«Господи, що завгодно — тільки не Месь». Пам’яті загиблого пілота F-16
«Мені дуже пощастило дружити з Андрієм. Важко згадувати цей день, рік тому ми всі втратили багато. Надіюсь, він дивиться на нас і гордиться тим, що ми робимо. Надіюсь, що ми його не підводимо. Мені досі не вистачає його, щоб поспілкуватись і порадитись. Вічна пам’ять. Наші щирі співчуття».
Це повідомлення Олексій Месь написав матері свого друга, пілота Джуса, Лілії Авер’яновій на річницю його загибелі — 25 серпня. Хто знав, що це повідомлення буде останнім. А наступний день, коли доведеться відбивати наймасованішу повітряну атаку росії, — стане вже його власним днем загибелі.
26-го серпня Україна втратила одного зі своїх найкращих пілотів, а разом із ним і перший літак F-16.
30-річний Олексій Месь, на позивний Мунфіш, разом із Джусом — Андрієм Пільщиковим — зробили все і більше, аби втілити мрію України про F-16.
Авіакатастрофа сталася лиш через три тижні після того, як Україна показала перші західні винищувачі. Причини нині розслідують.
Як Олексій Месь просував отримання F-16, хто в ньому бачив командувача української авіації та як його зірка згасла на піку — дізнайтесь у матеріалі hromadske.
Безжальний фатум
Лілія Авер’янова сьогодні на Аскольдовій могилі — прийшла до сина. Тут похований її Андрій. Втрата Джуса рік тому так само сколихнула всю країну.
Вчора вона була в Шепетівці на Хмельниччині — там, на малій батьківщині, хоронили його найкращого друга Льошу, який загинув через рік і один день після її сина.
«Я думала, що в мене вже не стало сліз. Та виявилось, ні…»
Це те, чого ніяк не мало статися. У нас усе просто з рук попадало. Якийсь такий страшенний фатум, що от узяли й вирвали в нас таку людину з рук.Лілія Авер’янова, матір загиблого пілота Андрія (Джуса) Пільщикова
Лілія була однією з тих, хто про загибель Олексія дізналась практично відразу. Але мусила мовчати. Ніхто не міг переварити та підібрати слів, як це подати. Зокрема, суспільству. Офіційно загибель льотчика підтвердили лиш третього дня.
«Нам дуже тяжко було ці дні навіть мовчати й ходити із цим. У це неможливо було повірити. Неможливо були знайти слова.
Я знаю, що в Повітряних силах теж думали, як правильно це подати суспільству. Тому що неможливо було прямо ось так узяти й убити всю Україну цією звісткою».
Коли мене сповістили, я подумала: «Господи, що завгодно, тільки не Месь».Лілія Авер’янова, матір загиблого пілота Андрія (Джуса) Пільщикова
За військовою традицією, на прощанні з пілотом пролетіли два винищувачі МіГ-29.
В Олексія Меся залишилися дружина й 3-річна донька, сестра, двоє братів, батьки. Батько — теж військовослужбовець у повітряному командуванні «Захід». Говорити рідні поки що не готові. Не можуть оговтатись від втрати. Попросили дати їм час.
Джус — емоційний, Мунфіш — весь у собі
Андрій був свідком на весіллі Льоші. Їхня дружба почалася ще 2011-го, коли 17-річні хлопці вступили на льотний факультет Харківського університету Повітряних сил імені Івана Кожедуба. Вони часто були вдома в Андрія, — згадує його мама. Бо він чи не єдиний, хто був не приїжджий. Їхня квартира була просто навпроти університету.
Андрій — комунікабельний, емоційний, Олексій — небагатослівний, надійний, серйозний і відповідальний. Про таких кажуть «за ним, як за кам’яною стіною».
«Поки вони вчилися, вже потрохи намічалася різниця між ними, хто на що був талановитий. За Олексієм було видно, що це дуже вдумлива людина. Аналітик, тихо працює, весь у собі, дуже зосереджений. Може, не емоційний, як Андрій. Але він так непомітно, хоча й потужно, набирав обертів», — згадує Лілія Авер’янова.
Він був старший у родині. Молодших допомагав ставити, що називається, на ноги. Мав велику родину, виріс на землі, займався з дідусем бджолами. Взагалі він така надійна опора. Сіль землі...Лілія Авер’янова, матір загиблого пілота Андрія (Джуса) Пільщикова
На 4 курсі хлопці поїхали в Норвегію, до Королівської військової академії повітряних сил. Їх відібрали, зокрема, за знанням англійської. Для них це була визначна поїздка.
«Фактично вони там презентували Україну. На них більше покладали комунікаційних місій і різних поїздок. Уже було видно, що вони здатні це зробити».
Потім пілоти служили в різних бригадах. Месь проходив військову службу за контрактом.
Обличчя боротьби за F-16
Після повномасштабного вторгнення Мунфіш разом із Джусом переконували Захід передати Україні американські винищувачі. Можна сказати, вони стали обличчями української боротьби за F-16. Хоча й щоразу перед тим, як з’являтися на камеру, ховали їх із міркувань безпеки. Вони їздили до США, зустрічалися з конгресменами, виступали на етерах.
«У росіян очевидна технічна перевага в кількості винищувачів. Ми віримо, що надання американських літаків дозволить нам хоча б зрівнятися з ними, або й навіть перевершити», — говорив Олексій Месь в інтерв’ю CNN, яке він дав разом з Андрієм Пільщиковим у червні 2022-го.
До того як осідлати F-16, Месь був командиром ескадрильї українських винищувачів МіГ-29. Та вже у вересні 2023-го стало відомо, що Мунфіш проходить навчання на F-16 у Данії.
«Я б порівняв наші літаки, які у нас є на озброєнні, з літаками F-16 — як перейти з кнопкового телефону на новий iPhone», — пояснював Олексій деталі навчання в етері телемаратону.
Авіакатастрофа: «ніхто нічого не приховував і не приховує»
26 серпня 2024-го. День, коли західні винищувачі вже були на захисті українського неба — допомагали відбивати наймасованішу повітряну атаку: росія тоді застосувала 127 ракет і 109 ударних безпілотників. Збити вдалося 102 ракети й 99 «шахедів». За даними Повітряних сил, на рахунку Олексія Меся в його останньому вильоті — 3 крилаті ракети й один БпЛА.
«Під час заходу на наступну ціль з одним із літаків було втрачено звʼязок. Як зʼясувалося пізніше, літак зазнав катастрофи, льотчик загинув. Для зʼясування причин аварії призначена спеціальна комісія МОУ, яка працює в районі падіння літака», — йшлося в повідомленні Генштабу 29 серпня.
Нині триває розслідування обставин трагедії. Серед причин, про які пишуть західні медіа, — як помилка пілота, так і можливий «дружній вогонь» української ППО. Хоча офіційно в Пентагоні заявили, що не можуть підтвердити й коментувати жодну з версій.
Єдиною, хто стала стверджувати, що F-16 збила власна ППО, — була українська депутатка Мар’яна Безугла. Крім цього, вона звинуватила командування Повітряних сил у замовчуванні, чим спричинила навколо авіатрощі скандал.
Ніхто нічого не приховував і не приховує! Усе вище керівництво одразу отримало доповідь про катастрофу. Отримали попередній звіт і партнери зі США, які уже долучилися до розслідування причин.Микола Олещук, командувач Повітряних сил
«Інформація про такі інциденти не може видаватись миттєво у публічний простір і не може деталізуватись для медіа. А ви знову стали основним ньюзмейкером ворожої пропаганди та б’єте всі рекорди на російському телебаченні! Вам аплодує вся росія!» — емоційно на такі закиди відповів командувач Повітряних сил Микола Олещук.
Щоправда, вже через кілька годин на тлі цієї історії указом президента він позбудеться своєї посади.
Водночас з оцінкою військового командування погоджується авіаексперт Богдан Долінце: «Такі дії точно некоректні. Розповсюдження будь-якої інформації — як достовірної, так і недостовірної — може мати суттєвий негативний вплив загалом на проведення самого розслідування, на об'єктивність і незалежність роботи експертів, які входять до комісії».
Втрата досвідченого пілота — це завжди дуже складно, наголошує Долінце. Замінити літак можна, а от із пілотами — важче.
«Це роки навчання і підготовки, це мільйони доларів. Якщо говорити, наприклад, про базову підготовку пілота F-16 у США, то її середня вартість — 5 із половиною мільйонів доларів. Можемо уявити, наскільки це дорого, довго і складно», — зазначає експерт. І додає: запит на пілотів залишатиметься.
«Наше майбутнє лягло в землю»
До 26 серпня Лілія Авер’янова була спокійна. Навіть відчувала піднесення, що посиділа в кабіні F-16, на якому мріяв літати її син. «Ми бачим, у тебе вийшло», — казала вона синові подумки.
Спокійно було й тому, що в небі був Олексій. І вона знала – справа її сина в надійних руках.
На Льоші була велика місія і визначна роль. Ми всі його бачили нашим генералом. Він чітко і спокійно до цього йшов. Бути воєначальником нової української авіації. Він, як ніхто, був для цього народжений. Він мав там бути!Лілія Авер’янова, матір загиблого пілота Андрія (Джуса) Пільщикова
«І так просто прикро і страшно, що старі генерали ховають молодих 30-річних полковників. Ніби наше майбутнє лягло в землю. Це страшенна доля, що вона їх забирає. Саме тоді, коли вони ще дуже-дуже нам потрібні, щоб це все стало на ноги.
Андрюха тягнув-тягнув, дотягнув до якоїсь своєї фінішної стрічки — і впав. Так само Льоша. Цілий рік на собі тягнув. Тягнув за Андрюху і за себе. Притягнув ті F-16 Україну — і теж упав. Тепер цей тягар має лягти повною мірою на когось наступного».
Лілія називає загибель Олексія Меся незамінною втратою. Але додає: наступники Джуса і Мунфіша в нас є.
«Я тішуся лиш з того, що ми “клонували” Андрюху — послали на навчання інших, аби вони стали такі, як був він. Я знаю, що за кордоном на навчання поїхав уже другий десяток хлопців. І головне, що вони вже бачать себе там. Головне, що вони вже заведені на цю задачу.
Хлопці є, і тепер дай Боже їм теж сил. Навколо них склався новий колектив, і там є вже нові люди з досвідом, які не дадуть, щоб воно усе розпорошилося».
Хлопцям треба далі літати. Треба зараз усе максимально проаналізувати, налагодити — і продовжувати. Нам нема коли лити сльози. У нас немає навіть можливості грузнути в цьому горі. Сльози залишились вчора, а сьогодні всі хлопці вже на своїх місцях і мають воювати далі.Лілія Авер’янова, матір загиблого пілота Андрія (Джуса) Пільщикова
- Поділитися: