«Нахіба збирати сотні в одному місці?». Чи є стратегія щодо військових вишів після удару по Полтаві
«У Кременчуці попрощалися з відданим захисником Батьківщини — Віталієм Каплуном 1975 року народження».
«У Сумах поховали штаб-сержанта Олега Заброднього. Йому назавжди 55».
«В Острозі провели в останню путь добровольця Олександра Равського. Йому було 26».
«У Полтаві попрощалися з шістьма військовослужбовцями. Серед них — старший викладач військового інституту Андрій Назаренко».
Соцмережі день за днем рясніли повідомленнями про похорони. Тиждень після російського ракетного удару по Полтаві розтягнувся траурними процесіями в десятки міст, звідки були родом загиблі зв’язківці. Кому за 50, кому 30, а кому лиш трохи за 25.
Хтось уже воював і підвищував кваліфікацію, декого щойно мобілізували, а дехто лише здобував освіту — навчання військових у полтавському Інституті зв’язку обернулося трагедією національного масштабу. Офіційна кількість загиблих зросла до 58. Поранених — понад 300.
Чи можна було уникнути такої кількості жертв у глибокому тилу, якими мають бути висновки та чому вони вочевидь не були зроблені з попередніх трагедій — розбиралося hromadske.
«Їх можна було розосередити»
В Олени Базилівської у Полтаві загинув тато. 55 років, професійний зв’язківець із Житомирщини. Лише два місяці тому його мобілізували, проходив навчання. Казав, що тривог в інституті не ігнорували, завжди спускалися в укриття. Та цього разу не вистачило двох хвилин між тривогою та прильотом. Надто у тих, хто був на верхніх поверхах навчального корпусу.
«У нас мало деталей. Того дня нам тільки вдалося дізнатися, що тато ніби був серед безвісти зниклих. Далі ми вже самі ходили по лікарнях, потім дібралися до моргу, шукали, ходили на упізнання... Знайшли», — розповідає єдина донька Олександра напередодні його похорону.
Вона не нарікає ні на розладнану координацію, ні на можливу недбалість командування. Каже: ворог у нас один.
Хтось же із близьких не стримує емоцій. Волонтерові Сергію Боню нестерпно від думки, що втрати можна було уникнути. Під завалами навчального корпусу загинув його близький друг — Олександр Романченко.
Наше військове командування досі нічого не навчилося. Була ж Десна, потім Яворів, Миколаїв. Тепер Полтава. Коли це закінчиться? Нахіба сотні курсантів збирати в одному місці — у корпусі, про який кацапи знають іще з Совєтського Союзу?Сергій Бонь, друг загиблого зв’язківця Олександра Романченка
Олександру було 33. Військовий зв’язківець. На фронт пішов добровольцем минулої осені. Пройшов херсонські острови, Вовчанськ.
У Полтаві мав підвищити кваліфікацію й за місяць повернутись. Та не пробув там і тижня. «Хлопчина був з дуже файними руками. Багато волонтерив. Ми з ним разом робили антени для військових рацій», — згадує про друга Сергій Бонь.
Їх можна було розосередити. Це ж військові спеціалісти. Ви уявляєте, скільки підрозділів по всьому фронту залишилося без зв'язківців? Навчити гарного зв'язківця — це не так просто.Сергій Бонь, друг загиблого зв’язківця Олександра Романченка
На навчаннях Олександр був іще з трьома побратимами з його підрозділу. Їм урятуватися вдалося. Але говорити вони відмовились.
«Він нам нічого не розказує»
Скільки поранених досі перебувають у лікарнях — в обласній адміністрації не кажуть з міркувань безпеки. З допуском журналістів до самих потерпілих — теж складно. У лікарнях кажуть: будь-які контакти лише зі згоди адміністрації, військового керівництва і самих пацієнтів, проте «охочих контактувати немає». «Лікарні не дають доступу навіть через знайомих», кажуть hromadske місцеві журналісти.
«Малому заборонили казати будь-що. Він навіть нам нічого не розказує. Ні мені, ні батькам. Військова таємниця», — каже Наталя, сестра 21-річного студента військового вишу.
Зі слів брата вона лиш знає, що забігти в бомбосховище курсанти встигли в останні секунди перед прильотом.
За розслідування трагедії одразу взялися правоохоронці, а також Головна інспекція Міноборони, військова служба правопорядку та командування Сухопутних військ. Справу щодо недбалості військових відкрило й Державне бюро розслідувань — це підтвердили у комітеті Верховної Ради з нацбезпеки та оборони.
Нині головне питання — чому допустили скупчення сотень військових і чи понесе за це відповідальність керівництво закладу. Зі свого боку там одразу запевнили, що жодних масових зборів з інструктажами чи шикуваннями не було. Це підтвердили й усі органи, які займаються провадженням.
«Спираючись на те, що було заслухано під час закритого засідання, у мене немає відчуття, що хтось намагається приховати інформацію, — зазначає членкиня оборонного комітету в парламенті Ірина Фріз. — У таких трагедіях бажано спиратися на конкретні факти, а не на власні емоції. Тому подивимось, яку доказову базу підготують правоохоронні органи».
Чи будуть висновки?
13 березня 2022-го. 30 ракет по Яворівському військовому полігону. 64 загиблих. Поранених — більш як півтори сотні.
18 березня 2022-го. Ракетний удар рф по розташуванню миколаївських морпіхів. За деякими даними, тоді загинули щонайменше 110 військових і більш ніж сотня зазнали поранень.
17 травня 2022-го. російський удар по казармах навчального центру «Десна». Офіційно повідомили про 87 загиблих. Ще кілька десятків військових досі вважають зниклими безвісти.
3 листопада 2023-го. Приліт «Іскандера-М» по шикуванню (нагородження з нагоди свята) 128 окремої гірсько-штурмової бригади в селі Зарічне у Запорізькій області. У бригаді тоді повідомили, що загинули 19 військовослужбовців.
Оскільки росіяни завдають ударів по навчальних центрах українських військових не вперше, в експертного середовища назріли справедливі питання щодо висновків із попередніх трагедій.
«Ставка верховного головнокомандувача вже давно мала видати розпорядження притягнути до відповідальності винних; зробити висновки; віддати наказ військовому керівництву розосередити не тільки навчальні заклади, а й загалом усі силові структури. Бо збирати сотні людей в одному корпусі на військовому об'єкті після багатьох ударів з жертвами — це злочин», — певен журналіст і військовий оглядач Юрій Бутусов.
Всі цю проблему знають прекрасно. У нас у Києві, вибачте, довбо*оби-полковники змушують ходити курсантів до вишів у формі. Ви хочете, щоб це припинилось? На це повинна бути реакція вищого військового керівництва. Але не мені їм вказувати очевидні речі.Павло Нарожний, військовий експерт
Директор Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння Валентин Бадрак переконаний: «Зараз випливло питання здатності швидко реагувати на проблеми. Треба терміново здійснити нормативно-правові розпорядження, довести командирам і начальникам усіх рівнів про неможливість і особисту відповідальність за такі скупчення».
Стратегічні рішення
«Відтепер на таких об'єктах посилять заходи щодо убезпечення особового складу. Також перевірять дисципліну в частинах», — з такою заявою в день російського удару по Полтаві вийшли в Сухопутних військах.
Але якими мають бути стратегічні безпекові рішення, аби такі трагедії в місцях підготовки військових більше не повторювались?
hromadske направило запит щодо розслідування і далекоглядних рішень після цього удару в Міноборони, але на момент публікації відповіді не отримало. Зокрема, чи планують обладнувати більше підземних бункерів, релокувати близькі до кордону з рф військові виші, або ж домовлятися з партнерами, аби більше військових проходили підготовку на території країн НАТО (що пропонували деякі експерти).
Та поки що найшвидше і найочевидніше рішення — це розосередження. На цьому наголошують усі.
«Усі прекрасно розуміють, що там сталося. І я не бачу багато сенсу в тому, аби вказувати полковникам, що не треба збиратися докупи», — каже експерт Павло Нарожний.
Що ж до ймовірного переміщення вишів, додає: «Я маю деяку внутрішню інформацію, як це відбувається, і можу сказати, що отак узяти й кудись релокувати виш, який займає не один корпус, — це дуже важко зробити».
Не треба ніякої релокації. Просто не слід в один будинок саджати сотні людей, яких видно з вулиці. Усе це очевидні речі, які роблять у багатьох військових частинах.Юрій Бутусов, журналіст і військовий оглядач
Юрій Бутусов певен: «Ніхто в росіян не виділив би дві балістичні ракети, якби не мав чіткого підтвердження, що ці люди заходять у конкретний будинок. Це елементарно спостерігається з вулиці. Скоригувати цей удар могла будь-яка людина».
Рекомендації щодо розосередження під час навчального процесу надіслали Генштабу та Міноборони і члени профільного комітету ВР. Певні: до подібних трагедій усе ж потрібно додавати громадського й парламентського контролю. Аби не складалося враження, що висновків ніхто не робить.
«Реалізацію безпосередньо буде здійснювати Міністерство оборони. Але 100% — вони мають забезпечити розосередження під час навчального процесу, щоб не допускати скупчення великої кількості людей. Особливо з огляду на те, що це місце може бути розташоване в областях, які межують з країною-агресоркою або перебувають у безпосередній близькості до бойових дій», — наголошує депутатка Ірина Фріз.
- Поділитися: