Самогубства чи вбивства? Чому батьки прикордонників роками шукають відповіді, як загинули їхні діти

Рідні з цим не згодні. Частина з них уже подали скарги до Європейського суду з прав людини, заявляючи про неефективність роботи правоохоронних органів і порушення в розслідуванні.

Що про низку смертей прикордонників кажуть батьки, правоохоронці та Державна прикордонна служба — дізнавалося hromadske.

Підтримати

«Я почала кричати, щоб не здумали ховати без мене»

Після закінчення училища восени 2021 року Іван Сьомкін отримав повістку до армії. Його мама, Світлана, зізнається: хотіла забрати сина до себе в Польщу, але той вирішив інакше. 

«Мамо, ти мене не відмовиш. Я йду служити», — сказав він телефоном.

Івана направили до Чопського прикордонного загону. У січні 2022-го його призначили інспектором на ВПС «Новоселиця». Мамі на службу не скаржився.

Аж поки 11 квітня не надіслав повідомлення: «Привіт, мамо. Я довго не буду виходити на звʼязок, у мене проблеми. У наряді спалили з телефоном, але ти не хвилюйся, все буде добре».

Після цього кілька разів хлопець зв’язувався з нею, однак розмови були короткі. І радості в голосі вже не було, каже Світлана. Востаннє Іван записав їй голосове повідомлення 22 квітня: «У мене все добре, служу потихеньку. Прийшов з наряду, поспав, дізнався, коли наступний наряд — і так по колу».

Через два дні жінці повідомили: Іван загинув.

«Додзвонилися до майора з військової частини Івана. А він нам каже: "Ви можете не приїжджати. Тут війна, ви боїтеся, ми самі поховаємо". Я почала кричати, щоб не здумали ховати без мене. Через день ми з донькою приїхали з Польщі», — пригадує Світлана.

У морзі, за її словами, заступник начальника Чопського прикордонного загону прямо відповів на запитання, чи сина вбили: «Так». Але його слідство так і не допитало.

На тілі Івана було два вогнепальні поранення з автомата АК-74. Одне — в районі шиї праворуч. Куля пройшла вгору, пошкодила мозок і вийшла в лобно-тім’яній ділянці голови. Саме це поранення стало смертельним, вказано у висновку судмедекспертизи.

Інше поранення — під щелепою. Куля пошкодила нижню щелепу, язик, піднебіння, зуби, ніс та верхню губу. Воно не було смертельним, але спричинило серйозні ушкодження обличчя.

Обидва постріли були одиничними — не чергою. Експерти не змогли встановити, який був першим. Утім, у висновку зазначено: «технічно Іван міг сам заподіяти ці поранення, якщо перший постріл був під щелепу».

Світлана запитує: чи міг син після першого поранення натиснути на курок ще раз?

На початку червня 2022 року слідчі допитали військових, які чергували в ніч із 23 на 24 квітня. Всі заявили: з Іваном не контактували й не бачили його, хоч чоловік мав нести службу неподалік від них. Звʼязку з ним не було. Один із солдатів чув постріли близько 6:30 ранку, але не звернув уваги й не повідомив командування.

4 листопада 2022 року спеціалізована прокуратура передала справу до Головного управління Нацполіції в Закарпатській області через неефективність попереднього розслідування, яке проводило Ужгородське районне управління. Зокрема, не були допитані посадовці з «Новоселиці», не призначена експертиза телефону Івана тощо.

Слідство триває донині. Але як зазначає юристка Центру стратегічних справ УГСПЛ Анна Козьменко у скарзі, яку подала до Європейського суду з прав людини, у цій справі правоохоронці досі не встановили, чому нікого з групи патрулювання не занепокоїла відсутність звʼязку з Іваном, чому автомат загиблого перебував на значній відстані від тіла.

А ще — чому не були вилучені відеозаписи з ВПС «Новоселиця», які пізніше автоматично видалилися. Також досі не проведена посмертна судово-психіатрична експертиза, не перевірені твердження про конфлікти загиблого з командуванням через виявлений телефон у наряді тощо.

У Західному регіональному управлінні ДПСУ на запит hromadske відповіли, що не можуть розголошувати деталі службового розслідування щодо смерті Івана, оскільки досудове розслідування поліції триває.

***

Ще одну скаргу до ЄСПЛ подала Ніна Петрина. Її 23-річний син загинув у листопаді 2020 року через 5 днів після того, як прибув у військову частину Чопського прикордонного загону. Слідство триває й донині, однак мати в офіційну версію про самогубство відмовляється вірити.

Юристка Центру стратегічних справ УГСПЛ Анна Козьменко розповідала, що прокуратура неодноразово вказувала на неефективність досудового розслідування у цій справі. Мовляв, розслідування «заглухло», фактично не розпочавшись.

За словами Козьменко, судово-медична експертиза, проведена в Закарпатській області, містила низку помилок. Зокрема, у їхньому висновку череп людини, яка загинула від вогнепального поранення в голову, був начебто цілий.

«Матері загиблого видали папери, у яких без чітких обґрунтувань зроблений висновок, що її син сам міг зробити постріл. Жінка висловила недовіру цим спеціалістам і попросила доручити виконання експертиз іншій установі, однак їй відмовили», — зазначала юристка.

Водночас у Чопському прикордонному загоні Ніні Петриній відмовили в оформлені виплат та пільг через загибель військового, як того дозволяє закон, посилаючись на відсутність доказів, що Ярослав не вчиняв самогубства.

Ніна Петрина в коментарі hromadske зауважила, що у справі кілька разів змінювалися прокурори. Перший запевняв, що це, найімовірніше, було самогубство, однак згодом начебто запропонував їй перекваліфікувати справу на «необережне поводження зі зброєю». 

У Західному регіональному управлінні ДПСУ на запит hromadske відповіли, що для оформлення виплат все ж мають бути результати слідства, яке донині проводить поліція.

Анна Козьменко нам у коментарі повідомила, що Центр стратегічних справ УГСПЛ підтримав у ЄСПЛ вже близько 10 справ, які стосуються смертей військовослужбовців, кваліфікованих як самогубство. 

«Ці справи об’єднані одним — відсутністю ефективного розслідування. Резюмується, що людина сама себе вбила, а інші варіанти здебільшого не розслідуються. Мені не відомо жодного випадку, коли командування понесло відповідальність за самогубство, доведення до нього чи вбивство військового», — каже юристка.

У справах Петрини та Сьомкіна командування нехтувало правилами безпеки, додала Козьменко. Позаяк загиблі перебували на відстані від своїх побратимів, мали проблеми зі зв’язком, залучалися до служби понаднормово, що порушує внутрішні правила безпеки.

Водночас в актах службових розслідувань ДПСУ включені опитування військовослужбовців із загонів, де служили загиблі, які скаржилися, зокрема, на приниження.

«Перетинають кордон щодня, щоб сигарети занести»

Після закінчення університету Сергія Чіпака призвали — весною 2021 року його направили до Державної прикордонної служби. У липні почав нести службу на кордоні в Селятині, що на Буковині. Пробув там лише місяць — вранці 19 серпня його знайшли мертвим.

За кілька днів до того Сергій спілкувався з батьком Валерієм: «Він був пригнічений. Я хотів перевести його в Одесу, на що син сказав: "Якщо встигнеш". Я запитав: "Тебе можуть підставити?". Він відповів: "Так"».

За словами батька, Сергій раніше розповідав про контрабанду сигарет на кордоні. Друзям він писав: «Перетинають кордон щодня, щоб сигарети занести. Це ненормально. Якщо зловиш — просто сплатять штраф, і все, вільні».

У матеріалах справи йдеться, що Сергій неодноразово говорив побратимам: йому не подобається служба в Селятині — через гірську місцевість і «випадки з протиправними елементами».

Свідки розповідали правоохоронцям, що після закінчення зміни 18 серпня на ділянці, яку патрулював Чіпак, виявили пролаз у загорожі на кордоні.

Після цього Сергія викликали на розмову до керівництва. Начальник звинуватив його в тому, що чоловік «пропустив» людей і співпрацює з кимось. Пообіцяв проблеми на службі й дав час «на роздуми». Пізніше Сергій казав побратимам, що все начебто владналося.

Близько 3-ї ночі наступного дня Чіпак заступив на зміну. Старшим у його наряді був Олег (імʼя змінене). А старшим зміни прикордонних нарядів був Степан (імʼя змінене) — він координував кілька прикордонних нарядів одночасно.

Десь через 20 хвилин після початку зміни наряд із сусідньої ділянки повідомив Степану про звук пострілу в районі, де ніс службу наряд Чіпака. Степан запитав в Олега, чи вони щось чули. Той відповів, що ні.

За кілька хвилин надійшло друге повідомлення — про ще один постріл. Степан знову звернувся до Олега з тим самим запитанням, але почув те ж: усе спокійно.

Коли Степан спробував зв’язатися із Сергієм, відповіді не було. Проте наказав решті продовжити службу. О 7-й ранку Олег з дозволу Степана вирушив перевірити ділянку — і знайшов Сергія мертвим.

Батько Сергія не вірить у версію самогубства. Він переконаний: розслідування було формальним. У грудні 2024 року поліція вже готувалася закрити справу, але прокурор скасував постанову поліції.

«Я хотів, щоб зробили слідчий експеримент по чутності пострілу. Старший наряду був за 800-900 м від Сергія, а це ж ніч, гори. І ніхто нічого не чув? А поряд, з іншого наряду, почули», — стверджує Валерій.

І додає, що звертався до Державного бюро розслідувань через імовірне перевищення службових обов’язків і тиск на сина з боку керівництва. Утім, за 4 роки оббивання порогів він так і не знайшов відповідей на свої запитання.

Водночас один із прикордонників, який заміняв наряд Чіпака в день, коли виявили пролаз, начебто незаконно покинув Україну. А старший зміни прикордонних нарядів Степан під час допиту у 2024 році заявив, що вже «не пам’ятає», чи були повідомлення про постріли або втрату зв’язку. Сьогодні він також перебуває за кордоном, йдеться в матеріалах справи.

Крім того, низку працівників ДПСУ притягнули до дисциплінарної відповідальності через порушення дисциплінарного статуту та інших наказів й інструкцій. Однак про які саме порушення йдеться, у матеріалах справи не вказано.

Натомість у поліції Чернівецької області на наш запит відповіли, що нині цю справу закрили через відсутність доказів про наявність злочину, тобто убивства.

Непоодинокі випадки

У квітні 2025 року в районі прикордонного пункту «Вашківці», що біля Молдови, загинув 18-річний курсант Богдан Решетар. Слідчі кажуть, що він вистрелив собі в голову з автомата Калашникова, однак батьки в цю версію не вірять. Більше про цю справу ми писали тут.

У травні 2024 року біля буковинського села Шепіт начальник продовольчої служби відділу технічного забезпечення прикордонного загону, за даними слідства, вистрелив собі в голову з пістолета Макарова.

У грудні 2022 року на території відділення інспекторів прикордонної служби в селі Велика Бийгань, що на Закарпатті, у приміщенні котельні знайшли труп інспектора. Версія слідства — військовий вистрелив собі в підборіддя з автомата Калашникова.

У січні 2022 року з району села Сарата, що на кордоні з Румунією, авіацією доправили до шпиталю в Київ 22-річного Назара Оксьоненка із простріленою легенею та кишківником. Хлопець вижив. І сам тоді доповів, що потребує допомоги.

Поліція спершу вважала це спробою самогубства, однак хлопець у коментарі «ТСН» це заперечував. Але й розповісти деталі про те, що сталося насправді, відмовився. Згодом справу перекваліфікували на необережне поводження зі зброєю, за що передбачена адміністративна відповідальність. Такими були висновки й службового розслідування. Як наслідок, суд оголосив Назару усне зауваження.

Також у січні 2022 року на ділянці кордону в межах села Нижні Петрівці, за даними слідства, застрелився 19-річний строковик Андрій Філіпович. Попередня версія поліції — самогубство через кредит. Його матір не вірила в це. Водночас слідчим казала, що влітку 2021 року її син набрався кредитів на майже 80 тисяч грн, однак сімʼя погасила борг. А вже у січні 2021 року їй стало відомо про новий кредит на близько 10 тисяч.

18 квітня 2021 року в районі КПП «Порубне» загинув 24-річний Микола Цікул. Його батьки в коментарі «ТСН» заявляли, що в розмовах син не раз натякав на контрабанду. За їхніми словами, на місці знайшли 3 гільзи від автомата та одну — пістолетну. 

«Як це зрозуміти? Що мій син сам 4 рази стріляв у себе?» — казав батько прикордонника Ілля Цікул.

Що кажуть у ДПСУ?

У Західному регіональному управлінні ДПСУ на запит hromadske відповіли, що з 1 січня 2020 року по 1 червня 2025 року безповоротні небойові втрати 31 прикордонного загону, який несе службу на Буковині, загалом складають 18 людей.

Небойові втрати за цей же період у 27-го та 94-го прикордонних загонів, які служать на Закарпатті, складають разом 25 людей.

Йдеться, зокрема, про померлих від хвороб, самогубства, загиблих через необережне поводження зі зброєю. Хоч ДПСУ проводить службові розслідування за кожним фактом смерті, вона не має повноважень кваліфікувати загибель військових, зокрема як самогубства. 

«Західним регіональним  управлінням  приділяється  належна  увага  щодо  недопущення  проявів  суїциду серед підпорядкованого персоналу», — йдеться у відповіді на наш запит.

Водночас юристка Анна Козьменко наголошує, що позиція Європейського суду з прав людини — поза полем бойових дій держава несе відповідальність за життя своїх військовослужбовців. А тому так само відповідальна у разі, якщо хтось скоїть самогубство під час служби.

«У нас є багато превентивних процедур, які спрямовані на попередження суїцидів. Починаючи з проходження психіатричних оглядів під час ВЛК і закінчуючи наявністю у військових частинах відділів морально-психологічного забезпечення. Якщо людина була здорова, але вчиняє самогубство вже під час служби, то фактично її до цього довели. А командування ніколи не несе за це відповідальності, максимум — їм виписують догани чи переводять на інші посади», — вважає юристка.