Тест про інклюзивність: Знайди бар’єри навколо себе
Щодня ми проходимо знайомими маршрутами, користуємося транспортом, відвідуємо кав’ярні чи банки. Але чи замислювались ви, наскільки цей простір зручний для людей з порушеннями зору, слуху чи опорно-рухового апарату?
Ми часто не помічаємо бар’єрів, якщо вони не заважають нам особисто. Але те, що здається дрібною незручністю, може стати реальною перешкодою для людини з інвалідністю — високий бордюр, вузькі двері чи відсутність пандуса.
Доступність — це не розкішний максимум, а базова умова рівності. Вона починається з уважності — уміння побачити, де комусь може бути складно, та готовності до змін. Цей тест пропонує подивитися на звичні місця під іншим кутом — помітити бар’єри, які раніше здавалися непомітними, і зрозуміти, що варто зробити, аби ваш щоденний простір став доступнішим для всіх.
Саме така місія «Ліги сильних» — змінити ставлення до людей з різними формами інвалідності та сприяти збільшенню доступності для них.
Уявімо: у вашому офісі з’явився новий колега, який користується колісним кріслом. Як ви гадаєте, чи зможе він комфортно пересуватися приміщенням?
Коли ви заходите до свого банку, чи помічали, наскільки зручно туди потрапити людині з інвалідністю?
Коли ви заходите на сайт, чи звертаєте увагу, чи можна збільшити там шрифт або змінити контрастність?
Коли спускаєтеся до бомбосховища або іншого укриття під час повітряної тривоги, чи помічали ви, наскільки воно доступне для маломобільних груп населення?
Ви вмикаєте телепрограму, серіал або YouTube-відео. Чи звертаєте увагу на наявність субтитрів або перекладу жестовою мовою?
Ви наближаєтеся до пішохідного переходу. Людина поруч з вами вагається — здається, вона не чує сигнал світлофора. Чи має ваш район звукові сигнали на світлофорах для людей із порушеннями зору?
Ви шукаєте вихід у парку або метро. Таблички розташовані високо й дрібним шрифтом. Наскільки зручно орієнтуватися людям із порушенням зору?
Якщо уявити, що ви пересуваєтесь на колісному кріслі, чи змогли б ви пройти свій звичний маршрут до роботи або університету?
Ви під’їжджаєте до супермаркету й шукаєте місце для авто. Поруч — спеціальні місця для людей з інвалідністю. Чи помічаєте ви, чим вони відрізняються від звичайних?
У громадському транспорті чи в метро оголошення зупинок звучать нечітко або взагалі відсутні. Як ви реагуєте?
Інклюзивність починається з уважності. Коли ми помічаємо недоступність, ми визнаємо реальність інших людей, а коли реагуємо — стаємо частиною змін. Бачити бар’єри — це про емпатію і відповідальність. Про розуміння, що доступність формує безпеку та рівність, а міський простір і цифрове середовище мають працювати для всіх.
І головне — інклюзія не вимагає від нас надзусиль. Часто достатньо просто звернути увагу й відреагувати: повідомити про проблему, підтримати зміни, дати зворотний зв’язок, нагадати про доступність у команді чи спільноті. Саме такі маленькі дії множаться і рухають систему вперед.
Ось що можна зробити вже сьогодні:
- Перевірити свій щоденний маршрут. Пройдіть шлях до роботи чи університету очима людини з інвалідністю та зафіксуйте помічені бар’єри.
- Залишати відгуки. Помітили крутий пандус, відсутність звукового сигналу на світлофорі або незручний вхід у заклад? Залиште короткий коментар у застосунку міста, на сайті або в соцмережі закладу — це реально працює.
- Підтримувати ініціативи, що працюють над доступністю. Поширюйте інформацію, долучайтеся до волонтерств, підписуйтеся на проєкти, які просувають інклюзію — вони формують культуру уважності.
- Почати з мови. Використовуйте коректну термінологію та уникайте знецінювальних формулювань. Не «інвалід», а «людина з інвалідністю». Не «глухий» та «сліпий», а «людина з порушеннями слуху/зору» або ж «незрячий». Мова формує мислення, а отже, і культуру взаємоповаги.
Цей тест створено у межах проєкту «МКФ — мова рівності», що втілює громадська спілка «Ліга Сильних» за підтримки Disabled Peoples’ Organizations Denmark (DPOD).
Партнерський матеріал опубліковано на правах реклами
- Поділитися: