«Тут не так страшно, як в Україні». Українці — серед моряків, які застрягли в Ормузькій протоці через бойові дії

Про це пише «Суспільне», яке поспілкувалося з неназваним українським моряком. Старший помічник капітана контейнеровоза однієї з компаній-перевізників погодився поспілкуватися на умовах анонімності, адже не має відповідного дозволу від керівництва.

Моряк розповів, що після повномасштабного вторгнення рф три роки провів в Україні, а потім ходив у рейси. Нині перебуває у своєму першому рейсі на посаді першого помічника капітана.

28 лютого, коли США та Ізраїль розпочали свою військову операцію, ракети «пролетіли буквально над головою» українця — у той час він був у порту ОАЕ.

«У перші дні було дуже багато вибухів. Капітан наказав команді рахувати запуски ракет. Уночі на другий день хлопці нарахували близько 300 пусків з Ірану, вони летіли не лише в бік ОАЕ, а й на інші країни Затоки», — розповів моряк.

Судно за командою компанії намагалося швидко вийти із зони через Ормузьку протоку, але там «побачили, як з обох берегів була перестрілка, але ракети пролітали на відстані від судна».

«Я три роки провів в Україні, тож мене обстріли не злякали. На борту в нас був 31 член екіпажу — дев’ятеро українців разом зі мною, 13 індонезійців, решта з інших країн. Ми з капітаном сказали хлопцям ховатися, бо це небезпечно. Другий помічник капітана дуже злякався — забився під комінгс і кричав звідти, щоб усі ховались. Деякі матроси теж перелякались, бо вони з Індонезії, у них не було такого. Але обстріли тривали недовго, тож усі заспокоїлись», — розповів українець.

У районі проток у моряків раптово зник інтернет через глушіння звʼязку, останньою інструкцією від власника судна було: «Йдіть у бік протоки», тож моряки дотримувалися цього. Але потім почали отримувати попередження по радіостанції від іранців: «Протоку закрито. Якщо хтось намагатиметься вирватись — ми будемо у вас стріляти».

Після того як із компанією вдалося зв’язатися, судну наказали повертатися в ОАЕ, ставати на якір і очікувати на подальшу інформацію. Компанія одразу дозволила надати команді безлімітний інтернет для зв’язку з рідними й дозволила охочим їхати додому.

Саме судно залишається заблокованим уже понад два місяці. Моряк пояснив, що вирішив залишитися, бо нині має менше навантаження, ніж зазвичай: команда займається підтримкою та обслуговуванням палуби, механізмів, але отримує додатковий бонус, адже, за міжнародними стандартами, перебуває в районі ведення бойових дій. Тому кожному члену екіпажу за кожен день стоянки платять додаткові гроші.

«Я з [родиною] зв’язався, заспокоїв, пояснив, що тут не так страшно, як в Україні. Це реально була правда. Ще сказав, що поки ми стоїмо на якорі — усе буде добре», — сказав він.

Моряк розповів, що приблизно через місяць стояння на якорі закінчилася технічна вода для душових, пральних машин тощо. Тож компанія направила їм баржу з технічною, питною водою, харчами.

Заблоковані в морі члени екіпажу ловлять рибу, набирають воду в басейн, аби купатися. Є також спортзал з усім обладнанням. У кімнаті відпочинку є велика плазма, телевізор, ігрова приставка, настільний теніс. Вечорами моряки дивляться фільми.

«Довкола нас дуже багато суден. Люди дуріють, по цій же УКХ-станції постійно чути щось типу: “China № 1. No, India № 1” і тому подібні розмови», — розповів українець.