Безпечне повернення: як Європа та Україна готуються до завершення терміну тимчасового захисту

Час визначеності: транзитний період 

Минулого року вісім організацій «Карітасу» із Центральної та Східної Європи презентували у Брюсселі звіт у межах платформи Ukrainian Refugee Response Learning Platform. Головний сигнал цього документу: Європа вже зараз готується до періоду після захисту. Тож кожен українець за кордоном має визначитися: чи може він перейти на інший легальний статус перебування (такі як працевлаштування, навчання, возз'єднання родини), чи настав час планувати повернення. Це має бути дуже зважене рішення, і саме інформація є ключем до його прийняття. 

Спільно з Міністерством соціальної політики, сім’ї та єдності ми працюємо над створенням єдиного державного порталу, де люди зможуть дізнатися про ситуацію у своїх регіонах, державні програми й допомогу від міжнародних організацій. Запуск такого ресурсу планується наприкінці цього року. 

Вразливість під загрозою. Важливе питання солідарності 

Найбільше нас непокоять вразливі категорії людей. Країни ЄС зацікавлені у працездатних мігрантах, але соціальна підтримка для тих, хто не може працювати, поступово скорочується. Наприклад, у Румунії після скасування допомоги на житло багато вразливих осіб опинились у безвиході. 

Ми наголошуємо на рівні Єврокомісії: доки триває війна, українці мають право на гідне життя в країнах ЄС, незалежно від їхнього статусу. Якщо ж держава не може опікуватися вразливими категоріями (самотніми людьми літнього віку, людьми з інвалідністю тощо), вона повинна забезпечити «реінтеграційний пакет» — передати ресурси Україні, щоб громади могли прийняти цих людей, забезпечити їм догляд і підтримане проживання. 

Як працює модель реінтеграції від «Карітасу» 

«Карітас» має величезний досвід у сприянні добровільного повернення та допомозі у реінтеграції.  

За час повномасштабної війни такий супровід отримали 100 українських родин. До цього «Карітас» допомагав у поверненні та реінтеграції 350-400 родинам щороку. 

Наразі наша співпраця з «Карітасом Бельгії» є прикладом того, як це має виглядати на практиці. Людина отримує консультацію ще за кордоном, їй допомагають із квитками й контактами в Україні. 

По поверненню ми пропонуємо комплексний супровід — кейс-менеджмент, — який може тривати понад пів року. Це, по-перше, гранти на житло: оплата оренди, або кошти на відновлення пошкодженої оселі. Друге — це матеріальна допомога на придбання побутової техніки, або інших необхідних речей. Щодо підтримки самозайнятості, то це може бути грант на відкриття власного бізнесу й закупівлю необхідного обладнання. А також допомога в працевлаштуванні, влаштуванні дітей до шкіл, сплата за медичні послуги й компенсація вартості ліків.  

Одним із таких прикладів є історія 13-річного Павла. До повномасштабного вторгнення хлопець жив у Бородянці разом із батьками й старшим братом. Сім’я мала стабільне життя: батько керував мережею продуктових магазинів, мати працювала в ДСНС, а родина мешкала у власному будинку.

У березні 2022-го Бородянку окупували російські війська, через бойові дії місто зазнало значних руйнувань. Саме тоді українські військові й бельгійський уряд провели рятувальну місію та евакуювали 54 дитини з Бучі, Ірпеня та Бородянки. Павло був у цій групі. 

Поки хлопець перебував у безпеці за кордоном, його мати зі старшим братом переїхали до Черкас, батько залишився в рідній Бородянці.

У Бельгії Павло жив у прийомній родині. Там він не лише знайшов безпеку, а й почав грати у футбол, вчитися гри на гітарі й навіть суттєво покращив здоров’я. Але серце хлопця прагнуло додому. 

У серпні 2022 року, коли ситуація в Київській області стабілізувалася, бельгійська служба у справах дітей звернулася до «Карітасу Бельгії» по допомогу в репатріації. Тоді перша група з 26 дітей, серед яких був і Павло, повернулася в Україну. Та будинок родини Павла був сильно пошкоджений унаслідок воєнних дій. З ремонтом також допоміг «Карітас». 

Після оцінки потреб кожної з родин дітей, які повернулися, «Карітас» виділив реінтеграційні гранти (загалом це було 20 кейсів). Гроші пішли на відновлення житла: закупівлю будматеріалів, встановлення нових вікон і дверей замість знищених. І на освіту: придбання ноутбуків і планшетів, щоб діти могли вчитись онлайн. А також на медичні потреби: на обстеження, ліки та послуги вузьких спеціалістів (стоматологів, ортодонтів). 

Сьогодні родина Павла знову разом у своєму домі. Батько відновив бізнес, мама виховує вже третю дитину, а Павло вчиться у школі. 

Майбутнє громад 

Сьогодні повернення часто відбувається не через бажання, а через об’єктивні обставини у країнах, що приймають. Наше завдання — через адвокаційну роботу й транскордонні проєкти зробити так, щоб Україна мала ресурс для інтеграції в громади громадян України, що повертаються й потребують додаткової підтримки. Зараз це відбувається завдяки реалізації транскордонного проєкту “Карітасу” з Румунією та Молдовою. А також наш благодійний фонд працює над налагодженням аналогічної співпраці з «Карітасом Польщі».  

Міністерство соціальної політики виявило зацікавленість у цьому досвіді «Карітасу». Ми співпрацюємо з Департаментом політики з питань збереження зв’язку з українцями за кордоном та Управлінням з питань сприяння добровільному поверненню українців. Зараз формується робоча група з координації розроблення плану дій щодо реагування на можливе завершення тимчасового захисту для громадян України в ЄС та Стратегії збереження зв’язку з українцями за кордоном і сприяння їхньому добровільному поверненню на 2026-2036 роки. 

Ми впевнені: коли людина знає, що вдома на неї чекає реальна опора, її психоемоційний стан стає стабільнішим, а шлях до самостійного життя — коротшим. 

Це авторська колонка. Думка редакції може не збігатися з думкою авторки.