«Усе риється по ходу»: що відбувається під Авдіївкою

«Треба просунутися до позиції, перечекати там певний час, а звідти висунутися на точку. Там ніфіга немає, найімовірніше, то вам треба буде заритися. Завтра чи післязавтра вас поміняють, будуть інші копати», — командир Олексій пізно ввечері дає своїм підлеглим вказівки, невдовзі вони вирушають на завдання. Через ворожі дрони нині лінією фронту пересуваються переважно вночі.

Тут, у бліндажі з тьмяним світлом, запиваючи каву енергетиками, командир роти Олексій, його заступник Віктор та зв’язківець Дмитро стежать за ситуацією на передньому краї. 

«Треба було Міноборони провести якісну інженерну підготовку», — скаржиться Віктор. Заступник командира нарікає, що десантники 25 Січеславської бригади власноруч облаштовують позиції, хоч раніше керівництво публічно завіряло, що всі фортифікаційні споруди вже зведені. 

«Усе риємо по ходу», — додає військовий. Коли його батальйон зайшов на Авдіївський напрямок, тут було лише «декілька ям» — більшість окопів десантникам доводилося рити самостійно.

Ситуація розвивалася стрімко — зайнявши Авдіївку, росіяни продовжили рухатися в напрямку Покровська. Українські сили не встигали зводити нові лінії оборони. Щоб стабілізувати лінію зіткнення, сюди зайшла 25 окрема повітрянодесантна бригада.

Січеславцям це вдалося, хоч ситуація лишається вкрай важкою й напруженою. «Ми суттєво сповільнили наступ противника», — завіряє Віктор.

Поки журналісти hromadske відвідують бійців на цьому напрямку, росіяни й справді відмовилися від масованих штурмів під Уманським. До цього наші десантники знищили тут приблизно сотню одиниць ворожої техніки, тому росіяни змінили тактику — вони штурмують українські позиції малими піхотними групами, пересуваючись на квадроциклах та навіть машинках для гольфу.

Утім, на початку травня окупанти відновили масовані штурми з застосуванням броньованої техніки. Покровськ лишається для них пріоритетною ціллю, а Авдіївський напрямок зараз — один з найскладніших для українських оборонців.

Відсутність інженерних споруджень полегшила росіянам наступ, однак це не єдина причина, що дозволяє окупантам просуватися, — пояснює Віктор.

«Противник переважає в кількості артилерії й авіації. Якби вдалося це якось вирівняти, питань було б менше: закінчили б інженерну підготовку — все б дорили й докопали, забетонували як годиться. А так — якщо постійно обстріли, системно працює ворожа артилерія, авіація — копати неможливо, вони не дають», — підсумовує Віктор.

hromadske провело три дні з Січеславськими десантниками та показує, який вигляд зараз має найгарячіша ділянка фронту.