Боротьба з вітряками. Як нардеп-ексрегіонал Єфімов забудовує карпатську полонину
«Руна» на закарпатському діалекті означає «рівна». Полонина на висоті 1500 метрів, із кількома вершинами й буковими лісами на схилах. Руна щільно вкрита яфинниками — так місцеві називають чорницю. І, як і належить гірській місцевості, тут вирує вітер, розносячи пташиний спів. Та нині його перериває гул важкої техніки.
Тут повним ходом споруджують перший в Українських Карпатах високогірний вітропарк. Саме зараз закладають фундаменти під вітряки й під’їзні дороги — попри судові процеси, протести активістів та оскарження природоохоронних організацій.
Чому це прецедент і що не так із цим будівництвом? Чи є екологічні загрози і яка ціна питання? Чому ті, хто виступає проти, заявляють про інформаційні атаки? Та до чого тут ексрегіонал? З’ясовувало hromadske.
«Усі за». — «Ганьба!»
«Є пропозиція ухвалити проєкти рішень за основу і в цілому. Хто за? Проти? Утримався?» — звертається до двох десятків депутатів Надія Девіцька, голова невеличкої Тур’є-Реметівської сільської ради, у підпорядкуванні якої перебувають землі Руни.
Усі за. Так вирішилася доля 28 земельних ділянок на згаданій полонині площею понад 15 гектарів.
Місцеві депутати затвердили для них проєкти землеустрою з подальшою зміною цільового призначення: із сільськогосподарського — на землі енергетики. Простими словами: дали «зелене світло» забудовнику на всіх ділянках. Адже загалом у планах — звести на високогірній полонині 30 вітряків.
«Ганьба!» — вигукують услід депутатам декілька місцевих активістів, зокрема й троє військових, що простягли транспарант із написом «Ні вітрякам у горах». Ані депутати, ані селищна голова на закиди не реагують.
«Я не коментую. Це законно, тому що є на це підстави», — відказала hromadske Девіцька й шмигнула до авто.
«Чому активісти виступають проти — то до них питання. Нам треба розв'язувати нагальні проблеми. Коли ями на дорогах, тече дах у школі, то нема ні активістів, ні журналістів. А з чого брати кошти?» — обурюється один із депутатів.
Як вдалося з’ясувати, інвестор обіцяє закарпатській громаді 3% з продажу електроенергії. Громада розраховує на 45 мільйонів на рік.
«Я особисто не маю нічого проти самих вітряків; і коли тільки прийшов півтора року тому інвестор, щоб обговорювати, де їх краще поставити, усі підтримали цю ідею. Але ж далі не було обговорень, і питання стояло безальтернативно: тільки полонина Руна», — каже hromadske депутат сільської ради Іван Готра, який чи не єдиний пішов наперекір і став збирати підписи місцевих проти будівництва.
«Спочатку нас (депутатів, які голосували проти — ред.) було більше, а потім почали по одному, скажімо так, схиляти до прихильності. Зараз уже все йде по “накатаному шляху”, тому мене навіть не було на засіданні. А 90% місцевих — байдуже», — додає Іван.
«Вони йдуть по беспрєдєлу»
«Я тут виріс. З дідом ходив на ту полонину, збирав ті яфини. І з дітьми ходжу постійно, коли приїжджаю з “бойовки”. Там місце сили», — каже Влад, бойовий пілот, який стояв з активістами в селищній раді й зголосився відвезти мене на вершину Руни.
Туди веде ще радянська «бетонка», на якій зараз доводиться розминатись із вантажівками, які, здіймаючи пил, з гулом одна за одною то спускаються, то підіймаються. Ближче до вершини шлях перегороджують екскаватори: розрівнюють під’їзний шлях і риють місце діаметром у 3 десятки метрів під фундамент. Техніка зупиняється лиш після нашого приїзду. Лишаючи обабіч груди зчесаної породи.
«Саме тут буде фундамент під вітряк, — неохоче йдучи на розмову, каже водій техніки. — Не ставте мені питань, усе до керівництва. Я не хочу відповідати, щоб не сказати нічого зайвого».
«Тут роботи проводяться ті, на які є дозвіл. Щодо решти вам треба звертатися до замовника», — відказує Микола, головний на будмайданчику.
Керівна компанія-забудовник тут — «Вітряні парки України». Зводити перші чотири фундаменти під вітротурбіни на Руні почали з квітня. Та активісти кажуть: це порушення законодавства, адже будівництво відбувається без висновку з оцінки впливу на довкілля (ОВД).
Згідно із Законом України «Про оцінку впливу на довкілля», такій господарській діяльності має передувати обов’язковий висновок з ОВД. Його видає уповноважений центральний орган, тобто Міндовкілля. Після цього видаються дозволи на будівельні роботи.
Тут же Держінспекція архітектури без відповідної оцінки дозволила забудовнику заливати бетоном фундаменти під майбутні вітряки, по суті, не вважаючи їх частиною вітроелектростанції.
«Зараз громадськість судиться. Відкриті справи. Тому Міністерство призупинило своїм наказом процедуру з оцінки впливу на довкілля. Але, як бачите, роботи не зупинилися. Злочин множиться. Вони завтра можуть піти в ту саму Держінспекцію по дозволи, і, поки роздупляться Міндовкілля і правоохоронні органи, вони “нашльопають” по всій Руні 30 майданчиків. Вони ідуть по беспрєдєлу», — каже місцева журналістка-розслідувачка, яка висвітлює цю тему, Олена Мудра.
hromadske направило запит до Держінспекції з архітектури й містобудування з питанням, на яких підставах було видане рішення, та на момент публікації відповідь не надійшла. Згідно з витягом, для будівництва фундаментів під вітряки занизили клас наслідків — з СС2 (який передбачає процедуру ОВД) до СС1, для якого ця процедура не потрібна.
Самочинне будівництво чи маніпуляції?
Міндовкілля у відповіді на запит активістів фактично визнало порушення, адже зведення фундаментів — це не окремий об’єкт, а частина комплексу з будівництва вітроелектростанції. А отже, вони не можуть бути віднесені до класу незначних наслідків.
«Виконання будівельних робіт без відповідного документа (висновку з ОВД — ред.) вважається самочинним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно із законом», — йдеться у відповіді Міністерства. Хоча свої роз’яснення там назвали такими, що мають лише інформативний і рекомендаційний характер.
У забудовника ж називають роботи «підготовчими» й запевняють: видані дозвільні документи дають підстави продовжувати будівництво. А от, мовляв, самі вітроустановки зведуть лише тоді, коли отримають той самий позитивний висновок ОВД. Кажуть: одна турбіна може щорічно забезпечити енергією 3,5 тисячі домогосподарств.
«Щоб зупинити роботи, має бути рішення суду. Його немає. Компанія діє на підставі чинних документів ДІАМ», — каже заступниця директора зі зв’язків із громадськістю ТОВ «УК “Вітряні парки України”» Ольга Поштак.
Ми проводили передпроєктний моніторинг, що тривав рік. Тобто це не для «галочки» робиться. Ми не будуємо будь-де, де вирішили. Для цього проводиться дослідження, і його проводять експерти. А всі маніпуляції паплюжать нашу ділову репутацію.Ольга Поштак, заступниця директора зі зв’язків із громадськістю ТОВ «УК “Вітряні парки України”»
Перед реалізацією проєкту з будівництва вітропарку у високогір’ї Закарпаття вплив на довкілля таки досліджували. hromadske поспілкувалося з керівником експертної компанії, яка проводила ці дослідження й надавала замовнику, «Вітряним паркам України», свій звіт.
«Цілий рік тривали безпосередні польові дослідження — і щодо орнітофауни, і хіроптерології, і ссавців, і земноводних, і ботаніки. Ця робота виконувалася з картографуванням. І оселища або якісь цінні види, які знаходили, наші спеціалісти-науковці наносили безпосередньо на карту. Відштовхуючись від цього, ми “совали” інфраструктуру цього вітрополя: і дороги, і турбіни», — каже Микола Герасименко, еколог і керівник групи компаній «МСЛ».
На його думку, сама полонина екологічної цінності як такої не має.
«По-перше, там була ще радянська тропосферна станція і наявна бетонна дорога. На самій полонині є тільки яфинники, тобто ягоди. Вони не внесені до Червоної книги. Саме екологічна велика цінність полонини — не сама верхівка, а схили. От там дуже багато ботанічних червонокнижних видів. Ми все врахували й дослідили, тому я тут не бачу екологічних ризиків. І повірте: ми тут не добрі поліціянти. Цьому самому замовнику два об’єкти ми повністю забракували», — додає Микола Герасименко.
З цим не погоджуються природозахисники: тут може зникнути комплекс видів флори й фауни, а через прокладання дороги вже вирізали частину пралісів.
«Самі ініціатори проєкту у своєму звіті повказували, що під час будівництва доріг постає питання перекриття водотоків, руйнування водних горизонтів. Але основне, що це не просто високогірні полонини — ці території унікальні. Тут порушення очевидне. До того ж для прокладання дороги був вирізаний праліс, і щодо цього вже ведеться кримінальне провадження», — каже аналітик Української природоохоронної групи Петро Тєстов.
У забудовника ж називають це маніпуляціями. Згадану лісову дорогу прокладали лісівники, і до інфраструктури вітропарку вона, мовляв, стосунку не має.
Загрозливий прецедент
Щодо зведення першого вітропарку на високогір’ї Українських Карпат природозахисники й експерти з вітроенергетичної галузі розійшлися в думках: одні вважають це небезпечним прецедентом, інші — виправданим кроком, покликаючись, зокрема, на приклади в Європі. Єдині всі принаймні в одному: будівництво має відбуватися за законною процедурою.
«У Європі багато прикладів, де в горах будують вітропарки: Австрія, Туреччина, Швейцарія, Іспанія — і всім це подобається. Так, якби я був на боці компанії, я б узагалі нічого не робив, доки б не було висновку з оцінки впливу на довкілля. Але місцева влада і Державна інспекція архітектури й містобудування дали офіційний дозвіл. Тому формально порушення немає. Потрібно вести діалог», — каже hromadske голова Української вітроенергетичної асоціації Андрій Конеченков.
Водночас порівнювати Карпати з Альпами, Балканами чи Апеннінами некоректно, вважає Оксана Станкевич. Пояснює, що там переважно тверді кристалічні чи гранітні породи.
«Треба розуміти, що Карпати, особливо Східні Карпати, — це флішові гори. Тобто вони значно крихкіші. У нас основні екзогенні процеси — це зсуви, селі й водна ерозія. Крім того, якщо дивитись, як розвивається вітроенергетика навіть у гірських країнах, то можна побачити, що вони все-таки намагаються будувати на рівнині. У високогір’я вони йдуть у виняткових випадках», — каже екологиня.
Якщо запустять будівництво повністю, то це прецедент. Тому що, крім полонини Руна, такі плани з будівництва вітроелектростанцій уже є і на інших високогірних полонинах у Карпатах, зокрема на полонині Красна, полонині Апецька. Тому ми чітко бачимо перед собою загрозу, що території Карпат, де немає національних парків, можуть бути заставлені вітряками.Петро Тєстов, еколог, аналітик Української природоохоронної групи
Активісти таки домоглися позапланової перевірки Держекоінспекції Закарпаття на будівельних майданчиках полонини. Вона мала закінчитися тиждень тому, та про результати перевірки відповідальні особи повідомити відмовилися. hromadske направило офіційний запит.
До чого тут ексрегіонал
Журналістка Олена Мудра каже, що після розслідувань щодо вітряків проти неї почалася масована інформаційна атака.
«Проти мене як журналістки, що висвітлює кампанію щодо збереження високогір’я Українських Карпат від забудови “вітропарками” Єфімова — Мкртчана, яка, очевидно, підтримується з найвищих кабінетів країни, що, зокрема, виражене в бездіяльності закарпатської прокуратури, Держекоінспекції та Нацполіції, розпочалася масована дискредитаційна кампанія. Різні сайти — “зливні бачки” публікують матеріали, зокрема із вигаданими історіями про джерела моїх доходів та сімʼю», — зазначила Мудра.
Згадана керівна компанія «Вітряні парки України» загалом на ринку понад 12 років, а у 2022-му релокувалася з Краматорська до Закарпаття. За даними YouControl, її кінцевими бенефіціарами нині є екснардеп Максим Єфімов, який у 2023-му достроково склав депутатський мандат, та Едуард Мкртчан.
Батько останнього раніше був генеральним директором однієї з найбільших корпорацій України — «Індустріального союзу Донбасу», половина акцій якого належала російським інвесторам. Зараз старший Мкртчан відбуває термін у російській тюрмі за фінансові оборудки з бюджетними коштами рф.
Єфімов же входив до групи депутатів «Довіра», що складалася з частини колишніх нардепів від нині забороненої партії ОПЗЖ, до 2014-го був членом «Партії регіонів». Є співвласником низки компаній зеленої енергетики, серед його найбільших активів — ПАТ «Донбасенерго», КВЦ «Парковий» та низка заводів важкого машинобудування. У 2018-му Єфімов став власником низки активів, що раніше контролювалися сім’єю президента-втікача Віктора Януковича. За даними «Економічної правди», Єфімов отримав колишні активи «сім’ї» в обмін на свій енергетичний бізнес у Криму, який перейшов під контроль Олександра Януковича. Хоча сам нардеп це заперечував.
- Поділитися: