Чи будуть в Україні приватні військові компанії та як їх збирається контролювати держава

Підтримати

На зло росії

Говорячи про ПВК, багатьом українцям може одразу спасти на думку російський «Вагнер», представники якого чинили звірства на окупованих територіях України. Однак це не єдиний і точно не найкращий приклад.

Під «приватними військовими компаніями» маються на увазі комерційні підприємства, які надають різні послуги, не завжди, але часто повʼязані з участю у військових конфліктах. Йдеться також про охорону та захист важливих обʼєктів, збір розвідувальної інформації, стратегічне планування, логістику й консультування. Вони можуть виконувати завдання як на території своєї країни, так і за її межами.

Серед країн, які легалізували ПВК, — США, Велика Британія, Франція. Вони змогли налагодити систему, за якої приватні військові компанії діють у межах закону, під контролем держави та з чітким розумінням зон відповідальності.

У сучасному світі наявність приватних військових компаній, які можуть виконувати завдання за межами держави, перш за все, впливає на суб'єктність країни на міжнародній політичній арені… США і Велика Британія мають досвід у створенні ПВК, і ми розуміємо, який ці країни мають вплив.Іван Тимочко, військовий аналітик, голова Ради резервістів Сухопутних військ ЗСУ

В Україні діяльність приватних військових компаній ще не легалізована. Хоча говорять про це давно — особливо в контексті майбутньої перемоги й демобілізації.

«Після війни тема створення ПВК буде дуже актуальною. Я вважаю, вони будуть потрібні для працевлаштування тієї частини ветеранів, які не зможуть повністю адаптуватися до мирного життя, не зможуть повернутися до своїх довоєнних мирних професій або опанувати нові», — сказала hromadske офіцерка ЗСУ Олена Білозерська.

З її слів, якщо таким людям не дати можливість законно заробляти гроші зі зброєю в руках, вони робитимуть це нелегально. Офіцерка додає, що після всіх великих війн завжди відбувався сплеск криміналу за участі ветеранів. Тому створення ПВК, на її думку, — це один зі шляхів запобігти цьому.

Ще одна причина — наповнення бюджету. Солдат у приватній військовій компанії буде отримувати зарплату, а ось керівник ПВК — дивіденди. І частина з них має належати Україні як державі, каже hromadske ветеран і громадський діяч Владислав Соболевський.

Нову суспільну дискусію про те, чи є потреба у ПВК, нещодавно запустив глава держави. На початку червня на брифінгу він звернув увагу, що однією з вимог, яку росія вказала у своєму «меморандумі», є «розпуск націоналістичних формувань».

На це Володимир Зеленський зауважив, що в українській армії немає жодних приватних формувань. Та водночас додав: «Якщо вони говорять про “Азов” — це Нацгвардія України. Якщо вони говорять про приватні армії й формування, у нас немає, згідно з нашим законодавством. Хоча тепер я буду думати про це після ультиматумів».

Джерело hromadske в парламенті каже, що питання легалізації ПВК в Україні й підготовка відповідного закону зараз «обговорюється на найвищому рівні». Додає, що це поки на рівні чуток.

Спроба створити, але не зовсім ПВК

Ще у квітні 2024-го у Верховній Раді зареєстрували законопроєкт №11214 про міжнародні оборонні компанії. Ініціатором виступив народний депутат від «Слуги Народу» Сергій Гривко — член Комітету з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів.

І хоча цей законопроєкт часто згадують у контексті спроби легалізувати ПВК в Україні, це не зовсім так. Бо міжнародна оборонна компанія (МОК), як прописано в документі, це компанія, зареєстрована в Україні, яка може працювати лише за кордоном. Вона надає оборонні послуги — охорону, логістику, навчання тощо — без права участі в бойових діях, наприклад, для допомоги у врегулюванні конфліктів.

Засновниками й учасниками МОК можуть бути тільки резиденти України, які не перебувають під санкціями РНБО. Для регулювання діяльності цих компаній пропонують створити окремий орган — Державну службу України у справах міжнародних оборонних компаній. Вона має бути підзвітною Головному управлінню розвідки. Служба розробить статут організації діяльності, і всі компанії мають йому слідувати у своїй роботі.

Там, до речі, прописано, що МОК можуть мати зареєстроване і фактичне місцеперебування, зокрема свої полігони, тільки на території областей України, які межують з територією держави, визнаної в Україні державою-терористом. Тобто, тільки в регіонах, сусідніх з росією — на Чернігівщині, Сумщині, Харківщині, Луганщині та Донеччині.

Законопроєкт пройшов до парламенту, однак не потрапив навіть на перше читання. І це зважаючи, що Міністерство оборони цей документ підтримало, хоч там і зауважили, що до другого читання його потрібно буде суттєво доопрацювати.

«Насправді [це питання] дуже актуальне», — сказав hromadske Сергій Гривко. Він зазначив, що зміст законопроєкту напрацьовував спільно з військовими. І зараз він «лежить у Верховній Раді», у той час, як іде «жваве обговорення» в кулуарах парламенту і в державних структурах» щодо цього законопроєкту.

Необхідно подивитися, який формат [буде кращим], і запропонувати свій. Можливо, підтримати, а можливо, взяти щось із мого законопроєкту і запропонувати якусь іншу історію, яка буде більш ефективна.Сергій Гривко, народний депутат від фракції «Слуга Народу»

За словами парламентаря, все ще дискусійним залишається, як законодавчо буде врегульований процес поводження зі зброєю в операторів МОК, хто буде ними керувати, якими будуть їхні функції та повноваження.

«Це все дискусійні питання, тому що цей законопроєкт дуже складний концептуально. Але ми повинні цю тему підіймати постійно… Ще ж до широкомасштабного [вторгнення] колега подавала законопроєкт про консалтингові військові послуги. І нещодавно колеги подали теж аналогічну ідею, щоб проліцензувати цей напрямок. Всі намагаються “пушити” цю тему і знайти правильні механізми її роботи», — додав Сергій Гривко.

А як же закон про обіг зброї?

Заяви з новин про те, що Зеленський думає над легалізацією ПВК, підхопив український військовий і письменник Валерій Маркус. У фейсбуці він закликав до публічної дискусії про те, чи потрібні Україні приватні військові компанії та яким має бути закон. Думки в коментарях розділились, хоча більшість усе ж схиляється до того, що для ветеранів після війни це вкрай необхідно.

Багато коментарів було про те, що перш ніж ухвалювати закон про ПВК потрібно легалізувати вільний обіг зброї. А це має бути окремий закон, про який теж часто дискутують, та на ухвалення якого, очевидно, немає політичної волі.

Та чи можуть ці закони існувати незалежно, чи й справді закон про зброю має бути першим? Військовий аналітик Іван Тимочко пояснює: це абсолютно різні закони, не повʼязані між собою. Легалізація вільного обігу зброї стосується права цивільних громадян володіти й носити з собою короткоствольну й довгоствольну зброю. Натомість у ПВК буде значно більший спектр озброєння.

«Це і стрілецька, і бронетехніка, і мінно-вибухові речовини. Це і протитанкові засоби, радіоелектронна боротьба, радіоуправління, ті ж самі дрони й так далі. Тобто тут приватні компанії володіють набагато більшим ресурсом і набагато більшою номенклатурою зброї, аніж допускається в будь-якому законі на надання [дозволу на володіння зброєю] цивільним громадянам», — пояснив експерт.

Офіцерка ЗСУ Олена Білозерська погоджується, що це мають бути окремі закони. На її думку, вільний обіг зброї — це первинне, те, що слід дозволити. Декриміналізацію обігу зброї вона вважає важливішою за створення ПВК.

«Синхронність тут не прив'язана, тому що в міжнародних оборонних компаніях (йдеться про законопроєкт — ред.) чітко прописані умови зберігання зброї — що вони будуть зберігатися на полігонах», — пояснює ініціатор законопроєкту Сергій Гривко.

Ветеран Владислав Соболевський припускає: таке нерозуміння суспільства може бути повʼязане з хибним уявленням, що ПВК — це коли «люди зі зброєю вбивають людей зі зброєю». Насправді ж досвідчені бійці приватних військових компаній часто консультують і навчають солдатів з інших країн. Якщо ж їм знадобиться зброя для завдання, її видасть сама компанія, і власна зброя тут ні до чого.

ПВК у моєму розумінні — це про Україну як державу, яка значно ширше поширює свій вплив за межі Східної Європи. Це про наше партнерство і дружбу в Латинській Америці, в Африці, в Азії. І тут в останню чергу потрібні наші озброєні бійці. В першу чергу потрібен наш консалтинг.Владислав Соболевський, ветеран, ексзаступник командира 3 ОШБр

У той самий час ветеран підтримує закон про вільний обіг зброї — як короткоствольної, так і карабінів. Мовляв, це ні в який спосіб не стосується ПВК, однак має прямий стосунок до обороноздатності держави.

«До мобілізації треба встигнути»

Закон про приватні військові компанії має бути напрацьований не тільки політиками, а у співпраці з представниками армії та правоохоронних органів, вважає військовий аналітик Іван Тимочко. Законопроєкт Сергія Гривка, як він сам пояснив, писався у співпраці не з вищим, а з середнім офіцерським складом, який «безпосередньо бачить, як воно відбувається, і запропонував таку концепцію».

Важливо врахувати в законі й норму, аби всі ПВК, які будуть утворені в Україні й залучені до завдань за кордоном, поверталися в разі нової збройної агресії й долучалися до оборони держави. Такий пункт є у законопроєкті Гривка. Там ідеться, що в разі введення воєнного стану чи «необхідності захисту державного суверенітету» оборонні компанії за рішенням РНБО можуть перейти у пряме підпорядкування Генштабу для мобілізації до війська.

Також, на думку аналітика, закон має врахувати «антимонопольні моменти» — аби це не був монопольний ринок із кількома групами. Має бути конкуренція на ринку праці. Пунктів, які б могли це забезпечити, у поданому проєкті закону бракує.

«Що не менш значимо, мають бути певні гарантії захисту бійця, який приймається у приватну військову компанію. І також його дуже сувора відповідальність за порушення міжнародного чи українського законодавства у контексті торгівлі зброєю, наркоторгівлі тощо… Це теж важливо виокремити для того, щоб ПВК не дискредитували себе на початку утворення, і щоб це не призвело до серйозних іміджевих втрат України», — наголошує Іван Тимочко.

Військовий аналітик припускає, що до розгляду вже поданого чи майбутніх нових законів про ПВК політики підійдуть лиш тоді, коли настане завершальна фаза припинення війни. Мовляв, коли вже на міжнародному рівні будуть готуватися конкретні договори про припинення війни чи перемир'я, і коли активна фаза бойових дій буде йти до стихання.

«Наступним етапом, можливо, не одразу, але трішки пізніше, все одно буде демобілізація. От до демобілізації треба встигнути [ухвалити закон про ПВК], щоб зберегти достойних фахівців у навколовійськовій орбіті», — каже Іван Тимочко.