Війська КНДР, посилення штурмів і втрата територій. Що відбувається на Курщині

«Дедлайни» путіна горять

«Штурми й так були постійні, щоденні. Але якось надактивно стало приблизно два тижні тому», — розповідає hromadske лейтенант Станіслав Краснов, командир взводу БпАК у 95 окремій десантно-штурмовій бригаді.

У 80 ОДШБр теж відзначають, що росіяни майже щодня намагаються штурмувати українські позиції, аби відновити своє положення. Петро Гайдащук, старший офіцер відділення комунікацій бригади, каже: «Ми зайшли на їхню територію, і перед російськими військами стоїть завдання витіснити нас звідти».

Головне завдання українських бригад, що зараз перебувають на Курщині, — залишатися в обороні й утримувати території, які українським військам вдалося зайняти від початку Курської операції. Час від часу ЗСУ вдаються й до певних контратак.

Відтоді, як 6 серпня 2024 року українські війська неочікувано зайшли в Курську область, росія регулярно змінювала тактику, щоб вибити українські підрозділи зі своїх територій. 

Першим рішенням стало переміщення туди так званих елітних бригад. Як зазначив Петро Гайдащук, російське військове командування перекинуло на цей напрямок підрозділи повітрянодесантних військ, морських піхотинців, спецпризначенців та інші гвардійські мотострілецькі бригади й полки.

Їх сюди перекинули, як раніше перекидали на найбільш критичні ділянки фронту. І ми розуміємо, що Курщина зараз для росії — це критична ділянка фронту, звідки вони хотіли б нас витіснити. Тому інтенсивність боїв досить висока.Петро Гайдащук, старший офіцер відділення комунікацій 80 окремої десантно-штурмової бригади

Інтенсивність боїв падає хіба що під час надзвичайно поганих погодних умов, зауважує Станіслав Краснов із 95 ОДШБр. Пов'язано це з тим, що в таких умовах росіяни не можуть контролювати свої дії засобами аеророзвідки.

«А так постійно штурмують: здебільшого вдень, але й уночі є спроби штурмів технікою. Вони постійно застосовують різну тактику й намагаються лізти на наш напрямок», — додає Краснов.

Нині росія на Курщині має величезну перевагу в особовому складі, артилерії й техніці, писав 16 грудня Economist. Через це, мовляв, Україна вже втратила «близько половини» територій, які раніше там контролювала. Інформацію про ці втрати hromadske підтвердили й двоє військовослужбовців, залучених до операції.

Серед причин посилення атак росіян на Курщині військовий експерт Роман Світан виділяє «дедлайни», які поставив володимир путін перед своєю армією. Як повідомляв президент Володимир Зеленський, путін вимагає витіснити Сили оборони з території Курської області до 20 січня 2025 року — тобто до інавгурації Дональда Трампа. Мовляв, російському диктатору «дуже важливо продемонструвати, що він контролює ситуацію, яку він не контролює».

Натовпом через поле 

«Ми почали спостерігати за тим, як противник дуже сильно змінив тактику», — розповів лейтенант Станіслав Краснов із Поліської бригади. Якщо раніше окупанти переміщувалися невеликими групами по 5-10 людей, то зараз «через поле може йти натовп — людей 20-30». Для війська це не надто розумний хід, адже, як зауважив боєць, «якщо один касетний снаряд туди падає, то всіх убиває».

Як пізніше зрозуміли українські військові, це не зміна тактики з боку росії, а поява на полі бою північнокорейських сил, які ще не адаптувалися до реалій ведення війни в сучасних умовах. Хоча, наприклад, у нотатнику, який знайшли в убитого корейця, була інструкція про те, як полювати на українські дрони.

Північнокорейські війська зʼявилися не для оборони Курської області. Для них це просто полігон для особистого навчання. Це далекоглядна ретроспектива для того, щоби два режими, путіна та Кім Чен Ина, мали армії з реальним бойовим досвідом у сучасних умовах.Роман Світан, військовий експерт

Бійці 80 ОДШБр брали в полон росіян, які були в одних таборах чи місцях дислокації з військовими КНДР. Ті розповідали, що завданням північнокорейців є проведення штурмових дій. І якщо штурм вдалий, росіяни повинні закріплюватися на позиції після корейців. 

Полонені зауважували, що їхніх союзників краще годують та озброюють. Підготовку військових КНДР полонені росіяни оцінюють значно краще за власну. Мовляв, для корейців виділяють більше часу на вогневу тактичну підготовку і тактичну медицину. А ще їх забезпечують сучаснішим російським озброєнням.

«Ці полонені скаржилися, що не розуміють такого ставлення. Мовляв, вони ж підписали контракт із міністерством оборони своєї країни, поїхали в Курську область, тому що вважають її своєю землею. Але тут вони стикаються з реальністю: виявляється, там є військовослужбовці з Північної Кореї, яким їхня країна надає привілеї та більше цінує, на перший погляд», — розповів Петро Гайдащук.

Нещодавно Зеленський заявляв, що кількох важкопоранених корейців усе-таки взяли в полон, проте жоден із них не вижив.

«Усе в них робиться так, щоб для нас було неможливо захопити корейців у полон: їх свої ж добивають, є такі факти. І в штурми росіяни їх посилають так, щоб у них було якомога менше захисту», — казав український президент.

Як зʼясувала українська розвідка, росіянам наказували вбивати поранених корейських союзників, яких було неможливо евакуювати, аби лиш вони не потрапили в український полон. За солдатами з КНДР окремо стежать і охороняють їх, зокрема у шпиталях та пунктах дислокації. 

Посилення штурмів

Дані зі зведень Генштабу ЗСУ свідчать про посилення штурмів позицій українських оборонців на Курщині. Так, 29 грудня Сили оборони відбили там 38 атак — це трохи менше, ніж на Покровському напрямку, де зафіксували 40 боєзіткнень. А в деякі дні, як-от 16, 21 та 23 грудня, кількість атак на Курщині навіть переважала.

Ми повинні розуміти, що досі воюємо з досить потужною армією. Противника не потрібно недооцінювати чи переоцінювати. Ми повинні розуміти, що проти нас стоїть серйозний ворог, і ми діємо на його території. І попри все, діємо досить ефективно й результативно.Петро Гайдащук, старший офіцер відділення комунікацій 80 окремої десантно-штурмової бригади

На ділянках фронту, які утримують бійці 80 ОДШБр на Курщині, відбуваються напружені бої, але військовим досі вдається утримувати зайняті позиції, зауважив Гайдащук.

У 95 ОДШБр теж зазначають, що ситуація перебуває під контролем. Командир взводу БпАК Станіслав Краснов каже, що неодноразово бачив спроби росіян проводити серйозні штурми. В один із таких випадків з 12 одиниць техніки з підтримкою піхоти, які висувалися на одне із сіл, утекти змогли лише дві.

«Якщо вони такі величезні сили кидають на прорив оборони — і в них нічого не виходить (насамперед завдяки стійкості й мужності піхоти на нулі та професійним діям артилерії й БПЛА), то я вважаю, що [ситуація на Курщині] під повним контролем. Я не думаю, що у них вийде здійснити серйозний прорив, хоч як би вони намагалися», — резюмував Краснов.

   Спосіб утримати Покровськ?

У питанні Курської операції, як і в багатьох інших, серед українців немає єдиного бачення. Нещодавно соціологи Фонду «Демократичні ініціативи» та «Центру Разумкова» провели опитування, у якому йшлося про ймовірний вплив Курської операції на позицію України під час можливих мирних переговорів.

Так от, менш як половина респондентів — 41% — вважають, що наступальна операція ЗСУ в Курській області посилила шанси України досягти бажаного під час переговорів. Частка українців, які не мають чіткої оцінки, теж значна — 35%. Водночас 24% опитаних громадян переконані, що наступальна операція послабила переговорні позиції України.

Сам факт того, що Збройні сили України перебувають на Курщині, для росіян є дуже неприємною ситуацією в плані обґрунтування необхідності примусу України до мирних переговорів на їхніх умовах. росіяни не можуть диктувати умови чи заявляти про абсолютну перевагу, якщо ЗСУ дотепер перебувають на території їхньої країни.Роман Світан, військовий експерт

Експерт також вважає, що саме через Курську операцію росіяни досі не окупували Покровськ і низку інших населених пунктів Донеччини. Мовляв, ворогу довелося перерозподілити сили на цих напрямках.

«Я вважаю, це дуже добре, що ми їх (росіян — ред.) знищуємо тут, на їхній території, у величезних кількостях, що вони саме тут зазнають цих утрат і не застосовують зброю проти нас на нашій території», — зазначив Станіслав Краснов, командир взводу в 95 ОДШБр.

З іншого боку, Курська операція створила додаткове, дуже серйозне навантаження на Збройні сили України, вважає Роман Світан. Це стало викликом (але водночас і досвідом) для бійців, які ніколи не брали участь у військових операціях за межами території України — там, де немає підтримки місцевого населення й усі території незнайомі.

«По суті, ми до сьогодні не знаємо стратегічного задуму військової операції… Але бачимо насправді величезний результат. Про повний підсумок ми зможемо говорити тоді, коли українське командування заявить, що військова операція відбулась, і перелічить, які цілі виконані, а які — ні. От тоді ми зможемо по-справжньому говорити про Курську операцію», — резюмував експерт.