У Ростові засудили 15 українських військових з «Айдару». Полонені розповідали про тортури під час слідства

Суд над 15 українськими військовополоненими з батальйону «Айдар» у російському Ростові-на-Дону
Суд над 15 українськими військовополоненими з батальйону «Айдар» у російському Ростові-на-ДонуПресслужба російського Південного окружного військового суду / «Медіазона»

Південний окружний військовий суд у російському Ростові-на-Дону засудив 15 українських військовополонених із батальйону «Айдар» на терміни від 15 до 21 року колонії суворого режиму.

Про це пише «Медіазона» з посиланням на пресслужбу суду.

Усіх 15 військовополонених засудили лише через факт служби в батальйоні «Айдар» — жодного воєнного злочину їм не інкримінували.

До того ж «злочинною» сторона обвинувачення назвала діяльність не лише кадрових військових з «Айдару», а й водіїв і медиків — оскільки надання медичної допомоги військовослужбовцям «забезпечувало боєздатність підрозділу і його бойову готовність для виконання поставлених завдань».

Так, полонених засудили за «участь у терористичній організації, насильницькому захопленні влади та проходженні навчання в терористичних цілях». Їм присудили від 15 до 21 року колонії суворого режиму:

  • Дмитра Федченка засудили до 15 років суворого режиму;
  • Андрія Шоліка, Віталія Крохалева та В’ячеслава Байдюка — до 16 років;
  • Володимира Макаренка та Ігоря Гайоху — до 18 років;
  • Миколу Чуприну, Тараса Радченка, Семена Забайрачного, Сергія Нікітюка, Олександра Таранця та Владислава Єрмолінського — до 20 років;
  • Віталія Грузинова, Романа Недоступа та Сергія Калінченка — до 21 року.

«Медіазона» зазначає, що в цій самій справі проходили дві жінки — медикині Лілія Прутян і Марина Міщенко, які вже повернулися в Україну в межах обміну полоненими.

В окреме провадження також виділили кримінальну справу проти Євгена П’ятигорця, прокуратура ще не запитувала йому термін.

Під час судового процесу українці повідомляли про тортури під час слідства на території самопроголошеної «ДНР». А в жовтні 2024 року, коли сторона захисту мала виступити з доказами, засідання у справі повністю закрили від слухачів і преси, покликаючись на «широкий резонанс» і «загрози учасникам процесу».