«Це скотство і показуха срана». Командири про те, чи реально виконати наказ Сирського про обов’язкові ротації що два місяці

«Комплектація зараз 20%. А треба — 300%»

Наказ, згідно з яким військові мають залишатися на «передку» не більш як два місяці, головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський підписав 30 квітня. Це стало реакцією на скандал із голодним виснаженням бійців 14 бригади, які понад 8 місяців перебували на позиціях на Куп’янському напрямку без належного забезпечення їжею та водою.

Відповідно до наказу, після 60 діб обов’язкову ротацію мають провести максимум у місячний термін. Сирський запевнив: у Силах оборони така можливість є. Тепер відповідальність — на командирах, а дотримання вимог перебуватиме «під жорстким контролем» і перевірятиметься щомісяця.

«Ми порахували все, кількість особового складу, який перебуває у бригадах у середньому на позиціях і який заведений у район операції, — там велика кількість військовослужбовців. У нас є всі умови створити три зміни й забезпечити підготовку тієї зміни, яка буде йти на заміну», — сказав головком в інтерв’ю виданню «Мілітарний».

«Так от, виявляється, чого нам не вистачало! А ми не знали», — іронічно, а далі не стримуючи емоцій, каже комбат із того самого Куп’янського напрямку.

Це все показуха срана. Бо немає людей! Їх потрібно мати відповідно до заявленого комплекту плюс поповнення втрат. Наприклад, комплектація мого батальйону зараз 20%. А треба 300%. Тобто там, де має сидіти 100 людей, — сидить 20. Де має сидіти 10 — сидить 2. Наша бригада не розпіарена, і не може собі дозволити виставити не те що три, а навіть одну зміну!командир батальйону з Куп’янського напрямку

Він каже: за таких умов виконати наказ Сирського неможливо. Крім того, змога забезпечити ротації в різних підрозділах різниться: бо залежить від інтенсивності бойових дій, тактики противника, комплектації, рельєфу місцевості й погодних умов. Тому, додає комбат, «заганяти в однакові межі» командирів на різних напрямках і з різними умовами забезпечення — несправедливо.

«У мене є позиція, яка розміщена на 6 кілометрів у глибині противника. Вони там сидять уже 260 днів. Так їм не просто треба вийти. Їм треба пройти по тилах противника 6 кілометрів. І від мене вимагають, щоб я нових туди завів — новачків. Ось такі умови».

Я тримаю батальйонний район оборони в три рази більший, ніж передбачено статутом. Мені туди треба розсадити десь 600-700 людей. А в мене зараз 50. А мені кажуть: «Ось у тебе 50 людей, ми тобі дали ще 20, ти тримай утричі більше БРО і людей вчасно міняй». А я, бл*ть, дірки затикаю.командир батальйону з Куп’янського напрямку

«От зараз ми мріємо про дощ, бо вже більш як два місяці не можемо витягти пораненого. Бо під’їхати нічим, на цьому березі [річки] у нас вже засобів не залишилось. До того ж тут ділянки по 2-3 кілометри — поле, по якому фізично неможливо просунутись і ста метрів, щоб не бути поміченим.

Тому вся ось ця показуха про “сидіти 90 днів” говорить про одне: Генеральний штаб не знає, чим живуть війська. Старші начальники прикрили свою жопу, посилили відповідальність командирів на місцях, і просто негідницьки перевалили на них це все. Це скотство. А коли виникне питання, чому довго сидів боєць, — приїдуть і будуть показувати на будь-якого солдата, який у тебе є в тилу (наприклад, технік чи зв’язківець) і говоритимуть: «А що ж ви оцих не взяли й не замінили?..» — нарікає командир. 

«Я бійця не міняв 140 днів — від хорошого життя, чи що?!»

Командир іншого піхотного батальйону оцінює реальність виконання наказу головкома як 50 на 50. У його підрозділі з укомплектованістю справи кращі, та на заваді вчасним ротаціям — бойова обстановка.

«Люди є. Проблема в тому, що до позиції вони йдуть у кращому разі десять днів. Водночас “сиплються” завдання про виставлення нових позицій. Ми стараємось виконувати цей наказ. Але от зараз просто ніяк. Група йшла міняти — і потрапила в засаду», — ділиться комбат.

«У мене немає жодного солдата, який сидить понад два місяці», — водночас у розмові з hromadske зазначає інший комбриг.

Та для його бригади зійшлись одразу два фактори — більш спокійний напрямок і достатня кількість поповнення.

«Та і сам я для себе такий пріоритет ставлю», — каже він. Однак визнає: на Покровському напрямку така картина була б неможливою.

«Добре, якщо виконати — то як? У мене є позиція, на яку хлопці йшли 23 дні. Питання ж не тільки в людях, а в тому, як це виконати практично. Я що, бл*ть, бійця не міняв 140 днів — від хорошого життя, чи що?!» — емоційно говорить іще один комбриг із гарячого напрямку.

На його думку, блага мета наказу про ротації (зі слів Сирського — «з метою збереження життя і здоров’я військовослужбовців») може обернутися зворотним ефектом, якщо не враховувати ситуацію на передовій, яка постійно змінюється.

«Якщо хтось почне міняти через 60 діб у напряжній воєнній обстановці — то можна подивитися, скільки втрат у цій бригаді, і все. А кількість втрат буде просто шалена», — передбачає комбриг.

Звісно, в ідеалі хотілось би, щоб це було 60 діб. І по факту це теж багато. Але дивіться, у мене три бійці були 220 днів на самих передових позиціях. І вони сказали: «Бл*ть, та краще ще 100 днів простояти — але вийти живими».командир бригади

«Як ми це будем робити? А хрін його знає». Чи перевіряють командирів?

Нині в підрозділі стали перевіряти документи щодо забезпечення/незабезпечення ротацій, підтверджує комбриг. Але певен: це все перетвориться на бюрократичні відписки.

«Треба буде якось відписатися: “От тут була людина, тут ми його вивели, зараз завели назад”. Але 100%, що всі будуть обманювати просто головкома і все. І в принципі, якщо чесно, — це його влаштовує» — каже командир.

«Кор [командир корпусу] вже думає: “Б*я, як ми це будем робити? А хрін його знає”. Але ніхто за великим рахунком (так щоб дуже прискіпливо) ще цього не вимагає. А там побачимо, коли почнуть вимагати: може, одного-другого комбрига знімуть, а хтось почне відправляти в бій кухарів і водіїв…» — додає комбриг.

Каже: відповідальність, якою пригрозив командирам Сирський, — здебільшого дисциплінарна. Тут можуть бути догани, службові розслідування, зняття з посади. У разі ж тяжких наслідків — у теорії можливе й кримінальне провадження.

«Тепер уся вертикаль згори сама запускає процес цього нескінченного найо*у» — погоджується командир піхотної роти на Покровському напрямку щодо того, що нові перевірки лиш лягають новим бюрократичним тягарем, далеким від реальності.

«Прийшов наказ, ти його прочитав — і розумієш, що це безумство. Почитав і написав позатермінове донесення з вказаними, бл*ть, 25 причинами, чому цей наказ ми не можемо виконати з тими силами й засобами, які в нас є. І так ми одне одного відсилаємо. Вони нам БР-ки — ми їм донесення. І оце нескінченна документальна війна. На це працює цілий штаб у нас і цілий штаб у них. Працює для того, щоб в одне одного слати документами. Тому все, що зараз відбувається, — це популізм чистої води», — спересердя каже ротний.

«Поки що скажу так: ніхто жодного разу до нас за цим наказом не звернувся. Не було такого, що ось наказ головкома вийшов — нумо перевіряти. Можливо, ще створюються якісь системи для його реалізації, але поки що мене як комбата ніхто не чіпав із цього приводу. Та й повторюсь — виконати цей наказ неможливо», — зі свого боку каже комбат із Куп’янського напрямку.

Відповідь Генштабу