Чекати місяцями на житло, бо «хто перший встав, того й капці». Чи працюють житлові ваучери для переселенців?

Що таке житловий ваучер?

1 грудня 2025 року в Україні з’явилися житлові ваучери. Так назвали фінансову допомогу від держави, яка дозволяє переселенцям придбати оселю на підконтрольних територіях. Ваучер еквівалентний 2 мільйонам гривень. Для того, щоб отримати кошти, потрібно:

1. Подати заявку через «Дію». 
2. Дочекатися рішення комісії (якщо заявку погоджують, то ваучер з’явиться в електронному кабінеті).
3. Через «Дію» надіслати запит на бронювання грошей.
4. Дочекатися зміни статусу ваучера та самостійно звернутися до нотаріуса.
5. Обрати квартиру або будинок на первинному чи вторинному ринку.
6. Протягом 60 днів оформити через нотаріуса угоду з продавцем.
7. Заїхати у власну оселю.

Поки що податися на програму можуть лише учасники бойових дій та люди, які отримали інвалідність через війну. Для інших категорій ВПО допомога нині недоступна — у бюджеті бракує коштів. Про це сказав міністр у справах громад, територій та внутрішньо переміщених осіб Віталій Безгін під час години запитань до уряду у Верховній Раді 16 жовтня.

«Ми розраховуємо на кошти міжнародних партнерів, і, власне, зараз з боку уряду ми ведемо перемовини щодо додаткового внеску на 70 мільйонів євро. Звісно, цього недостатньо для повного обсягу черги […] Цього року ми покрили, на превеликий жаль, трошки більш ніж 3200 родин, вичерпавши ті кошти, які були закладені в державному бюджеті на програму ваучерів для ВПО з ТОТ. Так само ми ведемо перемовини про додаткове фінансування [програми] з боку Світового банку», — зазначив Безгін. 

Як з’ясувало hromadske, попри просту, на перший погляд, процедуру, деякі військові чекають коштів місяцями. 

Хто скористався?

27-річний Олексій народився в селі Костянтинівка Мелітопольського району, що на Запоріжжі. Після школи та коледжу він долучився до лав Збройних сил України — нині військовий служить у 8 артилерійській бригаді «Гармаш». 

росіяни окупували оселю Олексія ще в березні 2022 року. Тому він і вирішив податися на програму житлових ваучерів.

«Скажу чесно, я вже точно й не пам’ятаю, як про неї дізнався. Здається, в інтернеті натрапив на повідомлення про те, що планують запровадити такі виплати. Сам процес подання був дуже простим: у квітні цього року зайшов у “Дію”, натиснув кілька кнопок — і система все прийняла. Жодних додаткових документів завантажувати не довелося», — розповідає військовий. 

Утім, на бронювання коштів Олексій чекає вже понад пів року: 

«“Дія” дуже швидко погодила мою заявку, але далі довелося довго чекати. Від квітня змінилося кілька статусів: спершу було “на розгляді”, потім погодили, а десь у серпні зʼявилася можливість забронювати кошти. Я натиснув — і відтоді в застосунку просто висить напис: “Бронюємо кошти”».

Шукати житло наперед Олексій зараз не бачить сенсу: каже, невідомо, коли гроші взагалі надійдуть. Та й через службу на це просто не має часу. 

«Думаю про дво- чи трикімнатну квартиру десь у центральних або західних областях — усе залежатиме від цін. Коли гроші нарешті забронюють, то мають дати 60 днів на оформлення угоди в нотаріуса, тоді вже й по факту буду вкладатися в цей термін», —  каже він.

31-річний Володимир — інший військовий, який подався на програму житлових ваучерів, — народився й жив у Маріуполі. До війська долучився ще 2018 року. Зараз служить у 12 бригаді спеціального призначення «Азов».

За житло, яке залишилося в зоні можливих або активних бойових дій, отримати компенсацію зараз важко. Улітку 2025 року уряд дозволив комісіям дистанційно обстежувати такі території — для цього потрібно надавати супутникові знімки, фото з безпілотників або з телефона. А втім, знімки мають відповідати чітким вимогам, про які на початку вторгнення люди не знали. 

Тож коли держава анонсувала ваучери, Володимир одразу подався. Це сталося 1 грудня 2025 року.

«У перші дві години “Дія” просто лягла від кількості всіх цих заяв. Все було дуже просто та інтуїтивно: натиснув кілька кнопок, а система вже сама підтягнула всі потрібні документи. Єдине, що знадобилося, — підтвердження від дружини, що вона не проти моєї участі в програмі. Згодом заявку схвалили, і ми стали чекати фінансування», — сказав він.

Гроші довелося чекати п’ять місяців. 1 травня, за словами Володимира, почалися «голодні ігри». Оскільки саме тоді з’явилася можливість забронювати кошти:

«Мені просто побратим вчасно набрав і сказав: “Здається, відкрили бронювання”. Я зайшов, натиснув, і через дві доби статус змінився на “Кошти заброньовані”, а внизу зʼявився рядок “Зверніться до нотаріуса”. Як я знаю, тоді грошей вистачило десь на 3 тисячі заявок, а в черзі стояли ледь не під 30 тисяч людей».

У липні 2026 року народний депутат Павло Фролов заявляв, що на отримання ваучера подали заявки понад 43 тисячі переселенців. З них понад 35 тисячам заявки погодили. 

З пошуком нотаріуса Володимиру допомогла фахівчиня, яка займається супроводом ветеранів у Тернополі. Це, за його словами, вдалося зробити «за кілька годин». Згодом вони уклали угоду.

Вторинний ринок військовий навіть не розглядав. За його словами, знайти власника, який би хотів взаємодіяти через державні програми, важко. Ба більше, частина з них почала штучно підвищувати ціни на нерухомість, щойно з’явилися сертифікати.

«Фізособи не хочуть розбиратися в державних програмах і чекати безготівкових переказів через казначейство та “Укрпошту” — їм легше просто продати й одразу отримати гроші. До того ж щойно пішла новина про фінансування, люди одразу підняли ціни: те, що коштувало 40 тисяч доларів, раптом стало 45. У мене був забудовник, де всі ці механізми були більш налагоджені, — підписав договір купівлі-продажу, і далі вже працював нотаріус». 

З травня 2026 року Володимир разом із родиною живе у власній двокімнатній квартирі в Тернополі. До ваучера вони доклали свої заощадження.

Які проблемні моменти?

«Скрізь у брошурах і рекламі заявляли, що ваучер можна поєднати з “єОселею” — використати як перший внесок або погасити наявний кредит. Я першочергово на це й розраховував. А коли справа дійшла до діла, виявилося, що нормативна база просто не готова і зробити цього не можна», — казав Володимир. 

Ольга Яковлева, юристка благодійного фонду «Стабілізейшен суппорт сервісез», каже, що така проблема справді існує. Законопроєкт 15335, який Верховна Рада вже підтримала за основу в першому читанні 15 вересня, має якраз її розв’язати. 

Заборона на поєднання ваучерів з «єОселею» пов’язана з суперечностями між постановами уряду та законом. Ще 17 липня 2026 року у профільних постановах Кабміну набули чинності зміни, які дозволяли б використовувати ваучер як перший внесок. Тим часом закон «Про іпотеку» залишили без змін.

«Сам ваучер передбачає заборону відчужувати житло протягом п’яти років, а іпотека означає, що майно може забрати банк у разі виникнення заборгованості. Поки в законі немає змін, ця процедура заблокована. Якщо законопроєкт таки ухвалять, то поєднати житловий ваучер з “єОселею” стане можливим», — каже Ольга Яковлева.

Окремою проблемою, з якою звертаються військовослужбовці, є те, що не всі встигають знайти житло вчасно. Ваучер з коштами в такому разі анулюється. Щоб себе убезпечити, потрібно дотримуватися певних правил, каже юристка.

«По-перше, варто починати шукати варіанти житла ще до того, як натиснете кнопку бронювання коштів, щоб не витрачати ті 60 днів на огляди й перемовини. По-друге, оформити нотаріальну довіреність — на дружину, батьків або юриста. Сам електронний підпис передавати не можна, це порушення, але за довіреністю така людина матиме право підписувати документи через ЦНАП або нотаріуса. Це дозволить людині в тилу постійно вести процес, поки військовий перебуває на позиціях або їздить у відрядження».

Хто перший встав — того й капці

Ваучери видають за чергою: той, хто швидше натисне на кнопку, той і швидше отримає кошти. Проте, на думку військових, це не дуже справедливо. Володимир каже, що доцільніше було б спочатку видавати ваучери тим, хто їх найбільше потребує. 

За словами юристки, така процедура закріплена в постанові. Тому якось обійти чергу не вийде.

«На жаль, така ситуація є. Якщо говорити простими словами, то, як то кажуть: хто перший встав, того й капці. Формально законодавець визначив саме такий порядок, але, по суті, ця процедура створює додаткові бар’єри, особливо для військовослужбовців, які перебувають на службі або на лікуванні й фізично не мають можливості нею скористатися», — зазначає Ольга Яковлева.

За статистикою компанії з пошуку житла «ЛУН», ціни на новобудови в Тернополі, де Володимир якраз придбав оселю, стрімко зростають. За останніми даними, вартість квадратного метра економкласу в середньому тепер становить 41 100 гривень — за рік вона збільшилася на 27%. 

На кошти, які виділяє держава, там можна взяти простору однокімнатну або дуже компактну двокімнатну квартиру — площею близько 48,6 квадратного метра. Якщо в родині є діти, таке житло радше буде нагадувати «рукавичку».

Ціни на вторинному ринку в Тернополі також досить високі. Однокімнатна в середньому коштуватиме $53 000. Зважаючи на динаміку курсу долара до гривні, ваучер вже також не покриє її вартість повністю. 

«Якщо ветеран буде в черзі ще стояти 10 років, то що можна буде придбати за ці 2 мільйони? Через 2 роки за такі гроші хіба в Лозовій можна буде щось взяти…» — каже Володимир. 

Станом на 28 жовтня на отримання ваучерів подали 48 642 заяви, повідомили hromadske у Міністерстві розвитку громад, територій та інфраструктури. Допомогу погодили 41 434 людям. Щоб кожен з них отримав ваучер потрібно загалом 82,2 мільярда гривень. 

У листопаді уряд планує підписати угоду щодо залучення коштів позики Банку розвитку Ради Європи на 80 мільйонів євро — тобто на 4,1 мільярда гривень. За ці кошти профінансують орієнтовно 2050 житлових ваучерів. 

Перший транш, за даними Міністерства, має надійти до кінця 2026 року, а другий — у першому кварталі 2027 року. Зараз за ваучери придбали менш ніж 3,2 тисячі осель.

Матеріал створено в рамках проєкту Інституту висвітлення війни та миру (IWPR) «Посилення громадського контролю» за фінансової підтримки Норвегії. За зміст цієї публікації відповідає виключно hromadske. Цей матеріал у жоден спосіб не може вважатися таким, що відображає позицію IWPR та Уряду Норвегії.