Фактор Білорусі. Бійці полку імені Кастуся Калиновського про Лукашенка, можливість українсько-білоруської війни й російські маніпуляції

Бійці знають, що таке білоруські в’язниці й СІЗО: усі вони мали досвід перебування там або реальну загрозу в них опинитися. Адже контракт із полком Калиновського став для них усіх логічним продовженням боротьби за демократичну Білорусь проти лукашенківської диктатури.

Країна політв’язнів

За словами бійця із позивним Салам, сьогодні в Білорусі неможлива жодна активна політична чи громадська діяльність через тотальний контроль з боку режиму Лукашенка.

«Лукашенко, схоже, надихався книжкою “1984” Орвелла. Будь-які спроби людей самоорганізуватися будуть жорстко знищені. З 2020 року з Білорусі виїхало близько пів мільйона громадян. Приблизно 40-60 тисяч зазнали різних видів репресій. Це затримання, катування, зґвалтування, великі терміни ув'язнення. 

Людей, які виходять із тюрми, примусово депортують з Білорусі. У країні знищені всі недержавні організації, які займалися правами людини, нібито вони є агентурою Заходу. У нас Telegram-канали заборонені. Усі незалежні ЗМІ визнані екстремістськими формуваннями. За підписку на сторінку якогось незалежного ЗМІ в Telegram тобі загрожує 30 діб арешту — і ці 30 діб тебе будуть катувати», — говорить Салам.

І додає, що в Білорусі можуть кинути у в’язницю на 30 днів просто за розмову на вулиці білоруською мовою — бо це сприймається як ознака політичного протесту.

За словами Альгерда, на сьогодні вже понад 5 тисяч білорусів, які не погоджуються з лукашенківською владою, пройшли через політичні арешти.

«Наш полк нещодавно збирав відповідну інформацію, і ми з’ясували, що близько 400 людей переслідуються в Білорусі за підтримку України, зокрема за донати на ЗСУ та за зв’язок із “Білоруським Гаюном” — інтернет-платформою, яка збирала дані про розміщення й переміщення російських військ по території Білорусі. Хтось із них уже засуджений, хтось арештований, когось от-от засудять. 

Політичні репресії в країні тривають. Щоправда, терміни ув’язнення зараз дають трохи менші, ніж у 2020-му чи на початку повномасштабної війни, — 10-15 років. А, наприклад, людям, які чинили диверсії на білоруських залізницях, щоб перешкодити перевезенню російської армії, допомагали українським спецслужбам здійснити атаку на аеродром у Мачулищах, свого часу давали по 20 і більше років ув’язнення. Вони й тепер за ґратами», — розповідає Салам.

Гетьман змальовує ситуацію в Білорусі лаконічно: «Гайки закручені, усе під контролем влади, а влада — під контролем росії».

Що може білоруська опозиція 

Пам’ятаєте, як у 2020 році багато хто з українців іронізував із протесту білорусів проти фальсифікації результатів їхніх президентських виборів? Мовляв, ходячи вулицями міст у білих сорочках з букетами білих квітів та стаючи на лавки в білих шкарпетках, лукашенківську владу не скинеш, тим паче коли сам він тоді узяв до рук зброю, захищаючи своє панування.

«Чомусь вам по телевізору показали наші білі шкарпетки, але не показували жорстких сутичок громадян із силовиками в цілій низці білоруських міст. Як у Пінську, наприклад, протестувальники давали люлєй омонівцям. 

У протестах по всій країні брало участь до мільйона людей. Так, наші протести не перемогли. Але ваш Майдан відбувався в демократичній країні, де діяла реальна опозиція, де влада президента Януковича не встигла закріпитися так, як влада Лукашенка в Білорусі. Лукашенко тримав під контролем КДБ, армію, і він залучав їх для свого захисту», — говорить Альгерд.

Після подій 2020 року влада Лукашенка черговий раз зачистила Білорусь від своїх політичних противників.

«З моменту останніх політичних протестів проти Лукашенка минуло вже шість років. Білоруська опозиція — хто в ув’язненні, хто за кордоном, хто у внутрішній міграції. Ми не є єдиними, ми не об’єднані», — зазначає Гетьман.

За словами Альгерда, зараз білоруську опозицію гуртує не якась конкретна політична сила, не конкретний політичний лідер, а радше мрія про Білорусь як вільну, справді незалежну й справді національну державу.

А як же тоді Світлана Тихановська, яка, за даними спостерігачів, насправді виграла президентські вибори в Білорусі у 2020 році? 

«Я не думаю, що Тихановська як політик здатна об’єднати білоруську опозицію — хіба якусь її частинку за кордоном. У самій Білорусі це складніше.

Узагалі я ніколи не мав великих надій на Тихановську. Я переконаний, що з Європи Тихановська не зможе розв'язати проблеми в Білорусі. Усі білоруські питання можна розв'язати тільки за участі білоруського народу», — стверджує Салам.

На думку Альгерда, цінність Тихановської полягає в тому, що саме її демократичний західний світ вважає легітимним представником білорусів за кордоном, і це варто використовувати на користь білорусам.

А Світязь зізнається, що навіть здивувався тому теплому прийому, який цього року українська влада влаштувала Світлані Тихановській під час її візиту до Києва.

«У 2020 році Тихановська не мала жодної нормальної політичної програми, люди голосували за неї, бо не хотіли більше Лукашенка. Зараз у неї теж немає жодної програми. І неясно, що може відбутися, коли вона, умовно кажучи, прийде до влади.

Тихановську прийняли в Україні на найвищому рівні, а нас, білоруських добровольців, що вже який рік воюють за Україну нон-стоп і зазнають великих втрат, на найвищому рівні не приймали жодного разу. Я вважаю, що це великий прорахунок української влади», — зазначає Світязь.

На його переконання, Україна має виробити якийсь стратегічний план стосовно білоруських добровольців.

Чи нападуть на нас білоруси?

Уже п’ятий рік Україна споруджує на кордоні з Білоруссю цілі укріпрайони, бо не виключено, що путін знову піде на нас із території Білорусі, а Лукашенко повторно організує йому безпечний транзит.

«росія — така країна, що від неї можна чекати чого завгодно. Навіть загнана у глухий кут, вона може напасти на Польщу, країни Балтії, штурмувати Україну з боку Гомеля чи Бреста. Однак думаю, що Лукашенко наразі буде усілякими способами ухилятися від такої ситуації. Але якщо росія захоче — вона його примусить, бо він в усьому дуже залежний від неї», — говорить Світязь про можливість нового вторгнення росіян із Білорусі.

Якщо Лукашенко критично залежний від росії, то чи не пошле він на вимогу путіна білоруську армію, щоб примусити Україну битися на два фронти?

На думку Альгерда, зараз росії не вигідно втягувати Білорусь у безпосередні бойові дії з Україною, вона використовує білоруські ресурси в інший спосіб.

«росія використовує на свою користь до 70% білоруського ВВП — це ремонт і створення нової техніки, ремонт озброєння. Білорусі не загрожують українські дрони й ракети, тому путін використовує її територію для обкатки нової техніки й підготовки своїх мобілізованих чмобіків», — пояснює Альгерд.

Салам розглядає це питання в політичній площині. За його словами, участь білоруської армії в бойових діях проти України для Лукашенка є політичним самогубством. Адже одна з підвалин його влади — теза «аби не було війни».

«У 2015 році, коли в Україні була АТО, під час президентських виборів у Білорусі Лукашенко казав: “Якщо хочете війну, як в Україні, то голосуйте за опозицію”. Коли почалася повномасштабна війна, він так само казав і ще додавав, що війна стала наслідком європейського курсу України. 

Є ще один аспект. Це в лютому 2022 року Лукашенко вірив у військову силу росії, у “Київ за три дні”. Сьогодні він у це вже не вірить і не хоче бути вплутаним у програшну справу війни в Україні», — говорить Салам.

Крім того, у питанні можливої участі Білорусі у війні проти України варто взяти до уваги ще кілька моментів: недовіру путіна до білорусів, настрої самих білорусів і… стан білоруської армії.

За словами Альгерда, путін настільки не довіряє білорусам, що, наприклад, у 2022 році навіть не підпускав місцевих лікарів до поранених росіян, які лікувалися в білоруських шпиталях — медиків для військових привозили з росії. Так само путін не примусив Лукашенка наступати разом із ним на Україну у 2022 році, коли той ще вірив у можливість російської перемоги, адже путін знає, що президент Білорусі не має широкої підтримки серед громадян своєї країни.

«Коли Зеленський поставив ультиматум Лукашенку щодо ретрансляторів, які коригують рух російських дронів, я бачив, що писали білоруси в соцмережах. Що війна їм нах*р не треба, що, “росіяни, розбирайтеся з Україною самі, не вплутуйте нас у свою війну”. 

Багато було дописів, що як Білорусь улізе у війну, то нехай Лукашенко воює самотужки. Звичайно, є частка білорусів, яким російська пропаганда промила мізки, але більшість білорусів бояться війни й не готові воювати за режим Лукашенка. Лукашенко це знає і не буде ризикувати своєю владою», — наголошує Салам.

А Гетьман переконаний, що Лукашенко не буде озброювати свій народ, аби той узяв участь у бойових діях проти України — бо розуміє, що білоруси можуть направити цю зброю проти нього самого. 

Мої співрозмовники з полку Калиновського вважають участь білоруської армії у війні проти України малоймовірною ще й тому, що оцінюють рівень її боєздатності дуже низько.

«На одиницю за десятибальною шкалою», — каже Гетьман.

Салам звертає увагу на те, що білоруська армія, яка в красивій формі вміє бігати на полігонах під час навчань, абсолютно не має бойового досвіду; що ніхто не бачив на полі бою в Україні новітнього білоруського озброєння, хоч періодично з’являється інформація про певні його розробки. І навряд чи військові Лукашенка готові до ведення сучасної дронової війни, хоча вони періодично й збивають російські дрони, які залітають на білоруську територію.

«Можливо, теоретично мобілізаційний резерв у 400 тисяч у Лукашенка є. Але реально ці люди зроблять усе, щоб не бути мобілізованими. Почнуть масово виїжджати з країни або навіть протестувати. І знову виникне питання репресій, щоб їх примусити, а це дорого й складно, білоруські в'язниці наразі вже переповнені. Тобто примусити ці 400 тисяч реально взяти участь у війні проти українців буде архіскладним завданням», — запевняє Світязь. 

 А Україна вдарить по Білорусі?

Якщо білоруські НПЗ діляться нафтопродуктами з росією, Білорусь пускає російських військовослужбовців на свої полігони, якщо з допомогою білоруських ретрансляторів росія спрямовує в Україну свої ударні дрони, то чи може Україна завдавати ударів по її інфраструктурі, яку використовує росія на користь своєї армії?

Гетьман вважає, Україна має повне право обстрілювати Білорусь, яка у 2022 році фактично стала співагресором росії. І коли з території Білорусі на Україну знову підуть ворожі війська, полетять ракети, Україна матиме право відповісти, щоб захиститися. А оскільки агресії з території Білорусі сьогодні немає, то для застосування дронів проти Білорусі, наприклад по її НПЗ, в України відсутні будь-які підстави.

Водночас Україні, вважають мої співрозмовники, варто зважити багато можливих наслідків застосування зброї проти Білорусі.

«Якщо Україна введе свої наземні війська в Білорусь, їй доведеться знімати їх з інших ділянок фронту. Утримувати окуповану білоруську територію — це стикнутися з великою кількістю логістичних проблем. А для чого? Лукашенко не демонструє жодного бажання вв'язуватися у війну. До того ж не забуваймо про Китай, який свого часу вклав у Білорусь чимало ресурсу, Білорусь є його логістичним коридором у Європу, і Китай не захоче, щоб той зачинився через війну. 

Тому я думаю, що Україна сьогодні може виконати свої завдання в Білорусі й без уведення наземних військ. Наприклад, точково використовувати дрони — знищити ті самі ретранслятори», — говорить Салам.

На думку Світязя, обстріляти білоруські НПЗ для України не становить жодних труднощів. Але коли ці заводи в Мозирі й Новополоцьку будуть знищені, Білорусь позбавиться палива для потреб свого внутрішнього ринку. А це тільки збільшить її залежність від росії. І росія зможе шантажувати Білорусь цією залежністю, вимагаючи в обмін на паливо певні поступки. 

«Тому Україна мусить діяти мудро», — застерігає Світязь.

Салам же сподівається, що до українських обстрілів Білорусі ситуація не дійде — він дуже не хотів би, щоб війна переходила на територію його країни.

Як же Україні сьогодні вибудовувати свої відносини з Білоруссю?

Передусім, на переконання Альгерда, ніколи й ні в чому не довіряти Лукашенку — бо він робить і каже тільки те, що йому дозволяє росія.

Як зазначає Салам, Україні нарешті треба визначитися зі своєю стратегією стосовно Білорусі, адже обидві наші країни мають спільного ворога — москву.

«Сьогодні Україні варто окреслити чіткі межі, червоні лінії, які Лукашенко у своєму політичному балансуванні між росією, Україною і Європою не має переходити. Так, щоб він знав: щойно він переходить ці межі, українські ракети летять на його резиденцію. І якщо відносини з Тихановською поліпшать становище білорусів в Україні, зокрема військових, то їх треба підтримувати», — вважає Салам.

Коли додому?

Альгерд розповідає, що люди, які в березні 2022 року повідомили йому про білоруський підрозділ у складі ЗСУ, сказали: цей підрозділ воюватиме за Україну, а в майбутньому, можливо, і за Білорусь.

Я запитала в Альгерда, коли ж, на його думку, полк Калиновського може перейти на територію Білорусі й стати осердям збройної боротьби з режимом Лукашенка.

«Зараз немає сенсу нам щось робити в Білорусі, бо країна цілком перебуває під контролем росії. А от коли росія підпише свою капітуляцію, однією з її умов має стати виведення російських військ із території Білорусі. І після цього треба ставити ультиматум режиму Лукашенка: або він передає свою владу мирним шляхом, або його режим демонтується військовим шляхом — і в цій ситуації можна буде залучити бійців нашого полку», — говорить військовослужбовець.

На переконання Салама, вхід полку в Білорусь може відбутися у двох випадках.

Перший — коли в країні почнуться масові заворушення, люди піднімуться на антиурядові протести, як у 2020 році. І тоді полк заходить, щоб ці протести підтримати.

Другий — якщо з якихось причин білоруська армія вступає у війну проти України.

А Світязь уточнює, що можливість мирного передання влади від Лукашенка до білоруського демократичного уряду залежить від того, у якому стані на цей момент буде росія, наскільки вона ослабне. Тому що режим Лукашенка спирається виключно на росію.

«Тому білоруси й воюють проти росії в Україні, щоб долучитися до її ослаблення й наблизити звільнення Білорусі», — говорить Світязь.

… У полку Калиновського немає жодного випадку СЗЧ, бо його хлопці знали, куди й навіщо прийшли. Коли гине хтось із бійців цього підрозділу, їхні родини не отримують по 15 мільйонів гривень державної виплати. А хлопці все одно воюють. Потрапити в полон до росіян або пропасти безвісти для них реально означає просто щезнути. Бо ніхто з рідних не пише щодо них заяву в поліцію і ніхто не здає біоматеріал на аналіз ДНК для можливого впізнання. А хлопці все одно воюють. Воюють і збирають гроші, щоб підтримати ветеранів своєї частини, коли в тих виникають проблеми з отриманням грошової допомоги від держави Україна.

«Чи готовий я воювати за Україну задарма, якщо не отримуватиму навіть бойових чи грошей після поранення? Я думаю, що так. З погляду сенсів ці виплати не мають жодного значення. Бо на першому місці — ідея, заради якої я пішов на фронт. Я маю звільняти Україну від російської окупації й допомогти їй боротися з російським імперіалізмом. Бо для Білорусі це має першорядне значення, адже вона теж перебуває під окупацією росії й має бути вільною», — говорить Гетьман.

Він каже, що упевнений: більша частина білорусів пишається бійцями полку Калиновського. І коли випаде історичний шанс полку зайти в Білорусь, він точно отримає допомогу від співвітчизників. 

Матеріал створений за підтримки «Медіамережі»