Приховані скарби Гренландії: чому найбільші країни світу поклали око на льодову пустку
Гренландія ховає за суцільною вічною мерзлотою величезний потенціал завдяки своїм природним ресурсам і стратегічному розташуванню. Арктична територія, що прагне самостійності, мало хвилює світових лідерів у періоди відносного спокою. Та нині вона знову стала предметом обговорень через інтереси супердержав. Що відомо про найбільший острів на планеті — розбиралося hromadske.
«No Data»
Гренландія є однією з найменш заселених територій світу. З площею у 3,5 раза більшою, ніж Україна, її населення становить як один Чорноморськ — близько 56 тисяч.
Лише 72 роки тому Гренландія з колонії перетворилася на муніципалітет Данії. З 1979 року острів має власне самоврядування, а з 2009-го — розширену автономію. Місцева влада займається внутрішніми питаннями, за Копенгагеном лишаються питання міжнародних відносин, оборони та монетарної політики.
Більшість населення Гренландії становлять інуїти. Проживають вони здебільшого на узбережжі острова, де кращі кліматичні умови та вихід до моря. Основна зайнятість — рибальство, мисливство й туризм.
Перше, що ви можете помітити, досліджуючи Гренландію, — те, як часто про неї немає жодних даних у новітніх дослідженнях, попри зв’язки з Європою. Це один із прикладів того, наскільки позбавленим уваги донині залишався цей острів.
США відновили роботу свого консульства у Гренландії лише у 2020 році, після майже 70-річної перерви. ЄС відкрив своє представництво у 2024-му. Там досі називають Гренландію своєю заморською територією (через зв’язок з Данією) попри те, що гренландці на референдумі у 1982 році оголосили про свій вихід із блоку.
Острів на продаж?
Зараз Гренландія з’явилась у заголовках світових ЗМІ завдяки заявам Дональда Трампа, однак насправді Сполучені Штати намагаються отримати цей острів останні 160 років. Уперше в поле зору США він потрапив, коли росія продала американцям Аляску. Тодішній державний секретар США Вільям Сьюард — великий прихильник експансіонізму — запропонував розглянути ще й Гренландію, але до переговорів не дійшло.
Через 40 років Данія сама запропонувала забрати Гренландію в обмін на філіппінські території, які потім хотіла сторгувати Німеччині на своє графство Північний Шлезвіг. Але і так повернула собі ці землі після поразки Німеччини у Першій світовій війні — через плебісцит.
Відтоді США ще кілька разів висували пропозиції щодо острова — публічно і непублічно, під різними приводами. У 1946 році за Гренландію пропонували 100 мільйонів доларів золотом, що еквівалентно понад 1,6 мільярда доларів сьогодні. А це більш ніж третина річного ВВП острова (станом на 2021 рік).
Свою військову присутність на острові американці почали розгортати з 1941 року. Ще не вступивши у Другу світову війну, Америка підписала з Гренландією угоду про створення своїх військових баз на острові. Станом на 1945 рік їх було вже три. Після завершення війни американці висунули чергову пропозицію щодо Гренландії, на подив данців, які очікували, що ті просто залишать свої бази. У 1951 році сторони все ж уклали угоду про дозвіл присутності США на острові.
Інтерес американців полягав у наближеності до території противника, росії. За часів Холодної війни острів використовували для шпигунства за СРСР, зокрема, через нього проходила лінія «Дью». У цей період Арктика була кордоном між НАТО й Радянським Союзом, усіяна військовими базами та дорогою технікою. Однак після розпаду Радянського Союзу багато з цих активів були демонтовані або зазнали занепаду.
Комерційні інтереси
З розширенням автономії у 2008 році Гренландія отримала можливість укладати зовнішні економічні угоди з іншими країнами — вкрай необхідне рішення для острова, чия економіка значною мірою залежить від щорічних субсидій з боку Данії. Місцева влада активно шукала інвестиції та шляхи виходу на експортний ринок.
Так на сцену вийшов Китай. У 2013-2014 роках Гренландія уклала угоди з кількома китайськими гірничодобувними компаніями. А у 2017-му китайські банки погодили інвестиції для будівництва трьох комерційних аеропортів у Гренландії, де питання логістики стоїть особливо гостро.
На тлі цих угод Китай оголосив себе «приарктичною країною» та навіть представив план «полярного шовкового шляху». Окрім того, за останні 10 років значно розширилося російсько-китайське співробітництво в Арктиці. Нині воно охоплює спільні підприємства в інфраструктурі, енергетичній безпеці, військових навчаннях і дипломатичній координації у межах Арктичної ради.
Це не могло оминути США, які, з одного боку, були добре знайомі з китайською «дипломатією боргової пастки», а з іншого — не збиралися поступатися ще одній супердержаві у своїй зоні інтересів. Завдяки впливу США Данія перехопила інвестиційні проєкти, більшість із яких нині фінансує сама.
Гренландська «золота лихоманка»
Активне танення крижаної шапки Арктики відкрило нові морські шляхи, а також оголило цінні ресурси Гренландії — поклади графіту, літію та рідкоземельних елементів, як-от ітрій, скандій, неодим і диспрозій. Вони використовуються в усьому — від мобільних телефонів і вітряних турбін до електромобілів. Попит на ці ресурси наразі перевищує пропозицію, а поточний видобуток і перероблення сировини фактично монополізовані Китаєм.
На Китай припадає 72% американського імпорту рідкоземельних сполук, Європа повністю залежна від постачання важких рідкоземельних елементів з КНР. Згідно з дослідженням Єврокомісії, запаси Гренландії становлять майже 10% загальних світових ресурсів, а її потенційні родовища могли б задовольнити 25% поточного глобального попиту на рідкоземельні метали.
Для Гренландії видобуток цих ресурсів розглядається як спосіб поповнити державну скарбницю та забезпечити шлях до незалежності від Данії. В очах місцевого населення Копенгаген залишається колонізатором, який колись відірвав інуїтів від звичного способу життя, зробивши залежними від західних продуктів та розселивши по багатоповерхових «гетто».
Під керівництвом Данії гренландці зіткнулися з расовою дискримінацією на своїй же батьківщині. Окрім того, метрополії не можуть пробачити горезвісний експеримент з дітьми інуїтів та примусову контрацепцію місцевих жінок.
Останнє доступне соцопитування показує, що близько 70% жителів Гренландії підтримують ідею самостійності, проте не зараз, а згодом. Причина проста — фінансова залежність від Данії та невизначене майбутнє. Це робить питання самостійності вкрай складним і вимагає врахування економічних та політичних реалій.
Фактично, згідно з угодою про автономію, Гренландія може оголосити про незалежність у будь-який момент. Прем’єр-міністр острова Муте Егеде наголосив, що місцеві жителі не хочуть бути «ані данцями, ані американцями».
Нині майбутнє Гренландії видається складним: острів стоїть на роздоріжжі між бажанням зберегти свою автономію і прагненням великих держав контролювати цей стратегічно важливий регіон.
- Поділитися: