«Хлопчик-вовк» з Іспанії, який більшу частину дитинства прожив у горах, помер у віці 80 років

Про це пише CNN.

Маркос народився у 1946 році в селі Аньора на півдні Іспанії. Після смерті матері він залишився з батьком, який одружився вдруге та перевіз родину до гір Сьєрра-Морена. Там хлопець зазнавав жорстокого поводження з боку мачухи, поки у віці семи років батько не продав його літньому пастуху кіз.

Той навчив Маркоса доїти кіз та полювати на кроликів за допомогою палиці. Професор Габріель Ханер Маніла, який досліджував життя Маркоса, писав, що літній пастух навчив свого вихованця «закону джунглів» — той опанував звуки тварин і вважав, що може «без зусиль спілкуватися з лисицями, вовками й навіть зміями».

Згодом, коли пастух помер, хлопець став виживати у природі сам. Він розповідав, що зумів завоювати довіру вовчої зграї, приносячи їжу для їхніх дитинчат і виючи, коли відчував небезпеку.

Увесь цей час Маркос уникав людей і ховався, коли чув людські голоси. Однак, коли йому було 19 років, його, «загубленого та самотнього, серед ярів», знайшла іспанська Цивільна гвардія.

Потім він оселився у священника в південному місті Хаен, а також у монахинь у Мадриді, відслужив в армії й влаштувався на роботу в готелі та ресторані. У перші роки свого життя серед людей, за словами професора Маніли, Маркос демонстрував «повну необізнаність у соціальному житті, труднощі з мовою — особливо незнання назв речей, — дивну ходу та наївність».

Про його життя навіть зняли фільм із назвою «Серед вовків». Останні роки життя він жив у будинку, який йому подарував один із місцевих, та хворів.

«Він був людиною, створеною із землі, вітру, повітря, дощу та мисливських лігв. Він завжди казав, що найщасливіше його життя було з вовками, бо з людьми він почувався не дуже комфортно», — розповів іспанському громадському мовнику RTVE Артуро Арконес, який знав Маркоса в останні роки його життя.