Як Сирського на Драпатого міняли

«Штабу довелося дзвінки відбивати», — жартує командир підрозділу БпЛА. 

Коли українські міста охоплювали мітинги, військові на фронті протестували у свій спосіб. Тим часом у центрі Києва люди з картонками вимагали повернути на посаду міністра оборони Михайла Федорова та змінити головнокомандувача Олександра Сирського — через штурмові полки, скандал у 155 бригаді та застарілі, на їхню думку, підходи.

Президент був змушений реагувати. Коли під вікнами Офісу президента лунали крики протестувальників, на Банковій Володимир Зеленський зустрічався з командирами корпусів і командувачами.

І тил, і військо завмерли в очікуванні змін. Усі ці напружені дні hromadske спілкувалося з військовими з різних груп — і тими, хто сподівався на трансформації в армії, і тими, кого у військо привів уже колишній головнокомандувач.

«Якщо людина прийде й переламає хоча б трішки систему, яку вибудував Сирський, — то я зрадію, бо є низка офіцерів, яких треба посадити, декого зняти, а декого відправити в БРЕЗ і не випускати», — висловився один із колишніх комбригів, коли прізвища нового головкома ще не було відомо. 

Зрештою, хоч президент і не виконав вимоги мітингарів щодо повернення Федорова, прізвище улюбленого генерала «вулиці» почув. На шостий день протестів ЗСУ отримали нового очільника Михайла Драпатого. Що про нього думають самі військові і чому начальником Генштабу він обрав десантника Ігоря Скибюка — з’ясовувало hromadske.

Група Сирського

Буде нечесно сказати, що всі у війську чекали на нового головнокомандувача. Частина «старої гвардії», яку на посади призначав Сирський, записала публічні звернення на його підтримку. Як відомо hromadske, деякі — з власної ініціативи, деякі — на прохання зверху. 

Заради справедливості, у війську є офіцери, які щиро підтримують Сирського й визнають його авторитет. 

«Людина є*ашить 24/7. Коли ти спілкуєшся з ним, розумієш: він не просто загалом знає про напрямок, а конкретно — хто саме протидіє, чим треба підсилити. У військовому плані він взагалі не дурень. Він бере лямку й тягне. Людина робить важку справу», — каже у розмові з hromadske ще один комбриг, який спостерігав за Сирським під час складної битви за Покровськ.

Зрештою, частина командувачів росла у війську й рухалася армійськими щаблями разом із генералом Сирським. Один із них — командир 19 армійського корпусу Олександр Бакулін. Із Сирським він знайомий з 2019 року — з моменту призначення Сирського на посаду командувача Сухопутних військ. Бакулін тоді очолював президентський полк. 

«Я в ньому совковості не бачив від слова зовсім. Він завжди на зв’язку. Коли розповідають, що ми постійно відбиваємо непотрібні позиції, я за всю війну три рази звернувся до нього з проханням відвести особовий склад. Усі ці три рази він мені дозволив. Тому я чесно на цей час кращої кандидатури за нього не бачу.

Так, він складний. Може, є якийсь командир, якого всі обожнюють, але це стовідсотково поганий командир. Значить, він дисципліну настільки розвалив, що всі роблять що хочуть», — говорив Бакулін до того, як стало відомо про нового головнокомандувача.

Пізно ввечері 21 липня Зеленський оголосив, що зміни таки будуть, і далі військом керуватиме 43-річний командувач Об'єднаних сил, генерал-майор Михайло Драпатий.

«Драпатий має високий фідбек від звичайних військових, це інша культура взаємодії, він буде більше відчувати реальність, тому поки максимально даємо йому простір», — пояснив цей вибір співрозмовник в Офісі президента.

Призначенню Драпатого передували напружені місяці його взаємодії з військовим керівництвом. Джерело hromadske розповідає, що за останні два місяці до Командування обʼєднаних сил (КОС) приїжджали сім перевірок і збиралася приїхати восьма.

До того ж у Драпатого забирали підрозділи з напрямку, чим послаблювали угруповання. І, як стало відомо вже зі слів Федорова, Сирський виписав три догани Драпатому. З такою «біографією» молодий генерал-майор приймає армію від Сирського. 

Новий головнокомандувач 

У війську складно почути погані відгуки про генерал-майора Драпатого. Більшість тих, хто його знає, і приватно, і публічно дають йому хороші характеристики. 

Олександр Вдовиченко, нині начальник центру розвідки тільки 11-го корпусу, служив із Драпатим у 72 окремій механізованій бригаді імені Чорних Запорожців ще з 2005 року. У цій же бригаді вони обоє зустріли початок російсько-української війни 2014 року.

9 травня 2014-го Драпатий, який тоді командував батальйоном, допомагав групі українських бійців вийти з оточеної будівлі міліції в Маріуполі. Того дня він був командиром екіпажу БМП-2, яка після зачистки виїжджала з міста й на швидкості перелетіла барикаду бойовиків. Відео з «летючою» БМП зробило його відомим.

На початку серпня 2014 року Вдовиченко зустрічав колону українських бійців, яку Михайло Драпатий виводив з оточення із Червонопартизанська на Луганщині. 

«Такий втомлений, але такий незламний, такий гордий. І худий-худий. Усі люди, які вийшли разом із ним, теж були дуже виснажені. Їх було понад 200 — з різних підрозділів, вони приєдналися до нього. Мені здавалося тоді, що Михайло Васильович тримався лише на силі волі», — пригадує Вдовиченко.

Далі Драпатий служив начальником штабу 30 бригади, і з 2016 року — командиром 58 бригади. На початку повномасштабного вторгнення керував обороною Кривого Рогу, згодом — звільненням правобережжя Херсонщини.

У лютому 2024-го Драпатого призначили заступником начальника Генштабу ЗСУ. Однак у травні росіяни прорвалися на північ Харківщини, і його кинули рятувати Вовчанськ. Улітку він уже рятував Часів Яр та Торецьк в ОТУ «Луганськ».

«Про Драпатого говорять як про пожежника або кризового менеджера. Де було важко — там був Драпатий. І це справді так: йому допомогли, йому давали ресурс, його чули, тому що Михайло Васильович міг виконати задачу та показати результат», — зазначає Вдовиченко.

У листопаді 2024 року Драпатий став командувачем Сухопутних військ ЗСУ. Згодом він за сумісництвом керував оперативно-стратегічним угрупованням військ «Хортиця» і рятував уже Покровськ.

У командуванні Сухопутних військ разом із Драпатим служила Шарлотта Хмельницька — зараз вона керівниця з цифрової трансформації (CDTO) Командування об’єднаних сил. На першій нараді Хмельницька побачила, що Драпатий не терпить некомпетентності та справедливий до всіх.

«Коли треба, він може бути таким вимогливим і дуже злим. Я думаю, що якби можна було записувати брифінги Сухопутки ще рік тому, він був би народним головкомом», — говорить Хмельницька.

Після того, як російські війська завдали ракетного удару по полігону у Дніпропетровській області, Драпатий подав у відставку. Але президент Володимир Зеленський запропонував йому нову посаду — командувача Обʼєднаних сил ЗСУ, яку Драпатий обіймав із жовтня 2025 року. 

Ті, хто служив із Драпатим, описують його як дуже добру й емпатійну людину, з якою приємно працювати. Він знає імена солдатів, може запитати про те, як справи в бійців, чи про їхню родину. 

«Він завжди будує горизонтальні зв’язки, завжди відкритий і напряму спілкується з усіма — незалежно від звання: солдат, сержант, будь-хто. Для нього важливо зрозуміти обстановку й почути все з перших вуст. У цьому його суперсила.

Я не скажу, що він не суворий — він просто справедливий. Він іде на контакт, і в нього немає зверхності», — розповідає Хмельницька.

Через занадто добрий характер дехто вважає Драпатого недостатньо вольовим чи навіть заслабким для такої посади. Інші радили добирати більш суворих людей до команди для збалансування його стилю управління. Власне, можливо, із цієї причини десантника Ігоря Скибюка обрали на посаду начальника Генштабу. 

«Президент, може, думає, що Драпатий занадто демократичний і не зможе бути авторитарним, коли буде треба. Але це не так — Драпатий зможе, коли треба буде», — зазначає один із комбригів, який раніше служив під керівництвом нового головнокомандувача.

У Командуванні обʼєднаних сил активно розвивалася цифровізація, через що, імовірно, Драпатий і знайшов спільну мову з Федоровим. Коли ексміністр приїжджав до КОС, то Драпатий доповідав йому не за паперовими картами, а через Delta й дашборди.

«На будь-яке питання міністра дашборд давав відповідь за секунду: скільки заміновано, який відсоток екіпажів ППС. Відкриваєш вкладку — і все це видно.

Ми вперше почали використовувати дані як зброю. Він розуміє, що це один із небагатьох шансів отримати перевагу над ворогом, тому що ми постійно перебуваємо в умовах обмежених ресурсів. У нас просто немає іншого виходу. Тому він шукав людей і підбирав команду саме за таким принципом», — розповідає Хмельницька.

Тепер цей досвід Михайло Драпатий може імплементувати в усьому війську й нарощувати технічні переваги на полі бою.

Перший кандидат на начальника Генштабу

Після оголошення прізвища нового головнокомандувача інтригою лишалося, хто очолить Генштаб. На Банковій вагалися між двома кандидатурами — обидва генерали були заступниками тодішнього начальника Генштабу Андрія Гнатова. 

«Було два варіанти — Скибюк і Горбатюк. Але вирішили, що Горбатюк, через те що був за кордоном, може трохи більше часу заглиблюватись у справи фронту. І виявилось, що Драпатий і Скибюк у 2022 році дуже поруч були, майже в одному бліндажі. То Драпатий вважає, що це хороша кандидатура, і дякує за підтримку Скибюка на ГШ», — зазначив співрозмовник в Офісі президента. 

Як уточнив сам Драпатий, зі Скибюком у 2022 році вони познайомилися під час звільнення Херсонщини — з одного командного пункту керували операцією. 

На відміну від Драпатого чи навіть Скибюка, Володимир Горбатюк — непублічний генерал. Він служив командиром 1 батальйону і потім начальником штабу 72 бригаді. Очолював ротацію українських миротворців у Косові. У 2014–2015 роках формував нову 54 бригаду.

«Потужний, вольовий генерал, розумний, звісно, бо навчався у Сполучених Штатах, має свій погляд. Генерали нової формації», — каже Вдовиченко, який служив із Горбатюком у 72 бригаді.

Горбатюк служив заступником начальника Генерального штабу Гнатова, однак останнім часом був не в Києві. Його відрядили до штаб-квартири Ініціативи НАТО з безпекової допомоги й навчання для України (NSATU, NATO Security Assistance and Training for Ukraine) у німецькому Вісбадені. 

«Зараз його роботу у ГШ (кураторство оперативного управління) робить Скибюк, а його відіслали трохи далі в НАТО. Навряд це ознака близькості (до Сирського — ред.)», — зазначив співрозмовник у Генштабі.

Попри те, що більшість військових, які служили разом з Горбатюком, характеризує його як гідного офіцера, один зі співрозмовників назвав його спосіб командування «максимально токсичним форматом “я начальник — ти дурень”». Він став свідком того, як під час контрнаступу 2023 року Горбатюк, якого Генштаб прислав координувати підрозділи, вимагав прориватися технікою крізь заміновані поля. 78 полк ДШВ втрачав у таких штурмах бійців.

«Це реально нагадало мені Першу світову, коли ми їхали приблизно 2 кілометри по тілах бійців 47 бригади. Просто по тілах. Я їхав на MaxxPro, за мною — шість М-113, і я думав: “Дякувати Богу, що хлопці цього не бачать”. Бо який бій після цього, коли ти проїхав 2 кілометри по тілах людей, які лежать на відстані 5 метрів одне від одного?» — розповідає військовий.

За його словами, Горбатюк вимагав відправляти колону за колоною після того, як бійці поверталися або пораненими, або не поверталися зовсім. Після чергового «а чого ти не рухаєшся вперед?» з боку генерала між тодішнім командиром полку та Горбатюком стався конфлікт, який кілька разів ледь не дійшов до бійки.

hromadske звернулося до управління комунікацій Генерального штабу з проханням надати коментар Горбатюка щодо описаної ситуації. Також hromadske намагається отримати коментар Сирського та Драпатого щодо викладеної в тексті інформації. 

Зрештою, Генеральний штаб очолив інший офіцер.

Консервативний десантник

У начальники Генерального штабу Михайло Драпатий обрав собі Ігоря Скибюка й схарактеризував його «як командира, якому можна довіряти у складних обставинах і покладатися на його рішення, досвід та внутрішні принципи». Він, як і Горбатюк, був заступником начальника Генерального штабу.

49 річний генерал-майор Скибюк — десантник. У 80 бригаді він зростав від командира взводу до очільника. Скибюк став командувати Десантно-штурмовими військами у 2014 році та проривався з десантниками на Курщину. Після виходу Сил оборони із Суджі Скибюка відправили до Генштабу.

Знайомі зі Скибюком описують його як стриманого десантника старого типу. 

«Складно сказати, для якої війни Скибюк актуальний і чи не занадто нова для нього нинішня», — каже співрозмовник з ДШВ. 

У 80 бригаді пам’ятають, як він виписував догани бійцям, які носили нестатутну форму чи берці, хоча сам ходив у німецькому взутті LOWA.

«Це командир із ДШВ. Якщо йому дадуть наказ завтра взяти Москву і Московську область, він скаже: “Є, так точно, дозвольте виконувати”. Вони дуже системні й у них є своя культура. Але культура тут як плюс, так і мінус, тому що ця культура передбачає виконання будь-якого наказу, незалежно ні від чого», — розповідає ще один співрозмовник, який перетинався зі Скибюком під час Курської спецоперації».

***

Попереду у Драпатого і Скибюка велика відповідальність і не менші виклики. Разом із тимчасовим виконувачем обов’язків міністра оборони Євгеном Хмарою їм доведеться вирішити, що робити з мобілізацією, штурмовими військами та як повертати довіру в армії.

«Однозначно, Драпатому буде важко. Зараз період справді важкий», — каже Вдовиченко і додає: «Від призначення Драпатого росія точно не перемогла».

Та частина українського війська, яка чекала змін, нарешті їх дочекалася. 

«Загалом це, мабуть, найбільш виграшний варіант зі справді можливих. Таки не дарма люди з картонками виходили, саме собою це не відбулося», — резюмує згаданий на початку тексту командир підрозділу БпЛА.