Поодинокий випадок чи «ручне керування»? Що не так із виїздом за кордон за листами від держорганів

Що, власне, сталося?

Прикордонники 4 липня не випустили за кордон Володимира Яворського — громадського діяча, програмного директора «Центру громадянських свобод». Він запевняє, що цей виїзд був погоджений двома органами влади й що це була не приватна поїздка, а робоча й важлива для України.

«Це була регіональна велика зустріч у Колумбії, яка присвячена співпраці з міжнародними структурами з питань безвісти зниклих і насильницьких зникнень… У Латинській Америці є великий досвід роботи із цими проблемами, і ми, власне, мали це обговорити з ними. І там мали бути ще спецпредставники від ООН щодо насильницьких зникнень. І ми мали обговорити, що можна робити в цій ситуації, щоб звільняти таких людей», — розповів він у коментарі hromadske.

Зустріч відбулась, але без представників «Центру громадянських свобод». Свою участь у цій зустрічі організація довго планувала, витративши «доволі великі кошти» (понад 3 тисячі доларів).

За словами Яворського, на кордоні в нього вимагали службове посвідчення органу влади. Такого документа в нього не могло бути, адже він не є представником того відомства, яке погоджувало йому виїзд.

Для Володимира Яворського це був далеко не перший виїзд із початку повномасштабної війни. Буквально за два місяці до цього інциденту він виїжджав за тією самою процедурою, що й цього разу, — держорган завчасно відправляв лист до Державної прикордонної служби, а сам Яворський брав із собою лише закордонний паспорт.

«Вимагання службового посвідчення означає, що цей орган влади не може надсилати за кордон у відрядження людей, які не працюють у цьому органі влади. У нашому випадку ми робимо міжнародні кампанії, коли вивозимо, наприклад, свідків злочинів, які можуть виступати публічно за кордоном. Ми багато таких вивозимо, і часто вони є військовозобов’язаними, тож їм потрібні дозволи», — зазначив Яворський.

Він додає, що відтепер, імовірно, свідкам злочину «потрібно спочатку працевлаштуватися в органі влади». А це неможливо. Тому така ситуація «негативно вдарить по роботі організації», запевняє громадський діяч.

Чи мають прикордонники вимагати посвідчення?

Виїзд за кордон на підставі так званих листів-сприянь від державних органів, зокрема від міністерств, — ситуація непоодинока. І свого часу її критикували в контексті Мінкульту, який нібито масово видавав такі листи. Відомство навіть було змушене припинити таку практику через випадки неповернення чоловіків.

За словами юриста Владислава Косача, для виїзду за кордон на підставі листа-сприяння військовозобовʼязаний чоловік повинен мати згоду військкомату на виїзд або ж бронювання. А з документів — закордонний паспорт та офіційний лист-погодження на виїзд.

«Державна прикордонна служба не може вимагати у військовозобов’язаного чоловіка, який виїжджає за кордон, ні службового посвідчення, ні якоїсь іншої довідки», — пояснив він у коментарі hromadske.

Юрист додає, що вимагати службове посвідчення не лише незаконно, а й нелогічно. Мовляв, цей документ не гарантує, що людина працює в держоргані, адже вона могла вчасно його не здати у разі звільнення. Більш логічним, каже, видавався б запит надати витяг із наказу про працевлаштування, але й це не входить до переліку необхідних документів.  

На даний час такі ситуації поодинокі, тобто це не масово. Це не так, що там кожного другого чи третього не випускають [за листом-сприянням від держоргану]. Просто прикордонники, як то кажуть, працюють у польових умовах. Десь їм щось не сподобалось, і вони собі вирішили: «Ми вважаємо, що це є підставою не випускати вас за кордон».Владислав Косач, юрист, адвокат

Тож, це можна оскаржити?

Для цього варто точно розуміти причину відмови у виїзді Володимира Яворського. У рішенні про відмову, з яким ознайомилося hromadske, зазначено, що він «не зміг надати на паспортний контроль документи, що підтверджують підставу для виїзду за кордон, або підтвердити мету своєї поїздки». Інших деталей у документі про відмову немає, як і згадки про службове посвідчення. 

По розʼяснення hromadske звернулося до ДПСУ. Речник служби Андрій Демченко не прокоментував конкретного випадку щодо Яворського. Натомість зазначив, що погодження відряджень іншими органами влади саме собою не є підставою для перетину кордону. Прикордонники перевіряють, чи виконані всі вимоги законодавства й чи є в людини всі необхідні документи. На уточнювальне запитання, про які саме вимоги й документи йдеться, відповіді ми не отримали. 

Юрист Владислав Косач зазначив: «По-перше, треба направити запит стосовно того, яка саме була причина… Бо вони не вказують, якого конкретно документа не вистачало чи якої процедури, — тобто чого саме людина не виконала, щоб виїхати за кордон. Робиться запит, а потім просто через суд його оскаржують».

Сам Володимир Яворський оскаржувати свій невиїзд не планує. Пояснює це тим, що вся ця чинна процедура — це фактично індивідуальні разові дозволи, і ДПСУ формально може не дозволяти виїзду.

«А оскаржувати загальну заборону теж мало сенсу, бо такі справи вже навіть є на розгляді в Європейському суді з прав людини. Також очевидно, що суд не може мені допомогти: він може визнати рішення прикордонників незаконним, але не може зобов’язати [їх] випустити мене з країни», — пояснив громадський діяч.

Як досягти прозорості?

Володимир Яворський визнає: після цього прецеденту його організація не розуміє, як діяти на майбутнє, адже органи влади не гарантують, що громадські діячі зможуть перетнути кордон у робочих справах.

Коли в тебе немає прозорої системи виїзду за кордон, ти не можеш планувати поїздки, зустрічі, участі в конференціях. Це міг бути якийсь ще більш серйозний захід, наприклад, виступ в ООН… Тому ми вимагаємо, щоб була прозора і якась більш зрозуміла процедура, з якою могли б усі громадські організації працювати.Володимир Яворський, громадський діяч, програмний директор «Центру громадянських свобод»

На його думку, налагодити систему допоміг би відкритий реєстр, до якого вносилася б інформація про погодження на виїзд і відмови. Це б дало змогу заздалегідь ознайомитись з інформацією щодо себе й інших громадян та оцінити справедливість роботи Держприкордонслужби. Наразі такого реєстру немає.

«Насамперед це мав би зробити парламент, тому що він відповідальний за обмеження прав людини… Але політичне рішення, ми знаємо, ухвалюється в Офісі президента. Й Офіс президента вважає, що це дуже чутлива тема, яка викличе протест», — пояснив Яворський.

Юрист Владислав Косач погоджується, що ідея з публічним реєстром має великий потенціал, але «потребує обережного, юридично зваженого підходу». Мовляв, реєстр має забезпечити захист персональних даних людей, щодо яких туди вноситься інформація. Та водночас він має бути прозорий.

Ми звернулися по коментарі до низки парламентарів із Комітету з нацбезпеки. Ірина Фріз від «Європейської Солідарності» зауважила, що наразі у Верховній Раді питання про запуск такого реєстр офіційно не обговорювалося. Та й законодавчих ініціатив, які передбачали б створення такого інструменту, наразі немає. 

Однак депутатка підтримує таку ініціативу, адже реєстр дозволив би мінімізувати корупційні ризики, які сьогодні існують у процесі оформлення дозволів на виїзд за кордон для військовозобов’язаних. 

Натомість Юрій Здебський від «Слуги народу», який до політичної кар’єри багато років працював у ДПСУ, не схвалює ідею з впровадженням публічного реєстру зараз, у період дії воєнного стану. Мовляв, росія моніторить усі реєстри, і цей особливо її зацікавить, враховуючи, що там будуть персональні дані військовозобовʼязаних. Зараз це не на часі, вважає депутат.

«Суспільство повинно бачити, які саме категорії людей і з яких причин отримують дозволи на виїзд за кордон, — вважає юрист Владислав Косач. — Це буде знижувати будь-які підозри щодо “договірняків” і відкидати підозри в якомусь “ручному керуванні”».