Україна перевернула шахову дошку. Попередні наслідки наступу ЗСУ на Курщині

Як росіяни пропустили український наступ?

Український наступ готували в умовах повної секретності. Військово-політичне керівництво зробило все можливе, аби ввести росіян в оману і піти на прорив тоді, коли ворог цього не чекав. Але як можна було приховати декількатисячне угруповання військ із технікою на кордоні з ворогом?

У травні очільник Головного управління розвідки Кирило Буданов заявив, що росіяни можуть удруге відкрити фронт на Сумщині. Подібне попередження керівник ГУР озвучив і в липні, за декілька тижнів до української офензиви.

Нарешті, за тиждень до вторгнення на територію рф, президент Зеленський скаржився в інтерв’ю французькій газеті Le Monde, що ЗСУ бракує солдатів. А ще з уже підготовлених 14 нових бригад, мовляв, вдалося укомплектувати тільки три — все через брак зброї.

Тож на початку серпня в інформаційному полі складалося враження, що Україна не має наступального потенціалу, а будь-яке накопичення сил на кордоні з Курською областю рф — організація оборони на випадок нового вторгнення ворога.

Як казав древньокитайський мислитель Сунь Цзи: «Якщо ти слабкий — удавай, що ти сильний. Якщо ти сильний — удавай, що ти слабкий».

Тим часом у вигляді «штатних» оборонних дій ЗСУ проводили низку підготовчих маневрів: від інноваційних заходів радіоелектронної боротьби та власної попередньої розвідки до систематичного вибивання артилерійськими ударами об’єктів ворожої логістики — складів з озброєнням і нафтобаз. 

Наскільки серйозний успіх на полі бою?

У ніч на 6 серпня українські війська зайшли у Курську область. Військове керівництво росіян виявилося неготовим до такого розвитку подій. Ефект несподіванки дозволив ЗСУ швидко просунутися вглиб — лише за 10 днів офензиви вдалося захопити приблизно стільки ж території, скільки самі росіяни окупували в Україні за весь 2024 рік.

Спершу російські пропагандисти переконували, що йдеться лише про «прикордонну провокацію» та дії диверсантів. Невдовзі довелося визнати, що ЗСУ все ж здійснюють наступ, але армія рф його нібито вже відбила та «проводить зачистку». Проте майже за тиждень боїв, 12 серпня, навіть путін публічно «дізнався» про те, що українська армія просунулася на понад 10 кілометрів углиб Курської області. Прикметно, що в той же день уперше підтвердив Курську операцію і президент Зеленський.

13 серпня головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський доповів главі держави, що під контролем українських військ перебувають 74 населених пункти та близько 1000 км² російської території. Для порівняння, самим росіянам під час масштабного наступу в Харківській області, який розпочався ще 10 травня, зрештою вдалося загарбати 11 українських сіл і 184 км² території України. Загалом від початку 2024 року ворог окупував приблизно 1000 км².

Та й самі ЗСУ за 10 днів узяли під контроль більше російської території, ніж змогли звільнити української під час контрнаступу у 2023-му — тоді на півдні та сході країни Сили оборони повернули під контроль 395 км² нашої землі. 

Варто зауважити, що операція ще триває, а отже ми не можемо робити навіть попередніх висновків щодо того, на якому рубежі вирішать закріпитися ЗСУ та чи вдасться їм потім ці рубежі втримати.

Деякі західні аналітики вважають, що зараз, після етапу швидкого прориву, українські сили переходитимуть на етап «розвитку успіху» — тобто надалі прикриватимуть свої фланги, створюватимуть міцну лінію оборони та вирівнюватимуть її. Хоча не відкидають і перспективу, за якої українські командири вирішать скористатися пасивністю росіян та просунутися ще далі вглиб території рф. Тож територіальні показники Курської офензиви наразі слугують не мірилом успіху, а радше ознакою ситуації, яку вдалося створити ЗСУ.

А втім, є й уже очевидний результат: українські військові взяли в полон рекордну кількість росіян, які знадобляться для потенційного обміну — зокрема на наших бійців з «Азовсталі». Так, за підрахунками британської газети The Independent, під час боїв на Курщині близько 2000 російських військових уже здалися українським силам.

Зрештою такий провал оборони в Курській області спантеличив кремль — і змусив похапцем шукати сили для зупинки українського наступу. Поки «заткнути дірку» намагаються підрозділами росгвардії, фсб і ще вповні не підготовленими резервістами. Проте вони нині не можуть забезпечити спротив декількатисячному угрупованню ЗСУ.

Тому асиметричні дії Києва підштовхують москву знімати боєздатні з’єднання зі сходу України, де в росіян з осені минулого року триває успішний наступ. Отже, на думку військового експерта Михайла Самуся, Курська офензива може бути елементом ширшої операції стратегічного рівня, яка має загалом переломити перебіг війни. Коли росіяни виведуть значну частину сил з України, на послаблених ділянках можуть виникнути умови для контрнаступальних дій наших Сил оборони вже на території України.

То чи зможуть наші війська втриматися на російській території?

Нині росіяни намагаються малою кров'ю зупинити поступ українців на Курщині, не знімаючи з Донецького чи Харківського напрямку потужні угруповання. Вочевидь володимир путін або досі не розцінює ситуацію на прикордонні як критичну, або ж зумисно вирішив не жертвувати наступом на сході України, — пояснює в розмові з hromadske Михайло Самусь, військовий аналітик і директор New Geopolitics Research Network.

Це абсолютно неправильне рішення росіян з військового погляду, оскільки цих сил недостатньо. Так, зараз вони можуть створювати окремі точки спротиву та завдавати ударів по наших позиціях. Однак їхніх підрозділів недостатньо для концентрованих ударів, щоб, наприклад, загрожувати нашим флангам або повністю зупинити фронтальне просування ЗСУ.Михайло Самусь, військовий аналітик

Поки ж декілька тисяч українських військових із сучасним західним озброєнням закріплюються на нових рубежах углибині російської території та навіть створили військову комендатуру.

Курська офензива призвела до перерізання кількох важливих логістичних маршрутів, які загарбники використовували для підтримки своєї армії. До того ж утрата контролю над Суджанським районом дестабілізує російську військову логістику в сусідній Бєлгородській області, — зазначив американській військовий аналітик Трент Теленко.

Дві ключові залізничні сортувальні станції для російської армії розташовані у Бєлгороді та Ростові. Український наступ відрізав Бєлгородську залізничну сортувальну станцію з півночі. Такого перенаправлення руху поїздів, як зараз, у росії не було з 1941 року.Трент Теленко, американський військовий аналітик

Ігнорування українського наступу загрожує його подальшим розвитком на північний схід, де розташована Курська атомна електростанція. Відрізання її від енергосистеми південних областей стало б для росіян справжньою катастрофою. 

А втім, цей сценарій аналітики вважають нереалістичним, оскільки до КАЕС від нинішніх позицій ЗСУ понад 30 кілометрів, що в умовах сучасної війни здається надто великою відстанню. Водночас така близькість іноземної армії до стратегічного об’єкта рф додає інформаційного тиску й дозволяє проводити ІПСО, що розгойдують панічні настрої в суспільстві держави-агресорки.

Стабільність путінського режиму під загрозою?

Курська операція українських військ справді продемонструвала неефективність російського військово-політичного керівництва. У кремлі на прорив свого кордону зреагували нервово та з істотною затримкою. На екстреному засіданні ради безпеки рф володимир путін оголосив про початок контртерористичної операції на території трьох областей: Курської, Бєлгородської та Брянської.

Навіть деякі російські пропагандисти жартують про пристрасть кремля вживати трибуквені абревіатури: спершу була СВО, тепер додалася ще й КТО. Це вкотре демонструє небажання путіна визнавати, що його держава розв’язала повноцінну війну — навіть коли бойові дії прийшли вже на міжнародно визнану територію рф. «За риторикою володимира путіна, “терористичний режим у Києві”, як свого часу “терористичний режим у Чечні”, нібито напав на мирну територію росії», — пояснює у розмові з hromadske журналіст і публіцист Віталій Портников.

З іншого боку, режим КТО фактично обмежує витік інформації з прикордонних областей, а також дозволяє блокувати виїзд жителів з цих регіонів, — зазначає Портников.

Режим КТО дає кремлю повний інформаційний контроль над ситуацією. Тим самим путін створює опричнину, яка існуватиме в цілковито позаправовому режимі. У силових структур будуть майже необмежені повноваження. Режим КТО — це створення держави в державі. Ми вже бачили таке під час війни на Північному Кавказі.Віталій Портников, політичний оглядач

Те, що територія рф перетворюється на повноцінний театр бойових дій може допомогти розвинути образ українців як ворогів усередині росії, та зважати на це навряд чи варто. Без перенесення війни на сторону агресора не може йтися про його поразку, — стверджує Віталій Портников. Політичний оглядач певен: що більше таких операцій ЗСУ проведуть на території росії, то ближчим буде день, коли кремль буде змушений зупинити війну.

Західні партнери підтримали наступ?

Ставши на ноги після неочікуваного удару, російські пропагандисти та політики намагатимуться з новою силою закликати світ звернути увагу на «злочини ЗСУ проти мирних жителів» і виставляти «київський режим» агресором, але проти них зіграє їхня ж риторика — все те саме ми чули ще з 2014 року, тоді як після повномасштабного вторгнення західна аудиторія переконалася, наскільки ці закиди на адресу України абсурдні.

Проте куди цікавіше, що український наступ на Курщині нарешті втілив давню лякалку пропагандистів про «натівську техніку на російській землі». Справді, в цій офензиві ЗСУ використовують німецькі та американські бронемашини, як-от Marder і Stryker. А найтривожнішим дзвіночком для росіян стала згода на це з боку офіційних Берліна та Вашингтона. 

Спершу реакції на Курську операцію були стримані — в ключі «Ми цікавимося деталями в наших українських колег». Та невдовзі низка офіційних осіб однозначно підтримали український наступ.

Європейська комісія зазначила, що вторгнення українських військ у росію не порушує міжнародне право, яке передбачає можливість проведення військових операцій на території країни-агресора для захисту власної держави. Таку оцінку зрештою підтвердили й інші іноземні дипломати.

Та якщо раніше говорили про негласне правило не застосовувати західну техніку проти агресора на його території, зараз відкрито кажуть про зворотне. Приміром, у німецькому міністерстві оборони заявили, що Україна може використовувати їхню зброю на свій розсуд, адже «з моменту передачі вона стає власністю України». Ба більше, голова комітету Бундестагу з питань оборони — Маркус Фабер — закликав уряд Німеччини відправити Україні більше танків.

Підтримали українську операцію і високопосадовці США. Так, і в Державному департаменті, і в Пентагоні заявили, що Україна має повне право вирішувати, як їй вести бойові дії. Понад те, речник Білого дому Джон Кірбі сказав, що володимир путін сам винен у тому, що війна прийшла на територію рф.

Не забуваймо, що це війна путіна проти України. Якщо йому це не подобається, якщо йому від цього трохи некомфортно, то є просте рішення: він може просто забратися до біса з України і поставити крапку.Джон Кірбі, речник президента США

Та й сам Джо Байден не оминув увагою Курську офензиву. На питання журналіста про його ставлення до операції американський президент відповів, що вона створює «справжню дилему для путіна».

Наступ на Курщину став лакмусовим папірцем готовності західних партнерів України до змін у підході щодо спротиву росії. Досі з багатьма обмеженнями, але Захід готовий до підвищення ставок, — коментує для hromadske Віталій Портников.

Два з половиною роки західні країни переконували себе, що володимир путін піде на перемовини, якщо не зможе встановити контроль над усією територією України. Що для цього досить «не програти». Тому вони були обережними стосовно рішень, які вважали ескалацією воєнних дій. Тепер вони переконалися, що путін не бажає перемовин, тому готові підвищувати ставки. Чи принаймні не заважати Україні це робити.Віталій Портников, політичний оглядач

Саме керівництво росії також усіляко демонструє, що має намір продовжувати війну до капітуляції України — обговорюючи протидію наступу ЗСУ на Курщині, володимир путін підкреслив, що з Києвом «немає про що домовлятися».

Твоя підтримка допомагає нам не зупинятися

Підтримати

Курщина — шлях до переговорів?

Операція ЗСУ в Курській області оголила розбіжності в поглядах на війну навіть між росією та її найближчими союзниками. 

Скажімо, у Пекіні на український наступ відреагували так само стримано, як раніше і на російську агресію — Міністерство закордонних справ КНР відсторонено закликало «всі сторони до деескалації конфлікту» і припинення вогню. Навіть білоруський диктатор Олександр Лукашенко просить росію та Україну негайно розпочати мирні переговори.

Нині позиція Заходу не лише на словах, а й на рівні конкретних рішень наближається до позиції самої України: саме росія повинна припинити війну і відмовитися від територіальних загарбань. Якщо ж вона цього не робить, її доведеться підштовхувати до правильних висновків силою.

У кремлі ж досі налаштовані воювати до «переможного кінця», щоб це не значило. Як пояснює Віталій Портников: доки Україна не зникне з політичної мапи світу.

Не варто сумніватися в намірах росії. Всі інші уявлення про реальність наївні. Який вихід із ситуації? Виснажити ворожий ресурс і довести росіян до такого стану, щоб їхні бажання не збігалися з можливостями.Віталій Портников, політичний оглядач

Постає питання: чи може окупація Україною російської території підштовхнути москву до переговорів із Києвом? Оглядач і журналіст Віталій Портников вважає, що сценарій обміну захопленими регіонами малоймовірний — володимир путін навряд чи піде на це, бо навіть гіпотетична готовність до таких перемовин для нього буде проявом слабкості.

А от офіційна позиція нашого керівництва доволі утилітарна: створити своєрідну прокладку між Україною та силами агресора, щоб убезпечити себе від обстрілів. Про це заявив речник Міністерства закордонних справ Георгій Тихий.

Ми хочемо захистити життя своїх людей. Я нагадаю, що, зокрема, з районів Курської області тільки від початку цього літа і тільки по районах Сумської області було завдано понад 2 тисячі ударів.Георгій Тихий, речник МЗС України

У нашому МЗС стверджують, що Україна не зацікавлена в анексії території рф, а наступом на Курщину лише прагне захиститися від артилерійських обстрілів та авіаударів, оскільки не має змоги викурити ворога ударами далекобійною зброєю вглиб росії.

Можливо, наші західні партнери тепер погодяться і на застосування їхніх далекобійних систем проти об’єктів на території рф. А поки США не поспішають надавати дозвіл на удари по росії балістичними ракетами ATACMS дальнього радіуса дії; те саме стосується і Великої Британії з її крилатими ракетами Storm Shadow; і Німеччини, яка ще не зважилася передавати нам свої Taurus.