У ДПСУ заперечували, що загиблий воїн мав дітей? Що насправді стоїть за дописом в Instagram

«Його фактично "бусифікували"»

Вероніка познайомилася з Олександром у 17 років. Їх зблизила локальна патріотична спільнота Харкова: там вони спілкувалися українською, обговорювали книги й слухали музику. Через кілька років почали зустрічатися, а потім з’їхались.

«Ми не планували дитину, але коли дізналися про вагітність, вирішили не одружуватися лише через це. Це здавалося нечесним. Пізніше до питання шлюбу просто не поверталися», — згадує Вероніка.

У листопаді 2023 року Олександра мобілізували. Чоловік, за її словами, пройшов двотижневу базову загальновійськову підготовку, але після цього військової спеціальності не отримав і більше навчань не мав.

«Олександр завжди хотів допомагати Україні, але його фактично "бусифікували", коли він ішов по молодшого сина у школу. Я тоді не була в місті, це був великий стрес», — каже цивільна дружина.

І додає, що бригади не хотіли його брати через стан здоров’я: в Олександра майже не було здорових зубів, мав вставну щелепу. Його забрав до себе 7 прикордонний загін, нібито пообіцявши лікування, якого врешті-решт так і не надали.

«Він пройшов лише двотижневу базову загальновійськову підготовку. Спеціальність не отримав, був виведений у розпорядження. Потім без попередження його перевели у 3 прикордонний загін, де так само був у розпорядженні. Обіцяли навчання, але відправили на фронт, де, як я розумію, він пробув 2,5 дні», — розповідає Вероніка.

Перед першим відправленням на нуль 18 лютого у Вероніки та Олександра був дзвінок, який став останнім.

«Під час тієї розмови ми говорили про те, як його витягти (із загону — ред.) і перевести. Він сказав, що його відправляють на фронт і на два тижні у військових заберуть телефони», — зазначає жінка.

Дали спеціальність водія чоловіку, що ніколи не водив?

Солдат Олександр Анпілов разом із двома іншими військовими зник 22 лютого під час боїв у селі Іванівське Бахмутського району. Всі троє були поранені й чекали на евакуацію, йдеться у службовому розслідуванні, копію якого передала нам Вероніка. З чоловіками втратили зв’язок під час штурму та мінометного обстрілу з боку росіян.

Солдатів могло присипати уламками будівель через обстріл. Позиція була під вогневим контролем окупантів, тому шукати українських військових було неможливо. Тож Олександра та його побратимів визнали зниклими безвісти.

Згідно зі службовим розслідуванням, Олександра 16 лютого призначили водієм мінометної групи. Проте Вероніка переконує, що спеціальність не вказали у військовому квитку, а сам Анпілов раніше водійських прав не мав. Та й узагалі ніколи не водив.

Звістку про зникнення Олександра першими отримали його батьки, які передали це Вероніці. Військове керівництво, за її словами, до неї не звернулося.  

«Це був шок, звичайно. Спершу я синам сказала, що тато не може поки вийти на звʼязок. Потім пояснила, що тато захищав нашу державу, і зараз ми не знаємо, де він і що з ним», — ділиться цивільна дружина.

Разом із батьками вона робила те, що зазвичай треба після звістки про зникнення воїна. Подавала заяву в поліцію, шукала серед полонених, але безрезультатно. У вересні жінка звернулася до суду, щоб офіційно визнати його загиблим. Так вона могла б оформити пільги як одинока мати. А ще — одноразову виплату у звʼязку із загибеллю військового. 

«Визнання загиблим — це підстава лише для виплати одноразової допомоги (15 млн грн — ред.). Ці виплати не були сенсом суду, а радше хотілося психологічно мати цю справу як завершену. У мене не було в планах одразу звертатись за виплатою цієї допомоги», — каже Вероніка.

Вероніка та її адвокат стверджують, що представники 3 прикордонного загону та Західного управління ДПСУ під час судового засідання нібито заявили про підробку свідоцтва про народження дітей. А ще — нібито заперечували, що Олександр мав синів.

Що кажуть у Держприкордонслужбі?

У ДПСУ на запит hromadske розповіли, що чоловік Вероніки проходив загальновійськову підготовку з кінця грудня 2023 року до кінця січня 2024 року. А в лютому його призначили на посаду в підрозділ Луганського прикордонного загону.

У прикордонній службі повідомили, що грошове забезпечення Олександра (100 тисяч гривень на місяць) із березня отримує Вероніка як законна представниця дітей. Жінка це підтвердила, зазначивши, що виплати за бойові почали надходити лише в липні, після адвокатських запитів. 

У ДПСУ також наголосили, що під час подання заяви про визнання Олександра померлим Вероніка не залучила його батьків, які не погоджуються визнавати сина загиблим.

«Під час судового засідання органи ДПСУ подали клопотання про залучення до справи батьків та надання документів, які підтверджують право на звернення до суду із вказаною заявою, оскільки Вероніка та Олександр не перебували у шлюбі», — йдеться у відповіді на наш запит.

Прикордонники наголосили, що «жодним чином не заперечують батьківство військовослужбовця стосовно його дітей».

Адвокат Вероніки передав нам запис судового засідання. Там представниця адміністрації ДПСУ Ганна Філіпова справді виступала проти задоволення заяви про визнання Олександра померлим. Серед аргументів — у службовому розслідуванні недостатньо доказів, що чоловік загинув. 

«Крім того, у матеріалах справи немає чітких доказів, що діти, свідоцтва про народження яких долучені до заяви, є дітьми військовослужбовця. Тобто це треба встановити через запит до ДРАЦСу. Чи подавалася туди заява про визнання військовослужбовця батьком», — сказала Філіпова. 

Варто зауважити, що адвокат долучив до справи лише свідоцтва про народження, натомість повні витяги з цивільних актів про народження дітей — ні. Суддя під кінець засідання теж попросив адвоката надати такі документи.

Ці витяги надають детальну інформацію про реєстрацію дітей: під яку статтю Сімейного кодексу це підпадає, хто подавав заяву і коли. Наприклад, якщо батьки не одружені (як Олександр і Вероніка), реєстрацію зазвичай оформлюють за статтею 126. Це підтверджує, що обоє батьків визнали себе ними офіційно.

«Державна прикордонна служба поважає всіх захисників та захисниць. ДПСУ відповідальна перед дотриманням прав та соціальних гарантій кожного військовослужбовця та членів їхніх сімей», — кажуть прикордонники на запит hromadske.

«Я не зовсім розумію, навіщо їй це було»

Нині Вероніка та її адвокат вирішили відкликати заяву, каже Олександр Анпілов, батько зниклого безвісти. Про це жінку попросили саме батьки військового.

«Вона не попередила нас про звернення до суду. Якби нам з військової частини про це не сказали, то ми навіть не дізналися б. Це наш єдиний син. Надія, що він живий, майже примарна. Але ми його не поховали. Якщо хоч якась імовірність є, що він знайдеться, то ми не погодимось, що він загинув. Для нас він ще живий», — додає батько.

Вероніка каже, що в неї нормальні стосунки з батьками цивільного чоловіка. На запитання, чому їх не залучали до справи, жінка відповіла так: «Для мене це була технічна заява. Я їх не питала. Мені це не заважає мати надію, і я не уявляю як можу позбутися надії, не маючи тіла. Але батьки не бачать це як технічну історію і попросили так зробити».

Натомість батько Олександра відповідає: «Ми допомагали Вероніці з оформленням документів, щоб вона отримала виплати на дітей. Я не зовсім розумію, навіщо їй це було. Якби це був якийсь ворог, щоб нас добити, мабуть… А я її ворогом не вважаю, але мені важко прийняти таку позицію».

Зараз Вероніка разом з адвокатом готує заяву про ймовірну недбалість з боку Третього прикордонного загону. Зокрема, йдеться про перевірку тривалості навчання, призначення на посаду водія та відправлення на фронт військового, який був виведений у розпорядження, каже жінка.

підтримати