«Я ту кашу мішав-мішав, а кулі пролітали, снаряди розривалися». Історія кухаря з 25 бригади
Полум'я повільно розгортається, з печі чути тріскотіння гілок. Навколо ще темно — на годиннику п’ята ранку. У цей час на літню кухню сходяться військові-кухарі. Серед них і 37-річний Юрій, який уже третій рік служить старшим кухарем у 25 окремій повітрянодесантній Січеславській бригаді.
«Як були під Бахмутом, то там тільки починаємо готувати — а тут касети над нами падають. То ми швидко в бліндаж. Кілька хвилин перечекали; якщо затихає, то йдемо далі варити борщ», — пригадує Юрій.
Військові ставлять на плиту велику 50-літрову каструлю з водою, нарізають овочі. На кухні вони працюють на ногах із 5 години ранку і до самого вечора: готують сніданок, миють посуд, готують обід, знову посуд, а далі вечеря…
«Приїжджали до нас якось волонтери з Хмельниччини, у них там є старшина, який пережив Другу світову війну. Ми з ним розговорилися. Питаємо: “Як ви служили?”. А він каже: “Я так кашу мішав-мішав, а кулі пролітали, снаряди розривалися, а я мішав ту кашу. Так і закінчилася війна”».
Питаю пана Юрія, чи асоціює тепер він себе з тим ветераном далекої війни. Сміючись відповідає: «Прикольно так вийшло. Згадуватиму цю історію, розповідатиму нащадкам. Це реальність — комусь треба й кашу варити. Без цієї посади ніяк».
У цивільному житті Юра — вчитель біології в гімназії, має власну пасіку та вирощує троянди. А вдома на чоловіка чекають дружина і син, який навчається у третьому класі. Про його історію та будні на фронті дізнавайтесь у відео hromadske.
- Поділитися: