Помер останній уцілілий боєць повстання проти нацистів у Варшавському гетто

Про це пише BBC. 

Смусс приєднався до повстання в гетто ще підлітком у 1943 році, тоді він допомагав виготовляти коктейлі Молотова. Потрапивши в полон, він пережив концентраційні табори та марш смерті. Після війни він став художником і викладачем, який говорив на теми Голокосту. 

«Він неодноразово ризикував своїм життям під час Голокосту, борючись за виживання та допомагаючи іншим в'язням у Варшавському гетто — навіть після того, як його захопили нацисти та депортували до концентраційних таборів», — розповідало колись посольство Німеччини в Ізраїлі.

А польське посольство зазначало, що Смусс читав молоді лекції з історії польських євреїв та «висловлював свої спогади через мистецтво». Тисячі людей, особливо молодь у Німеччині, вчилися за його свідченнями.

Посольство Польщі та британський благодійний фонд Holocaust Educational Trust назвали Смусса останнім бійцем повстання у Варшавському гетто, що вижив. 

Чоловік народився 1926 року у Вільному місті Данциг, місті-державі, яке зараз є польським Ґданськом. Пізніше він переїхав до Лодзі, перш ніж його разом з батьком перевезли до Варшавського гетто.

Сотні тисяч євреїв загнали в гетто, де вони зіткнулися з бідністю, голодом, хворобами та холодом. Оскільки Смусс розмовляв німецькою, його вивели працювати на фабрику з ремонту та перефарбування шоломів. Чоловік приєднався до єврейського опору в гетто, і разом з іншими почав красти якомога більше розчинника для фарби, щоб робити коктейлі Молотова.

«Ми наповнили пляшки, які були встановлені на дахах усіх будинків біля входу до гетто, в очікуванні, що щойно вони прийдуть, ми їх викинемо», — розповідав він.

19 квітня, наприкінці ліквідації гетто, опір почав відбиватися зброєю, яку вони обміняли на теплий одяг італійських солдатів. Смусс назвав ті події «найбільшим повстанням у цій війні проти Німеччини», вони тривали 28 днів.

«Було дуже важко... ні душу, ні їжі. Вони палили, знищували один будинок за іншим, дим пік в очах», — пригадував чоловік. 

Він описав тисячі тіл, що лежали перед будинками, та «запах газу й розкладених тіл». Згодом Смусс потрапив у полон та мав опинитися у таборі смерті Треблінка. 

По дорозі поїзд зупинили роботодавці, які шукали робітників, забраних з їхніх фабрик. Інший німець прийшов у пошуках досвідчених робітників, і Смусс запропонував свою допомогу разом зі своїми знайомими.

«Коли ми вирушили поїздом до Треблінки, я був упевнений, що моє життя скінчилося. Але коли поїзд зупинився, я всім своїм єством відчув, що цього дня я не помру», — казав Смусс в інтерв’ю Jerusalem Post.

Згодом він витримав примусову працю в інших таборах та марш смерті до Дахау, перш ніж нацисти тікали від американських військ.

Смусс розповідав, що його батька вбили під час спроби втечі з одного табору, тоді як мати та сестра, яким вдалося залишитися в Лодзі, вижили. Спочатку чоловік повернувся до Польщі, але потім переїхав до США, де працював, навчався та створив сім'ю.

У 1979 році чоловік перебрався до Ізраїлю, де зайнявся мистецтвом та просвітництвом на тему Голокосту.

Номінувати