«Чоловік воює. У мене двійня. І я не вивожу». З чим стикаються жінки з недоношеними дітьми під час війни

«Як я маю сама з ними справлятися?»

Теодор і Даніель народилися на півтора місяця раніше від терміну й заледве важили по два кілограми. Близнята не могли самостійно дихати й не мали смоктального рефлексу. Їх одразу помістили в спеціальні бокси, під’єднали до апарату штучного дихання й годували через зонд.  

«У них була гіпоксія, відкрите овальне вікно в серці, гіпоксично-ішемічна енцефалопатія, респіраторний дистрес-синдром… Там цілий список діагнозів. 26 днів ми пробули у відділенні постінтенсивної терапії», — розповідає Марта.

Чоловіка тоді відпустили лише на тиждень. Та найскладніше почалося після виписки. У жінки раптово зникло молоко. Згодом діагностували депресію.

«Я не висипалась, діти недоношені, чоловіка поруч немає. Я була без поняття, що робити, як їх доглядати. Треба було постійно звертатися до лікарів… Зараз уже легше, бо якось змирилась. Але це реально виживання», — зізнається жінка.

Теодор і Даніель — як дві краплі води, але різні за станом здоров’я. В одного був такий критично низький гемоглобін, що поставало питання про переливання крові. Нині хлопчикам уже п'ять місяців. Вони лише нещодавно почали усміхатись і розрізняти людей.

Недоношені малюки розвиваються з власною швидкістю, тому потребують інтенсивної реабілітації. Вона безкоштовна до трьох років: це постійні візити, огляди, маніпуляції й приймання ліків. 

Марта отримує щомісячну державну допомогу розміром 860 гривень на місяць на дитину. Додаткових виплат за догляд дітей, які мають тяжкі перинатальні ускладнення, вона так і не домоглась.

«Для цього потрібна спеціальна довідка, але хто мені її має видати — лікарі не знають. Сімейна направила до неврологині, а неврологиня сказала, що потрібно звертатися в державну лікарню і не всі мають право її видавати. А в мене просто немає можливості постійно їздити з дітьми й проходити мільйон цих кіл. Я більше [оформленням допомоги — ред.] й не цікавилась».

Окрім чоловіка, на фронті також батько Марти. Жінка плаче в слухавку:

«Я розумію, що чоловіка не звільнять зі служби через те, що недоношені діти потребують догляду. Але давали б хоча б можливість відпустки чи ротацій на період, коли дітям реально потрібна реабілітація… Як я маю сама з ними справлятися? Хоч мені й допомагають зараз родичі, чесно — я не вивожу».

Як працюють перинатальні центри під час війни

Крихітніших людських створінь мені ще не доводилося бачити. У реанімації вони з трубками, катетерами й датчиками. Хтось на штучній вентиляції, хтось уже дихає самостійно. Медсестри роблять обхід, обмірюють, міняють підгузки й ставлять на крихітну ніжку датчик пульсоксиметра — а я навіть не уявляю, як не те щоб доторкнутись, а й дихнути поруч.  

«Бачите, які ми їм тут халабуди робимо», — усміхається завідувачка відділення інтенсивної терапії в Київському перинатальному центрі Валерія Тишкевич, показуючи на

У них лежать малюки, більші за вагою й здатні втримувати тепло тіла. Загалом у відділенні — вісім передчасно народжених дітей, вага більшості яких — до півтора кілограма.

Найменший хлопчик — у кувезі, закритому медичному інкубаторі, де підтримується постійна температура й вологість на рівні 80-85%. Він народився на 27-му тижні й важить лише 860 грамів.

«Якщо діти народжуються в терміні гестації 28 тижнів і 1000 грамів — це вже, можна сказати, усе добре. Але якщо дитина народилась на 22-му тижні завважки 500 грамів, то вірогідність того, що вона не виживе, — 99%. А якщо виживе — це буде стовідсоткова інвалідність.

Бо чомусь думають, що якщо діти виходжуються з 22 тижнів завважки 500 грамів, то всі вони виживають. Ні, це не так», — каже Валерія Тишкевич.

За її словами, зазвичай у недоношених немовлят можуть бути проблеми із зором і слухом. Усі вони потребують інтенсивної терапії й дихальної підтримки, бо, до прикладу, на 28-му тижні в легенях ще не сформовані альвеоли, що відіграють ключову роль у процесі дихання. Третина немовлят, каже завідувачка, надалі матиме ті чи інші наслідки для здоров’я.

«Така дитина проходить усі відділення: інтенсивну терапію, постінтенсивну терапію, реабілітацію. Далі вона приходить сюди на катамнез, на амбулаторну реабілітацію. Тобто вона перебуває в закладі, де її знають від вагітності й народження», — додає завідувачка. 

Недоношені немовлята, залежно від стану, можуть перебувати у відділенні інтенсивної терапії від кількох тижнів до двох-трьох місяців. Поки вони тут — мами їх лише навідують.

А що як летять «шахеди» чи ракети? У разі тривоги тут вирішили не спускатися в укриття. Уся необхідна апаратура в бомбосховищі є. От тільки транспортування таких дітей може коштувати їм життя.

«На початку [у 2022-му — ред.] ми намагалися спускатися. Але це тільки погіршувало стан дітей. Ми повинні піднятись на п'ятий поверх, потім пробігти коридором, потім спуститися в укриття — і далі з цією дитиною вже можна зупинятись. Вона цього не переживе. Тому ми ухвалили рішення нікуди не спускатись і перебуваємо з ними тут. І так працюємо вже чотири роки».

«Кількість патологічних станів збільшилась»

Кількість передчасних пологів на тлі повномасштабної війни не збільшилась, зазначає Валерія Тишкевич.

«Фактично цей відсоток у нас сталий. Він у межах 10%», — підтверджує її слова заступник медичного директора з акушерської допомоги столичного перинатального центру Олег Маланчук.

Водночас за чотири роки народжуваність загалом впала щонайменше на 20%, додає Маланчук. Зокрема й унаслідок того, що багато жінок виїхало.

Але у відсотковому плані наша робота збільшилась. Не тільки з передчасними пологами, але й з акушерськими проблемами. Тобто кількість патологічних станів зросла.Олег Маланчук, заступник медичного директора з акушерської допомоги Київського перинатального центру

«Зокрема, зросла кількість вад розвитку в дітей. Це пов'язано з легенями, серцем або шлунково-кишковим трактом. Ми можемо про це говорити, тому що ми перинатальний центр і концентрація всіх цих вад — у нас», — каже Олег Маланчук.

«Ми проводили дослідження й намагалися зрозуміти, чи це пов'язане з тим, що зараз вік жінок, які народжують уперше, зайшов за 35 років; чи це пов'язано зі стресом, який переживають вагітні жінки під час війни; чи з підвищеним використанням допоміжних репродуктивних технологій. Але тут не можна виокремити якийсь один фактор. Практично всі жінки, про яких ми говоримо, переживають усі ці фактори одночасно».

Це не катастрофічні зміни. Це не точка неповернення. Це просто констатація факту. Це не добре й не погано. Просто так зараз є. Кількість патологій «розчиниться», коли народжуваність почне зростати. Зараз тенденція до спаду зупинилась.Олег Маланчук, заступник медичного директора з акушерської допомоги Київського перинатального центру

За даними Міністерства охорони здоров’я, кількість передчасно народжених дітей в Україні з 2022-го по 2024-й становить приблизно 6% від загальної кількості. Наприклад, у 2024 році народилося понад 180 тисяч дітей, із них недоношених — 10 404, йдеться у відповіді на запит hromadske. 

У 2021-му ця кількість сягала майже 15 тисяч. За загальної кількості пологів у понад чверть мільйона.

Недоношеність дається взнаки. Три роки по тому

Біля кабінету дитячого психолога в перинатальному центрі — жінка з хлопчиком. Дарію — уже три. Він народився передчасно в кінці 2022-го. За словами мами, після того, як над головою пролітали ракети.

«Вагітність начебто йшла добре. Не було жодних передумов. Але в мене через воєнні дії стався сильний переляк. Уже через два тижні я потрапила в реанімацію. Був дуже високий тиск, дитині не вистачало повітря. Це був перший день 32-го тижня», — розповідає мама Ірина.

Дарій народився без десяти грамів півтора кілограма. Якийсь час лежав у кувезі. На тлі постійних обстрілів у Іри зникло молоко. Їх виписали з пологового без особливо тяжких діагнозів, але недоношеність, каже жінка, далась взнаки.

«У нас була дисплазія й трохи все ж таки психомовленнєва затримка. Але ним займаються. Ми ось пішли в садок, і зараз займаємося з логопедами. Прогрес є», — каже Ірина.

«Я б сказала, у нього відбувся стрибок у розвитку», — говорить про хлопчика дитяча психологиня центру Аліна-Ангеліна Дзюбенко.

Каже: у передчасно народжених дітей здебільшого спостерігаються неврологічні особливості розвитку. Дитина може не встигати за певними показниками, у неї можуть бути проблеми із зором і слухом, що тягне за собою відхилення в психомовленнєвому й когнітивному розвитку. Але за правильної реабілітації й терапії це надолужується — і в розвитку є прогрес.

«Як-от у нас був хлопчик. Він не бачив і нібито не чув, не взаємодіяв, була велика підозра на аутизм. Вони пройшли три курси з певною періодичністю. До цього в них була фізична терапія. Потім ми з логопедом разом працювали з мамою. І от — великий стрибок. Йому ось буквально в неділю буде три рочки: він бачить, взаємодіє, грається з дітьми, пішов у садочок. Мовлення трошки затримується, але пішли звуки.

У нас бувають дітки з низьким зором, туговухістю. Ми знову обґрунтовуємо, щоб дитина повноцінно вчилася, розвивалася, просто з огляду на особливості. Тим самим ми орієнтуємо батьків на сурдопедагогів, логопедичні садочки, центри стимуляції розвитку тощо. Тобто тут дуже важливий комплексний підхід і вчасне залучення необхідних спеціалістів».

«Діти ростуть без тебе — і ти не можеш нічим допомогти»

Близнята Теодор і Даніель поки ще не перевертаються, але пробують тягнутись за іграшками.

«Ясна річ, вони багато в чому відстають. Їм треба декілька місяців, щоб наздогнати діток, народжених вчасно. Але вони доженуть», — певна Марта.

Антидепресанти вона вже не приймає. Не підійшов препарат. А на те, щоб знову звернутися до психіатра й виписати інший, каже, «банально немає часу».

Коли є змога — чоловік на відеозв’язку. За рік у нього було офіційних 10 днів відпустки. Не бачити дітей й не мати змоги допомогти дружині — найважче, каже Зорян:

«Я не проти тут бути, виконувати бойові розпорядження. Але ніхто не може їх виконувати 200 днів поспіль. Для тих, хто реально потребує, варто було б передбачити хоча б якісь ротації. Ти тут ризикуєш життям, а там діти ростуть без тебе, усе без тебе, і ти нічим не можеш допомогти. Окрім як скинути гроші».