«Доза донорської крові може врятувати одне-два життя». Як влаштоване донорство крові для тварин

Коли тваринам роблять переливання крові? 

Це можуть бути різні хвороби та стани: інфекційні, вірусні та кровопаразитарні захворювання, тяжкі інтоксикації, травми та поранення. Переливання також роблять під час операцій. Це лише базовий, але далеко не повний перелік випадків. 

Зазвичай переливання крові роблять тваринам у критичному стані, коли йдеться ледь не про останній шанс зберегти або принаймні продовжити життя. 

А це поширено?

Статистики кількості переливань крові тваринам в Україні немає, але так — це поширено. «У теплу пору року в нашій клініці переливають кров трьом-десяти тваринам на місяць, у холодну — одній-двом, — розповідає лікар ветеринарної медицини львівської клініки “Загавет”, кандидат ветеринарних наук, викладач Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій імені Ґжицького Тарас Басараб. — Річ у тім, що найбільше переливань ми робимо при піроплазмозі — захворюванні, яке переносять кліщі, — а вони активні саме в період весни-осені. Але це наш досвід, в інших містах статистика може бути іншою. Там, де більше обстрілів, інтенсивніший рух транспорту, тварини зазнають більшої кількості травм». 

Крім прямих переливань, з донорської крові роблять плазму. Її використовують для зупинки кровотеч, при інтоксикаціях, опіках, вірусних захворюваннях або щоб відновити організм після важкої хвороби.

Якщо моїй тварині потрібна донорська кров, де її шукати?

У деяких клініках ветеринарної медицини є банки крові — спеціальні центри, де зберігається вже зібрана у тварин-донорів та законсервована кров. Термін придатності такої крові залежить від консерванту, але приблизно — до 35 діб. Плазму можна зберігати до року. Щоб поповнювати запаси крові, клініки пропонують можливість донорства власникам здорових котів та собак, розміщують оголошення в соцмережах.  

«Більшість власників після кількох питань про безпеку та процес донації погоджуються, — говорить Тарас Басараб. — Хоча бувають ті, хто надто сильно переживає. Тоді, звісно, я не наполягаю. У нас є список із кількох десятків донорів, деякі з них здавали кров уже не раз. Але буває, що й наших запасів крові не вистачає, аби покрити всі потреби».

Якщо банку крові немає або клініка вичерпала його запаси, власникам доводиться шукати донора самостійно — і часто це буває складно з огляду на те, що кров потрібна терміново. 

«Якщо клініка займається переливанням, найімовірніше, ветеринари зможуть підказати власникам потенційних донорів, — говорить лікар ветеринарної медицини, віцепрезидент Асоціації зоозахисних організацій України Віктор Воротніков. — Навіть якщо в клініці немає банку крові, часто там є список тварин, власники яких згодні на донорство». 

Якщо й це не спрацьовує, зазвичай донора шукають через знайомих, пости в соцмережах, оголошення в локальних групах про тварин. 

Ще один спосіб пошуку донора або, навпаки, можливість врятувати чиєсь життя — Платформа донорства крові для тварин від UAnimals. Вона працює вже два роки, на ній зареєстровані 470 тварин-донорів з 78 міст України. 

Хто може стати донором та чи це безпечно?

До тварин, які є потенційними донорами, існують певні вимоги. Для собак це вік від двох до семи років та вага від 25 кілограмів. Для котів — вік від двох до шести років та вага від чотирьох з половиною кілограмів. Тварина має бути вакцинована та проходити регулярну обробку від паразитів. Перед донацією котам та собакам обов’язково роблять аналізи — щоби дізнатись, чи немає гострих або хронічних захворювань. Якщо тварина здорова, донація для неї абсолютно безпечна. Бути донором кіт чи собака можуть не один раз — головне, щоби між донаціями минало два-три місяці, за які тварина може відновитися. 

За допомогою аналізів також визначають групу крові та резус. У собаки-донора та реципієнта під час першого переливання крові вони можуть не збігатися. У котів мають збігатися з першого разу.  

«Зазвичай базове дослідження перед забором крові займає до 30 хвилин, — розповідає Тарас Басараб. — Але в деяких випадках доводиться робити ще додаткові аналізи. Якщо зрештою тварина виявляється здоровою, одразу беремо в неї кров для донації».

Як беруть кров у собак та котів?

У тварин-донорів кров беруть із судини на шиї. За словами Тараса Басараба, донація в котів відбувається значно складніше, ніж у собак. «Донорами зазвичай стають спокійні собаки, які не виявляють агресії під час донації. Максимум — ми можемо дати їм легке заспокійливе, щоби перестрахуватись, — говорить Тарас. — А от із котом навряд вийде домовитись. Ба більше, кров забирають із судини на шиї, і якщо тварина виривається, це може бути просто небезпечно. Тому котів зазвичай вводять у легкий наркоз». Уся процедура триває близько години. Одна доза донорської крові може врятувати одне-два життя. 

«Після забору крові собаки почуваються так само, як і до донації, жодних змін у поведінці немає, — каже Тарас Басараб. — Коти через наркоз можуть бути сонливими, не хотіти їсти. Але це швидко минає». 

Як відбувається переливання? 

Процедура переливання крові триває до чотирьох-п’яти годин. Лікарі вставляють у судину в лапі тварини катетер, і кров повільно тече. Зазвичай тварини, яким переливають кров, дуже слабкі та не можуть навіть ходити. Тому наркоз чи заспокійливі не потрібні. Після переливання крові тварина залишається в стаціонарі під наглядом лікарів. 

Після переливання крові у тварини можуть бути побічні або алергічні реакції. «Під час процедури можуть з’явитися набряки, зміни слизових оболонок, температури. Ми стежимо за всім цим під час переливання, — розповідає Тарас Басараб. — У деяких випадках організм може не сприйняти донорську кров. Існують протоколи, як із цим працювати». 

Чи завжди допомагає переливання крові?

Зазвичай переливання — лише один із компонентів лікування тварини. Його успішність залежить від багатьох факторів: патології, рівня виснаженості організму, віку тварини. «Якщо переливання крові відбувається вчасно, то ймовірність, що тварина виживе, — дуже висока. З досвіду нашої клініки можу сказати, що це близько 95% випадків. Звісно, коли не йдеться про агресивні невиліковні хвороби», — говорить Тарас Басараб.