«Три кнопки — і готово». Як за шість років «Дія» змінила взаємодію українців із державою

Мала лише рюкзак зі спортивною формою та телефон

21 лютого 2022 року Інна Собко придбала річний абонемент до спортзалу, а 23-го пішла на перше тренування разом із сестрою. Ночувати залишилася в неї. Зранку 24 лютого 2022 року жінки прокинулися від вибухів і вирішили їхати до польського кордону. Щоправда, в Інни із собою був лише рюкзак зі спортивною формою та телефон.

На кордоні вони простояли півтори доби, але черга майже не рухалася. Оскільки всі документи Інни, зокрема закордонний паспорт, залишилися в Києві, сестри вирішили не ризикувати — побоялися, що витратять ще більше часу, а перетнути кордон без документів так і не вдасться. 

До 4 березня сестри залишалися в місті Виноградів на Закарпатті, де віддали значну частину своїх заощаджень за оренду житла. Грошей лишалося небагато, перспектив знайти роботу не було, тому жінки ще раз спробували виїхати: принаймні за кордоном можна було розраховувати на безкоштовне житло. Цього разу поїхали на кордон зі Словаччиною. Там черга теж була, але рухалася вона значно швидше.

«Ви не уявляєте, як я хвилювалася. Нас було четверо: я, моя сестра і дві племінниці — і тільки в мене не було документів. Тобто, якби мене не пропустили, їм би треба було або мене лишити саму на кордоні, або через мене залишитися самим», — говорить Інна Собко.

Але Інну пропустили. Разом із рідними вони перетнули кордон буквально за 15 хвилин завдяки тому, що працівниця словацької прикордонної служби вже тоді чула про «Дію» і знала, що документи в застосунку — дійсні. Лише попередила, що повернутися додому без паперового паспорта не вийде.

«У мене не було жодного документа, де можна було поставити відмітку про в'їзд. На кордоні просто подивилися номер паспорта й переписали його із застосунку», — говорить Інна Собко.

«Дія» знадобилася Інні й після перетину кордону. Коли зі Словаччини вони приїхали до Польщі, у консульстві їй видали документ, який підтверджував особу, — просто папірець із наклеєною фотографією. Але й для його оформлення вона робила витяги з «Дії».

Утретє застосунок допоміг, коли Інна влаштовувалася на роботу. Паперового паспорта в неї все ще не було, як і документів про освіту. Але диплом у застосунку підтвердив, що Інна має освіту реабілітолога.

У 2022 році подібні історії стали перевіркою для «Дії». Застосунок, створений, щоб показувати документи на телефоні, знадобився в ситуаціях, де від цих документів залежав фізичний порятунок. Але як він узагалі з’явився в житті українців і хто стояв біля його витоків?

Почати з чогось маленького, але цінного

Уперше «Дія» стала доступною широкому колу українців у лютому 2020 року. Застосунок презентували як «єдине місце зберігання необхідних документів». Зокрема,  водійського посвідчення й технічного паспорта. 

Над першою версією застосунку працювала не тільки команда Мінцифри й представники державних органів — до його розробки долучився й бізнес. Зокрема, волонтери компанії EPAM Україна. Спершу представники міністерства консультувалися з її фахівцями щодо найкращих практик створення цифрових продуктів, а згодом запросили долучитися до роботи над застосунком безпосередньо.

«Ми розуміли, що ні держава, ні Мінцифри не мають бюджетів на розробку, як наші звичайні замовники. Ба більше, нам хотілося інвестувати в імідж нашої країни, тому ми зібрали команду, яка працювала над застосунком pro bono», — пояснює Роман Сахаров, який був одним із менеджерів проєкту з розробки першої базової версії застосунку.

«Ми розуміли, що ні держава, ні Мінцифри не мають бюджетів на розробку, як наші звичайні замовники. Ба більше, нам хотілося інвестувати в імідж нашої країни, тому ми зібрали команду, яка працювала над застосунком pro bono», — пояснює Роман Сахаров, який був одним із менеджерів проєкту з розробки першої базової версії застосунку.

За його словами, робота над «Дією» навіть відчувалася інакше: команда була настільки заряджена, що навіть період свят не заважав. Навпаки — завдяки цьому команда знайшла більше часу, щоб працювати під час вихідних.

У якийсь момент охочих долучитися до розробки стало більше, ніж потребував проєкт, тому Романові довелося обирати. Усі розуміли, що це унікальна можливість не просто підказати, як було б краще, а закласти фундамент цифрової взаємодії українців із державою та документами.

«У першій версії ми не намагалися охопити багато документів одразу. Розробка “Дії” була дуже схожою на те, як будуються продукти великими компаніями: ідея полягає в тому, що якщо ти хочеш побудувати щось дуже класне, то все одно маєш почати з чогось маленького, але цінного. Було важливо дати людям цінність прямо зараз, а це вже допоможе створити певний кредит довіри у майбутньому. Уже після цього продукт буде зростати», — пояснює Роман Сахаров.

Наступним у «Дії» з’явився студентський квиток. Студенти, на думку Романа, могли стати своєрідними «адвокатами» цифровізації: звикнувши до нового сервісу самі, вони могли заохотити батьків та близьких користуватися ним.

Ймовірно, цей підхід спрацював. Уже через чотири з половиною місяці після запуску «Дією» користувалися 3,6 мільйона людей, а в застосунку було шість цифрових документів. Згодом до них додалися цифрові ID-картка та закордонний паспорт, які з 2021 року отримали таку саму юридичну силу, як і паперові та пластикові. 

«Пригадую, як одразу після запуску почалася сильна атака на інфраструктуру “Дії”. Ймовірно, від наших “сусідів”. Але ми були готові до цього й успішно її відбили. Хоча це й призвело до певного сповільнення роботи сервісу. Зате нам було зрозуміло, що визнання прийшло не лише від українців, а й від ворогів», — згадує Роман Сахаров.

Загалом питання безпеки даних у «Дії» періодично підпадає під критику. За словами Романа Сахарова, витік даних із застосунку неможливий , адже «Дія» не зберігає їх.

«З “Дії” не може бути витоку даних, бо їх там немає. “Дія” лише підтягує інформацію з державних реєстрів і відображає її на екрані смартфона», — пояснює він. 

Повторити успіх «Дії» — непросто

Сьогодні в «Дії» доступні 34 цифрові документи, а користуються застосунком понад 23 мільйони українців. «Дія» стала екосистемою, яка не лише відображає документи, а й пропонує державні послуги у смартфоні.

За словами очільниці Мінцифри Оксани Ферчук, сьогодні в Україні оцифрована менш як половина послуг. Зараз міністерство аналізує, що ще має попит і що можна перенести в онлайн. До кінця 2026 року, наприклад, планують запустити послугу електронного європротоколу та розширити систему «єЧерга», додавши в ній електронну чергу для перетину державного кордону легковими автомобілями.

Уже зараз, говорить Оксана Ферчук, 90% звернень громадян до «Дії» опрацьовує штучний інтелект. Надалі планують, що застосунок аналізуватиме доступну йому інформацію про користувача й сам пропонуватиме послугу.

Про те, що «Дія» випереджає багато аналогічних цифрових сервісів в інших країнах, свідчить і міжнародний інтерес до неї: до Мінцифри та EPAM регулярно звертаються іноземні партнери, які хочуть дізнатися, як працює український застосунок і як можна повторити досвід.

У Мінцифри планують сформувати окрему команду, яка надаватиме консультації та готуватиме матеріали. А восени міністерство планує перші поїздки до європейських партнерів, під час яких розповідатиме про створення та розвиток «Дії».

«Повторити успіх “Дії” в іншій країні непросто, адже подібні застосунки у світі існували й до неї, але не набули такої популярності. В Україні для її успіху було щонайменше три передумови: технологічна готовність — високе поширення смартфонів та інтернету й готовність людей користуватися цифровими сервісами; чітка візія продукту; узгодженість між різними представниками та департаментами влади», — говорить Роман Сахаров.

Повномасштабна війна також вплинула на розвиток застосунку. На початку березня 2022 року в «Дії» з'явився «єДокумент» — тимчасовий цифровий документ на період воєнного стану. Тоді багато людей виїжджали з районів бойових дій без документів, а державні реєстри з міркувань безпеки тимчасово вимкнули. Щоб швидко підтвердити особу, «єДокумент» містив паспортні дані та номер облікової картки платника податків.

Наприкінці 2024 року в «Дії» з’явився «Шлюб онлайн» — послуга, яка спрощує укладання шлюбу, зокрема для військовослужбовців. Адже подати заяву, обрати дату й узяти участь у церемонії можна онлайн, не приходячи до державних установ. За півтора року шлюб у «Дії» уклали вже понад 40 тисяч пар.

А для тих, хто залишився без житла через російські обстріли, запустили «єВідновлення», завдяки якому можна подати заяву на компенсацію за пошкоджене чи знищене майно.

Три кнопки натиснув — і готово

Сергій Рябов, підприємець із Покровська, дізнався, що більше не має квартири після того, як побачив у соцмережах відео нідерландського волонтера, який проводив евакуацію й випадково зафільмував його будинок. Коли Сергій виїздив у вересні 2024 року, квартира була неушкоджена, а у 2025 році на відео він побачив лише обгорілі напівзруйновані стіни під’їзду.

Оскільки у 2025 році в Покровськ ще можна було заїхати, Сергій найняв експерта, щоб той провів огляд і оцінку. Фахівець зробив понад 300 фотографій будинку та квартир, до яких міг потрапити, і підготував висновок. Завдяки цьому Сергій зміг подати заявку на «єВідновлення».

Щоб не втрачати часу, чоловік зробив це і через військову адміністрацію, і через застосунок. Хоча, говорить, можна було скористатися чимось одним. Подання заявки через «Дію» він згадує як найпростішу частину процесу.

«У застосунку потрібно зайти в “Послуги”, обрати “єВідновлення”, вказати пошкоджене чи зруйноване житло, приблизну дату руйнування й додати фотографії. Там узагалі три кнопки натискаєш — і готово. У застосунку все інформативно, немає жодних складнощів», — розповідає Сергій.

На сьогодні статус заявки в «Дії» вже змінився, і Сергій отримав сертифікат «єВідновлення». Але купити нове житло за ним поки не вдалося: держава чекає на фінансування програми від міжнародних партнерів і коштів за сертифікатами не видає.

«Дією» чоловік користувався до цього і, говорить, продовжить користуватися надалі, адже в застосунку для нього дуже багато корисних функцій, які позбавляють бюрократії.

«Починаючи від отримання різноманітних довідок і закінчуючи продажем автомобіля буквально за 10 хвилин. Там також можна змінити автомобільні номери або купити нові. Це дуже корисний застосунок, який у багатьох моментах дуже спрощує життя», — говорить Сергій.

Партнерський матеріал опубліковано на правах реклами