Роздоріжжя між росією та ЄС. Що очікувати від парламентських виборів у Вірменії?

Чим особливі ці вибори?

Востаннє за склад парламенту вірмени голосували ще у 2021 році, хоча ті вибори мали відбутися двома роками пізніше — 9 грудня 2023 року. Тоді голосування провели достроково через тривалу політичну кризу в країні після Другої карабаської війни.

Нагірний Карабах — регіон на Південному Кавказі, який і Вірменія, і Азербайджан вважають історично своєю територією, однак у світі його визнавали частиною Азербайджану. Конфлікт між країнами тривав десятиліттями: ще з 1988 року, коли Нагірнокарабаська автономна область почала домагатися незалежності, а у 1991-му проголосила себе «Нагірно-Карабаською республікою» (вірмени називають її «Арцах»). Збройна фаза Першої карабаської війни тривала з 1992 по 1994 рік — під час неї Вірменія окупувала частину території Азербайджану.

У 2020 році в результаті 44-денної операції Азербайджан повернув собі значну частину цих територій. За посередництва росії сторони підписали угоду про припинення вогню — москва зобов’язалася ввести миротворців у зону конфлікту. На тлі цього у Вірменії спалахнули протести з вимогою відставки Пашиняна; він пішов з посади, але на позачергових виборах у червні 2021 року його партія «Громадянський договір» набрала 54% і зберегла більшість у парламенті.

А вже у вересні 2023 року Азербайджан менш ніж за добу встановив контроль над усім Карабахом. Тоді так званий президент невизнаної «Нагірно-Карабаської Республіки» Самвел Шахраманян підписав указ, за яким «республіка» припинила своє існування з 1 січня 2024 року. Після цього понад 100 тисяч вірмен, які проживали на тій території, виїхали до Вірменії. Попри те, що деякі вірмени звинувачують Пашиняна у тому, що він не зміг запобігти втраті Карабаху, зникнення «республіки» для багатьох означає розчарування у росії — її миротворці, які перебували на території Карабаху з 2020 року, не завадили Азербайджану взяти територію під контроль.

Саме тому нинішні вибори — перші в незалежній Вірменії без активного конфлікту з Азербайджаном. У серпні 2025 року Пашинян і президент Азербайджану Ільхам Алієв підписали у Вашингтоні мирну декларацію.

Утім, більшість із понад 100 тисяч переселенців з Карабаху на цих виборах не голосуватимуть: їхні паспорти втратили чинність у 2025 році, а вірменське громадянство отримали лише близько 23 тисяч повнолітніх. Правозахисники звинувачують уряд Пашиняна у навмисному затягуванні цього процесу, оскільки переселенці, ймовірно, більш схильні підтримувати опозицію.

Вірменія вже не приховує амбіції щодо майбутнього вступу в Євросоюз, що означатиме вихід країни з Євразійського економічного союзу (ЄАЕС) — міжнародної організації під егідою рф. Владу росії образив курс Вірменії на ЄС, тому вона продовжує запроваджувати щодо Єревану економічні обмеження та погрожувати «українським сценарієм».

Як росія хоче вплинути на вибори?

Наприкінці травня Reuters писав, що росія планує завезти до Вірменії понад 100 тисяч вірменських громадян, що живуть у росії, щоб вони проголосували за опонентів прем’єр-міністра Нікола Пашиняна. За даними розслідування, кремль створив департамент під назвою «Директорат стратегічного співробітництва та партнерства», який, мовляв, займається впливом на вірменські вибори.

А Euronews писав, що Вірменія вже кілька місяців перебуває під впливом російської дезінформаційної кампанії — аналітики дослідили, що з початку травня в мережі опублікували 343 відео, на яких дискредитують Пашиняна і вказують, що перемога його партії на виборах «призведе до війни між Вірменію та росією». За даними журналістів, дезінформаційна кампанія є частиною російської операції «Матрьошка».

На початку травня шведське медіа Blankspot також писало, що в отриманому ними російському документі йшлося про план підриву популярності вірменського уряду шляхом поширення проросійських наративів і збільшення кількості проросійських діячів на території Вірменії.

Такі кроки росії були лише початком великої кампанії, яка виникла через невдоволення росії Пашиняном. Протягом років після поразки Вірменії у протистоянні за Карабах у 2023 році й бездіяльності росії щодо цього, Пашинян віддалявся від москви, зберігаючи формальні домовленості з росією, проте рухаючись у бік ЄС.

«росія погрожує тепер ще й іншим країнам поруч, і значно відвертіше, ніж раніше. Кожен сусід росії почув слова про Вірменію, народ якої — єдиний, хто має право і буде обирати майбутнє для своєї країни. І те, що росія каже про Вірменію, це насправді не про неї одну», — говорив президент України Володимир Зеленський у вечірньому зверненні 30 травня.

Лідер росії володимир путін також заявив, що «поєднати» членство Вірменії в ЄС і ЄАЕС «майже неможливо», тому росії доведеться «згорнути» всю економічну взаємодію з Вірменією, якщо та продовжить претендувати на місце в Євросоюзі. путін також говорив, що питання про відносини Вірменії з росією та Євросоюзом можна розв’язати на референдумі. Це, мовляв, «було б правильним і стосовно громадян Вірменії, і стосовно росії як головного економічного партнера».

А 1 червня путін особисто подзвонив Пашиняну, щоб привітати його з днем народження і під час розмови заявив, що зацікавлений у «подальшому поступальному розвитку» відносин між росією та Вірменією. Того ж дня стало відомо, що росія обмежила імпорт майже всієї рибної продукції з Вірменії. Перед цим, наприкінці травня, рф вже запроваджувала обмеження щодо квітів, мінеральної води «Джермук», овочів, зелені та полуниці з Вірменії. Крім того, у росії також припустили, що рф не постачатиме до Вірменії газ за пільговими цінами, якщо Вірменія увійде до ЄС.

«Ми чули заяву вірменського керівництва про те, що існує дуже й дуже приваблива і більш ніж пільгова ціна на російський газ, на російські енергоносії. Це дійсно так… Але, звичайно, такий режим неможливий для учасників інших інтеграцій», — говорив у коментарі російському виданню «Коммерсант» речник кремля Дмитро Пєсков.

У квітні 2025 року президент Вірменії Ваагн Хачатурян підписав закон про початок процесу приєднання країни до Європейського Союзу. Поки вірменська влада планує отримати безвізовий режим з ЄС. Говорити про сам вступ до ЄС наразі рано, хоча амбіції щодо цього у країні не відкидають і дедалі більше налагоджують зв’язки з країнами ЄС.

«Доки Вірменія офіційно не подасть заявку на членство в Європейському Союзі або не наблизиться до статусу кандидата на членство в ЄС, проведення будь-якого референдуму є нелогічним», — говорив Пашинян у відповідь на закиди путіна.

За умов збереження керівної партії у парламенті, Вірменія, ймовірно, продовжить свій курс на зближення з ЄС та посилення співпраці з Азербайджаном, офіційний мир з яким триває вже майже рік. У цьому контексті головною задачею росії зараз є підрив довіри до Пашиняна. 

Колишній в’язень проти арештованого мільярдера і друга путіна 

Нікол Пашинян — журналіст за освітою, якого відрахували з Єреванського університету на останньому курсі за, як він сам стверджував, політичні переконання. 

У 1999 році проти Пашиняна почався судовий процес — його газету «Орагір» звинувачували у наклепі проти дружини депутата вірменського парламенту Арташеса Гегамяна. Видання оштрафували на 25 тисяч доларів, а самого Пашиняна засудили до 1 року ув’язнення. Утім, на прохання журналістської спільноти у Вірменії та у світі вирок відклали на рік, а потім скасували.

На парламентських виборах 2007-го Пашинян був одним із засновників й очільників блоку «Імпічмент», який виступав за відставку тодішнього президента Кочаряна і прем'єра Саргсяна. Однак блок набрав трохи більш як 1%. 

Після президентських виборів 2008 року, на яких переміг Серж Саргсян, у Вірменії відбулися вуличні протести, під час яких загинули восьмеро демонстрантів та військовий. На той час лідером опозиції був перший президент Вірменії Левон Тер-Петросян, а Пашинян брав участь у його передвиборчій кампанії. Після цього Пашиняна оголосили в розшук. Понад рік він переховувався, а у 2009-му здався поліції. У 2010-му Пашиняна засудили до 7 років ув’язнення, однак пізніше строк скоротили удвічі, а вже наступного року його амністували на честь 20-ї річниці незалежності Вірменії. 

У 2012 році Пашиняна обрали депутатом Національних зборів Вірменії — парламенту — від партійного блоку «Вірменський національний конгрес». Наступного року він заснував політичне об’єднання «Громадянський договір», яке очолює й досі.

У 2018 році Пашинян організував акції протесту проти обрання прем’єр-міністром Сержа Саргсяна — згодом той подався у відставку, а Нікола Пашиняна призначили прем’єром. Відтоді сам він двічі йшов у відставку заради дострокових виборів і обидва рази повертався до влади.

Його ставлення до росії змінилося після 2023 року: якщо раніше Єреван зберігав тісне партнерство з москвою, то після бездіяльності російських миротворців під час втрати Карабаху Пашинян назвав «залежність від росії заради безпеки стратегічною помилкою». З того часу він послідовно рухається до ЄС.

Проте всередині країни він залишається суперечливою фігурою. Показовий епізод: у березні під час передвиборчого виходу до метро біженка з Карабаху звинуватила Пашиняна у здачі Арцаху — у відповідь він назвав переселенців «втікачами».

За даними дослідження Міжнародного республіканського інституту (IRI) у Вашингтоні, попри все це, партію Пашиняна підтримують 32% виборців. Головний суперник — проросійський мільярдер Самвел Карапетян з блоком «Сильна Вірменія» — має лише 6%. 

Карапетян зараз перебуває під домашнім арештом у Єревані — у червні 2025 року його заарештували за обвинуваченнями у закликах до захоплення влади. Тоді він висловив підтримку духовенству Вірменської апостольської церкви, яке мало конфлікт з Пашиняном. 

Карапетян володіє головною енергетичною компанією у Вірменії — Electric Networks. Після його арешту Вірменія фактично націоналізувала компанію за поданням уряду Пашиняна — у листопаді 2025 року її позбавили ліцензії на розповсюдження електроенергії, а у березні Конституційний суд Вірменії схвалив націоналізацію. Це посилює й особисті розбіжності між урядом Пашиняна і Карапетяном, який виступає проти зближення з ЄС, за посилення співпраці з росією та, зокрема, обіцяє безоплатну воду й електрику для малозабезпечених сімей.

Іншим опонентом Пашиняна на виборах є колишній президент Роберт Кочарян з партією «Альянс Вірменії» — він перебував на посаді з 1998 по 2008 рік, і саме проти нього Пашинян виступав, коли тільки прийшов у політику. 

Сам Кочарян родом з Нагірного Карабаху, де брав участь у Першій карабаській війні, а потім переїхав до Вірменії. Хоча експрезидент і каже, що підтримує мир з Азербайджаном, проте хоче «реальних гарантій безпеки» і наголошує: «ті, хто відповідальні за смерть тисяч наших героїв і за здачу Арцаху, також мають понести відповідальність».

Кочарян вважає путіна своїм другом, союзником і партнером — про це він писав на своїй сторінці у серпні 2020 року. За його словами, «дружні стосунки з путіним та діалог на високому державному рівні сприяли розвитку стратегічного співробітництва між Вірменією та росією та зміцненню безпеки Вірменії».

Напередодні виборів вірменські медіа повідомляють про затримання представників обох опозиційних політичних сил за підозрами у підкупі виборці. Пашинян на тлі цього похвалив правоохоронців за «ефективне протистояння» підкупам, а в «Альянсі Вірменії» заявили, що в такий спосіб чинний прем’єр-міністр «намагається створити атмосферу страху» і назвали його владу «авторитарною».