Тіло добровольця з Литви тижнями не могли забрати з фронту. ССО розповіли деталі його евакуації
Військові Сил спеціальних операцій провели операцію «Посланець», щоб евакуювати тіло 20-річного литовського добровольця Томаса Валентеліса, що служив в Іноземному легіоні й загинув унаслідок російського обстрілу.
Про це повідомили в соцмережах ССО.
Там розповіли, що тіло Томаса кілька тижнів лежало в посадці після того, як він загинув від удару російських FPV-дронів та артилерії.
У тому районі росіяни змогли просунутися, облаштувавши відразу три позиції довкола місця, де лишалося його тіло. До найближчої з них було лише декілька десятків метрів.
Спершу тактична група спецпризначенців, яку попросили допомогти з евакуацією литовця, визначила, що на той час це було неможливо. Тож для цього понад тиждень готували операцію «Посланець».
Бійці ССО тренувалися на місцевості, схожій на зону операції. Також для її здійснення спланували тактичні хитрощі, розділивши групу евакуації за функціоналом: логістика, спостереження, планування, медична евакуація, безпосередній підхід до тіла та його перенесення.
Зрештою, замасковані спецпризначенці вирушили на місце та організували кругову оборону. У цей час двоє воїнів підкралися до тіла, ідентифікували його та підготували до евакуації. Саме вивезення тіла відбувалося під вогнем російського міномета.
Загалом операція тривала кілька хвилин. Тіло Томаса передали медикам з його підрозділу. Втрат та поранень військові ССО не зазнали.
Раніше литовські медіа розповідали, що перша спроба евакуації тіла литовця призвела до поранень чотирьох солдатів.
Томас Валентеліс загинув на Куп’янському напрямку 13 березня під час свого першого бою. В Україну він вирушив з Лондона, куди поїхав навідати маму. Перед тим Томас заблокував батьків у соціальних мережах, і лише згодом литовській владі вдалося його відстежити.
«Він шукав сенс життя, мету. Він намагався знайти себе», — розповів про рішення сина вирушити на війну його батько Дайнюс.
За його словами, Томас хотів залишити службу і розповідав, що до нього ставляться, «як до людей третього сорту».
«Я злюся на українців, бо вони не навчили його належним чином, не дали йому необхідного спорядження», — казав Дайнюс.
Водночас побратими добровольця казали, що той робив усе «з ентузіазмом», сам прагнув їздити на небезпечні завдання і казав, що йому «не було чого втрачати», бо з сім’єю йому «було важко».
14 квітня на майдані Незалежності відбулася церемонія прощання з Томасом, а вже наприкінці місяця його тіло повернули до Литви, де з ним також попрощалися та поховали його.
- Поділитися: