Саламаха, який має бізнес із використанням агродронів.
Герої спецпроєкту «На своєму місці» від hromadske наголошують: люди, які повернулися з війни, мають достатньо навичок та мотивації для інтеграції в цивільне життя. А проте вони все ж потребують соціальної й психологічної підтримки. Тож ми як суспільство маємо докладати зусиль, щоб ветерани відчули себе у цивільному житті на своєму місці.
У серії матеріалів ми з’ясовуємо, чого ветерани очікують від суспільства, держави та роботодавців у контексті повернення з війни. А також розповідаємо про наявні проєкти від бізнесу та організацій, які допомагають в адаптації.
«Не бери бабу! Від них самі проблеми! На фіга вона треба?» — навіть після цих слів Юлія Матвієнко потрапила на війну у 2015 і стала снайперкою. Зі служби звільнилася, коли завагітніла двійнею. Разом з чоловіком Артуром створили ферму. З лютого 2022 — він на війні, Юлія днями і ночами працює на фермі та виховує 4 дітей.
Чому жінка вирішила стати снайперкою? Коли виникла ідея займатися фермерством? Як ферма рятує ветеранку після війни? Чому Юлія не користується своїм статусом учасниці бойових дій? Читайте у нашому тексті.
Три історії ветеранів, які завдяки власним бізнесам змогли адаптуватися до цивільного життя та знайти нове покликання після повернення з війни. Герої матеріалу використали свій досвід та навички для створення власних підприємств: від виготовлення дерев'яних іграшок до використання агродронів у сільському господарстві.
Разом з Uklon розповідаємо історії, що вражають своєю відданістю, рішучістю та пристосованістю до нових викликів.
Олександр Папіровий у 2014-му році, одразу після університету, пішов служити. До того підробляв баристою. Повернувшись у цивільне життя, в резюме написав: «був командиром відділення». Але роботодавцям це нічого не говорило про його навички. То ж роботу шукав місяцями.
З початком повномасштабної війни знову опинився в армії. Бойові завдання виконував на різних напрямках фронту, мав кілька поранень. Зі служби звільнився, щоб доглядати за хворими батьками. Знову почав шукати роботу. Цього разу пояснення військового досвіду «цивільною мовою» допомогло Олександру знайти гідне місце праці.
Історія про те, як знайти цивільну роботу, якщо досвід лише бойовий.
«Не вміє дитина турнікет накласти — їй поставили трійку. Після цього приліт, а вона не змогла надати допомогу собі чи комусь поруч. Смерть варта оцінки в журналі? Ми навчаємося не для оцінки у школі, а для того, щоб вижити», — каже ветеран Михайло Купчин, який проводить тренінги для викладачів, що з 1 вересня навчатимуть школярів оновленого предмета «Захист України».
Як військові стали активістами-педагогами, чи всі учні зможуть стати пілотами дронів та що про освітні зміни думають у самих школах? Читайте у нашому тексті.
«Я бачив труну за 500 тисяч гривень. Вона нічим не відрізняється від труни за 50 тисяч. Іноді в чек вписують послуги, яких не надавали», — розповідає про махінації приватних ритуальних служб Олександр Скорик, ветеран «Азовсталі».
Уже чотири місяці він відповідає за поховання військових у Києві. Ветеран «Азову» вирішив викорінити цвинтарну мафію, яка «полює» на сім’ї загиблих бійців, які отримують від держави 15 мільйонів гривень.
Як ритуальна мафія наживається на горі? Як має виглядати могила українського захисника? Що азовець думає про втрати на фронті та як він із пораненням вижив у полоні? Читайте у нашому тексті.
Якщо ваша компанія має ініціативи для адаптації військових до цивільного життя, запрошуємо долучитися до цього спецпроєкту на hromadske. Разом ми можемо зробити лонгрід або відео про протезування, психологічну допомогу, навчання нових професій або допомогу з працевлаштуванням.
Чекатимемо ваш лист на ad@hromadske.ua
Зв’язатись з нами
